Практична імунологія

Стовбурові клітини виявлені в сітківці й рогівці ока, епідермісі шкіри, кістковому мозку, периферичній і пуповинній крові, в судинах, пульпі зуба, в нирках, епітелії ШКК, в підшлунковій залозі, печінці, головному і спинному мозку людини.

У залежності від ступеня диференціації та терапевтичного застосування, стовбурові клітини поділяються на: 1) гемопоетичні стовбурові клітини CD34+, виділені з кісткового мозку, периферичної та пуповидної крові; їхня трансплантація відома під назвою пересадка кісткового мозку, яку застосовують для лікування лейкемії, лімфом тощо; 2) гемангіобласти (АС133+), виділені з пуповидної крові; 3) стромальні - з жирової тканини; 4) мезенхімальні - з кісткового мозку, пуповинної крові, пульпи зубів, ендометрію; 5) стовбурові клітини вушної раковини; 6) мультипотентні стовбурові клітини дорослих; 7) невральні - прогенітори олігодендроцитів; 8) скелетні міобласти й м’язові стовбурові клітини; 8) ембріональні стовбурові клітини. 

Таким чином, стовбурові клітини - це недиференційовані клітини, які першими утворюються в організмі зародка та здатні диференціюватися в спеціалізовані клітини організму. 

Відомі наступні механізми впливу клітинної терапії: замісна дія, загальний і специфічний стимулюючий, протизапальний, дезінтоксикаційний, захисний та імунокорегуючий. 

Стовбурові клітини ембріонального походження поділяються на:

•Тотіпотентні стовбурові клітини – клітини, які можуть диференціюватися в будь-які типи клітин організму людини; в основному, їх можна отримати через кілька перших поділів після запліднення; 

•Поліпотентні стовбурові клітини – клітини, які походять від тотіпотентних стовбурових клітин; формуються приблизно через 4 дні після запліднення, можуть диференціюватися в різні типи клітин, однак відмінних від клітин, в які диференціюються тотіпотентні стовбурові клітини.

 

 Однак, ембріональні клітини володіють недопустимо високою схильністю перероджуватися не тільки в здорові, а й у ракові клітини. Тому, при їх застосуванні існує ризик формування онкопатології. У світі ще не виділена безпечна лінія мелося, бріональних стовбурових клітин, які можна було б використовувати в клініці. Виявися, що способи отримання стовбурових клітин відносяться до головної перешкоди для їх вивчення та клінічного застосування. Законодавчі документи багатьох країн забороняють або значно обмежують наукові дослідження in vitro з метою екстракорпорального запліднення ембріонів та абортивного матеріалу з етичних міркувань. Рішення про передачу ембріона для отримання ЕСК повинен приймати донор окремо від рішення про проведення аборту і не заохочуватися фінансовою винагородою, щоб це не стало стимулом для аборту.

Крім ембріональних стовбурових клітин існують мультипотентні стовбурові клітини та клітини-попередники “уніпотентних стовбурових клітин”. Мультипотентні стовбурові клітини походять від поліпотентних стовбурових клітин та є клітинами-попередниками спеціалізованих клітин різних тканин, наприклад, гемопоетичні стовбурові клітини, які знаходяться в кістковому мозку і диференціюються в усі форми клітин крові. Уніпотентні клітини-попередники стовбурових клітин – можуть продукувати тільки один тип клітин, наприклад клітини-попередники еритропоезу диференціюються тільки в еритроцити; клітини-попередники лімфоцитопоезу - тільки в лімфоцити і т.д.

Існує кілька способів отримання ембріональних стовбурових клітин: класичний і донорспецифічний.  Класичний спосіб - це отримання ембріональних стовбурових клітин шляхом руйнування ембріона, з якого вони походять; при модифікованому класичному способі – життя ембріона не піддається ризику, однак отримані клітини не мають генетичних донорських характристик. Донорспецифічний спосіб – отримання поліпотентних стовбурових клітин з використанням методу переносу ядра з соматичної клітини хворого (наприклад, з лімфоцита периферичної крові) в яйцеклітину донора з метою отримання для хворого генетично тотожної тканини.  Удосконалений донорспецифічний спосіб - отримання поліпотентних стовбурових клітин з використанням методу переносу ядра включно із блокуванням на стадії бластоцисти гену cdx2, внаслідок чого зародок стає непридатним до імплантації.

Генно-інженерні маніпуляції здатні змінити імунні характеристики ЕСК і знизити ризик розвитку реакції «трансплантат проти господаря», однак не можуть забезпечити повну безпеку реципієнту. Ризик появи генетичних мутацій під час генно-інженерних маніпуляцій досить реальний. Не виключено, що ці мутації можна буде виявити до проведення трансплантації.

Протягом останніх років відмічається значний прогрес в області дослідження соматичних стовбурових клітин. Існують певні переваги щодо їх використання замість ЕСК: соматичні СК отримують з тканин самого пацієнта, таму відсутні етичні проблеми та проблеми імунологічного відторгнення. Соматичні СК з кісткового мозку, пуповинної і периферичної крові - найбільш перспективні джерела отримання СК. 

Примітивні стовбурові клітини ідентифіковані в периферичній крові - їх називають бластомероподібні стовбурові клітини. Ці стовбурові клітини здатні диференціюватися в більшість тканин та органів тіла. Концентрація СК у дорослої людини максимальна в кістковому мозку, де знаходяться два види СК - гемопоетичні і мезенхіальні. Для мобілізації СК і їх виділення з периферичної крові використовують імуностимулюючі речовини (колонієстимулюючі фактори, деякі цитокіни, циклофосфамід), які не відносяться до цілком безпечних середників. 

 Останнім часом широко застосовуються стовбурові клітини пуповинної крові, які є дуже якісними стовбуровими клітинами. Збір плацентарно-пуповинної крові після народження дитини з наступним її кріоконсервуванням - найлекший спосіб отримання стовбурових клітин (СК). На сьогоднішній день у всьому світі визнано, що найкращим, найдешевшим і безпечним джерелом гемопоетичних СК є пуповинна кров. Однак, у багатьох зразках цієї крові кількість СК