Практична імунологія

На сперматозоїдах знаходиться також антиген, спільний для трофобласту і для лімфоцитів - TLX (trophoblast-lymphocyte cross-reactive). Антиген TLX (CD46) відноситься до мембранного білкового кофактору – MCP (membrane cofactor protein), роль якого полягає в зв΄язуванні фрагментів комплементу C3b та C4b та їх інактивації. MCP належить до системи факторів, які готують сперматозоїд до зустрічі з компонентами комплементу, які містяться в жіночій статевій системі.

 

Антигени ядер сперматозоїдів

Конденсація хроматину в голівці сперматозоїда відбувається внаслідок зміни складу нуклеопротеїнів. До білків, які стабілізують структуру нуклеосоми в соматичних клітинах, відносяться гістони. Під час сперматогенезу відбувається конденсація хроматину сперматозоїда, тобто процес трансформації сперматогонія в сперматозоїд. Гістони при цьому замінюються на специфічні для гонади тимчасові білки, які згодом замінюються на протаміни. Заміна гістонів на протаміни ніколи не буває повною. Історично склалася думка, що протаміни – це перші автоантигени, ідентифіковані в сперматозоїдах.

 

Імунологічні властивості сім΄яної рідини

Сім΄яна рідина становить біля 80-90% об΄єму еякуляту і є сумішю продуктів синтезу придатків, сім΄яних пухирців, простати та статевих залоз. 

 Імуносупресивні фактори сім΄яної рідини:

•гальмують презентацію антигенів моноцитами та макрофагами;

•пригнічують фагоцитарні властивості макрофагів та нейтрофілів;

•зменшують активність Т-, В-лімфоцитів та NK-клітин;

•зменшують інтенсивність цитотоксичних реакцій (антитілозалежних та комплементзалежних).

 

У сім΄яній рідині, окрім невеликої кількості лейкоцитів (біля 1 млн/мл), виявлені наступні цитокіни: TGF-α,-β, IL-1β, IL-6, IL-8 та розчинний рецептор для IL-2. Деякі з цих молекул, наприклад, такі як IL-1 чи TGF-β, синтезуються в яєчках, інші - правдоподібно утворюються в придатках чи інших додаткових чоловічих залозах. Доведено, що підвищений рівень деяких цитокінів пов΄язаний з лейкоцитоспермією або ослабленою здатністю сперматозоїдів до руху. Роль інших цитокінів у цьому аспекті повністю не встановлена. Цитокіни, синтезовані макрофагами та лімфоцитами, викликають зниження рухливості сперматозоїдів.

 

Імунологічні фактори сперматогенезу

Яєчко є місцем утворення тканинноспецифічних факторів росту, до яких належать:

субстанція, яка гальмує ріст протоків Мюллера;

фактор росту сперматозоїдів;

фактор, який виділяється перитубулярними клітинами і модулює функції клітин Сертолі.

 

Окрім вище вказаних факторів, в чоловічій статевій системі виявлені фактори росту, які зустрічаються не тільки в гонадах, а й в інших соматичних клітинах - це TGF-α,β; IGF, EGF, FGF, PACAP.

До найбільш суттєвих імуномодулюючих елементів належать цитокіни та продукти генів головного комплексу гістосумісності (HLA). У яєчках виявлена експресія mRNA не тільки для гену IL-1α, а й для цілої родини генів та їх рецепторів, які з ним співпрацюють. IL-1α разом з іншими цитокінами цієї родини виконує подвійну роль: 1) формування імуномодулюючого оточення та 2) промітогенна та апоптична дією. Висока концентрація IL-1Ra успішно гальмує прозапальну дію IL-1α і через це зміцнює мітогенні властивості цього цитокіну. Проведені дослідження вказують на наявність диференційованого синтезу IL-1α і IL-1β в двох принципово різних функціональних відділах яєчок. У експерименті на щурах показаний поступовий ріст рівня IL-1α в процесі статевого дозрівання, що вказує важливу його роль у правильній диференціації і проліферації сперматогенного епітелію. В умовах in vitro продемонстрований вплив IL-2 та IL-6 на функції клітин Сертолі. Синтез цих цитокінів відбувається, в основному, в лімфоцитах, які проникають до яєчка (при запаленні). Стимульовані плацентарним гонадотропіном, клітини Лейдіга реагують на вплив IL-2 зменшуючи синтез cAMP і тестостерону. IL-6 викликає гальмування синтезу ДНК в сперматогоніях, що веде до інгібіції мейозу.

Цікаві дослідження стосуються експресії молекул головного комплексу гістосумісності на клітинах яєчок. Спочатку стверджували, що всі ядровмісні клітини ссавців мають на своїй поверхні молекули HLA 1 класу. Згодом, виявилося, що розміщення цих молекул в організмі людини є диференційованим, а на клітинах деяких тканин їх експресія виявилася меншою. Дослідженнями було показано, що на клітинах різних відділах сперматогенного канальця знаходяться різні HLA-антигени. Так, на клітинах основного відділу канальця, домінує експресія генів, які кодують класичні молекули HLA (А, В, С), а в адлюмінальному відділі – некласичні молекули HLA (E, F, G). Молекули HLA-E відносяться до складового елементу імунологічної толерантності всередині насінневого канальця. Порушення бар΄єру клітин Сертолі може привести до потрапляння пептидів (наприклад, вірусних білків) до основного відділу сперматогенного канальця, де присутні молекули класичних HLA-антигенів (HLA 1 класу), які приймають участь у антигенпрезентації та запуску імунної відповіді.

 

Антигени прозорої зони яйцеклітини

Прозора зона яйцеклітини (zona pellucida - ZP), в основному, складається з трьох глікопротеїнів ZP1, ZP2, ZP3. Глікопротеїн ZP3 має характер рецептору з молекулярною масою 83 kDa і складається з поліпептидного ланцюга, до якого приєднані олігосахаридні групи, зв΄язані N- та О-глікозидами. Вважається, що при участі молекул глікопротеїну ZP3 до зовнішньої поверхні прозорої зони яйцеклітини прикріплюються сперматозоїд. Друга дуже важлива його біологічна функція – це індукція акросомної реакції в сперматозоїдах, які вже зв΄язані з прозорою оболонкою яйцеклітини. На противагу до функції рецептору для розпізнавання сперматозоїдів, яка залежить від олігосахаридних груп, здатність ZP3 до індукції акросомальної реакції насамперед залежить від поліпептидного ланцюга. Глікопротеїн ZP2 з молекулярною