Практична імунологія

Існує низка проблем, які пов’язані з використанням соматичних СК порівняно з ЕСК: 1) соматичні СК погано ростуть у культурі, обмежені у диференціації в інші типи клітин; 2) невідомо, як довго можна підтримувати і комітувати соматичні СК з диференційованих тканин в зрілі клітини будь-яких інших тканин; 3) використання соматичних СК у регенеративній медицині пов’язане з проблемою їх ідентифікації, оскільки відсутні надійні маркери, які дозволяють вірогідно визначити соматичні СК в різних тканинах.  

Тому, ЕСК видаються більш привабливими, оскільки доведена їх здатність (у ембріональному мікрооточенні) генерувати всі клітинні типи. Однак, на практиці надзвичайно тяжко отримати в культурі з ЕСК той тип клітин, який планується. 

Необхідно пам’ятати про обмеження використання СК у клінічній практиці, які пов’язані з можливим інфікуванням цих клітин вірусами герпесу, гепатитів, ВІЛ тощо. Вартість лабораторних досліджень збільшує затрати на використання СК та підвищує відповідальність за можливі ускладнення. Окрім медичних, етичних і юридичних проблем, які пов’язані з клітинною технологією, існує також нерозуміння цього питання в суспільстві. Використання СК часто асоціюється з клонуванням, з вирощуванням людських ембріонів на «запчастини». Клонофобія набрала значний розмах і успішно використовується релігійними конфесіями, політичними і суспільними діячами. 

Найефективнішим способом отримання ембріональних людських стовбурових клітин є терапевтичне клонування, коли генетична інформація СК замінюється на генетичну інформацією від пацієнта. Такі маніпуляції є досить небезпечними, в зв’язку з тим, що в цих «терапевтичних» клонах існує велика ймовірність формування аномалій, що перешкоджає застосування таких СК в клінічній практиці.

Етапи створення стовбурових клітин для терапевтичного клонування:

1.ядро забирається з яйцеклітини;

2.від пацієнта забираються зрілі клітини (так звані донорські), наприклад, крапля крові з пальця;

3.клітини пацієнта культивують у спеціальному середовищі із додаванням ростових факторів, що примушує їх знову диференціюватися;

4.електричним імпульсом видаляють ядро із зрілої донорської клітини і вводять його до позбавленої ядра яйцеклітини;

5.індукується поділ яйцеклітини;

6.утворюється певна кількість стовбурових клітин у формі ембріона, які генетично ідентичні пацієнтові. 

 

 За останні роки вчені запропонували створити гібрид людина-миша, що може стати не тільки високопродуктивним засобом отримання ЕСК, а й логічним з точки зору біоетичних вимог. 

Переваги пересадки стовбурових і спеціалізованих клітинних клонів порівняно з пересадкою цілих органів підтверджені наступними науково-практичними аргументами: 1) трансплантація ембріональних стовбурових клітин людини не вимагає типування HLA-антигенів та підбору пари «донор-реципієнт»; 2) неболючість і нетравматичність процедури; 3) скорочення терміну перебування хворого на стаціонарному лікуванні; 4) дефекти біохімічної функції органу можна компенсувати невеликою кількістю його клітин (1-10%); 5) замісна клітинна терапія високо диференційованими клітинами дозволяє позбавитися від ендотеліальних клітин судин, лейкоцитів-«пасажирів», інших донорських клітин, які втягуються в процес імунологічного відторгнення; 6) підсадку СК можна регулювати певними дозами клітин і багаторазово повторювати; 7) культура СК може довготривало зберігатися і транспортуватися; 8) маніпуляції з ЕСК дозволяють подолати не тільки імунологічні, а й міжвидові бар’єри.

Найбільший ефект лікування стовбуровими клітинами досягнуто в клініці генетично детермінованих хвороб, онкології, кардіології та неврології. Великі перспективи з клінічної та біоетичної точки зору покладають на створення гібриду людина-миша.

В європейських країнах число трансплантацій гемопоетичних стовбурових клітин становить понад 20 на 1 млн. населення, а в деяких країнах - перевищує 40-50 на 1 млн. жителів.

 В Україні операції з застосуванням стовбурових клітин і терапевтичне клонування не заборонені і не дозволені. Державне фінансування для наукового вивчення функції СК та можливого практичного використання їх в клініці відсутнє. Однак, приватних клінік, які пропонують лікування і омолодження за допомогою СК, в Україні дуже багато. Даний напрямок трансплантології в якнайбільшій мірі відноситься до тих аспектів, які доведеться розвинути в майбутньому та законодавчо затвердити. Це – завдання для наступних поколінь вчених-медиків та практичних лікарів.

 

 

 

 

 

Л е к ц і я 11

ІМУНОЛОГІЯ РЕПРОДУКЦІЇ

 

Чоловіча та жіноча репродуктивні системи, виконуючи свою спеціалізовану роль продовження роду, потребують відповідної анатомічної будови та специфічної підтримки зі сторони імунної системи.

 Особливо цікавою з цієї точки зору є чоловіча репродуктивна система, яка володіє безперервним циклом диференціації (сперматогенезу) і аналогічно до кісткового мозку володіє постійним стійким пулом стовбурових клітин (архісперматогоній) та  відноситься до самовідновлюючих систем людського організму. У зв’язку з тим, що чоловічі статеві органи локалізуються поза черевною порожниною, вони можуть функціонувати при зниженій температурі (до +33˚С), що суттєво впливає на умови клітинної диференціації, сприяючи сповільненню метаболічних реакцій і зниженню потреб щодо  енергозабезпечення. 

Статева система жінки функціонує в кращих умовах тому, що її статеві органи розташовані всередині черевної порожнини. Процес диференціації яйцеклітин є більш безпечним, перебуває в стані постійної готовності протягом статевозрілого періоду життя жінки. У період овуляції відсутній феномен “надміру” жіночих статевих клітин. 

Роль імунної системи є особливою відносно чоловічої та жіночої статевих систем. Імунні фактори активно діють