Предмет і метод економічної теорії

В розглянутих ситуаціях працівник сам визначає обсяг праці, який він хоче запропонувати на ринку. На практиці, на пропозицію праці впливає також держава. Вона законодавчо обмежує час виробництва у шкідливих для здоров’я людини умовах праці; обмежує тривалість робочого дня, тижня тощо, встановлює мінімальну межу заробітної плати, нижче якої підприємець не має права опускати її. Окрім того, підприємства певною мірою самі визначають тривалість та режим роботи (одно-, дво-, три- чи чотиризмінний) залежно від галузі та технологічного процесу (безперервний чи з перервами).

У зв’язку з цим є певні особливості формування пропозиції праці для окремого підприємства, для галузі та економіки в цілому.

Як правило, великі галузі економіки є основними споживачами найманої праці певної кваліфікації чи спеціальності. Так, вугільна промисловість в Україні є єдиним роботодавцем для шахтарів, а на ливарників пред’являє попит металургійна галузь. За таких умов крива пропозиції праці матиме додатний (висхідний) нахил. Причини, що зумовлюють висхідний нахил кривої пропозиції праці галузі:

  перевищення сили ефекту заміщення дозвілля працею над ефектом доходу, зумовлених зміною (зростанням) ставки заробітної плати, що виявляється в тому, що у міру зростання ставки заробітної плати збільшується пропозиція праці не тільки тими, хто вже зайнятий у виробничому процесі, а й тими, хто відмовлявся за нижчої ставки заробітної плати брати участь у процесі виробництва (студенти, учні, пенсіонери, жінки, що доглядають дітей, старих і хворих тощо);

  галузі з високою ставкою заробітної плати стають привабливими для працівників інших галузей з меншою ставкою заробітної плати. Оскільки загальна чисельність економічно активного населення   (робочої   сили)   в   короткостроковому   періоді   є   незмінною,   то   «переливання» працівників у високооплачувані галузі спричиняє дефіцит найманої праці порівняно з обсягом капіталу в галузях з низькою оплатою. Наслідком цього є зростання граничного продукту праці в низькооплачуваних галузях, що змушує підприємства цих галузей збільшувати заробітну плату;

Пропозиція  праці  в  масштабах  економіки.  Світовий  досвід  свідчить,  що  зростання ставки заробітної плати зумовлює зростання пропозиції праці, тобто крива SL для економіки як цілого теж має додатний (висхідний) нахил. Якщо припустити, що зростання ставок заробітної плати буде мати стійку тенденцію до зростання й надалі, то, за незмінності інших умов, крива пропозиції мала б вигляд SL (рис. 10.1б), адже зростання зарплати в кілька разів за незмінного (насиченого) обсягу споживання економічних благ привело б до скорочення робочого та до збільшення вільного часу. Але НТП за цей час запропонує нам багато нових речових товарів і послуг, про існування яких ми сьогодні навіть не здогадуємося. Щоб задовольнити ці потреби, наймані працівники будуть знову збільшувати пропозицію праці.

Рівноважний обсяг праці забезпечує повну та ефективну занятість. Повна зайнятість означає, що всі, хто бажає працювати за ринковою ставкою заробітної плати, можуть реалізувати свої бажання. Навіть за умови перевищення чисельності робочої сили над рівноважним обсягом зайнятих LЕ  в економіці може існувати повна зайнятість. Пояснюється це тим, що надлишок

 

чисельності робочої сили над LЕ буде утворювати природне безробіття   — таку кількість працівників, які за рівноважної ставки заробітної плати (WE) не бажають пропонувати більше праці, ніж LЕ ,  і добровільно залишаються без роботи. Ефективною зайнятість  LE є тому, що за такого рівня зайнятості граничний дохід від праці дорівнює граничним затратам на останню одиницю праці, тобто MRPL = MRCL.

Форми і системи заробітної плати. Для розуміння сутності важливим є один із аспектів праці  —  ставка  заробітної  плати,  яка  є  ціною,  що  її  сплачує  роботодавець  найманому працівникові за функціональне використання його праці. Окрім ставки, заробітна плата формується на підставі багатьох різних за своїм функціональним призначенням складових. Співвідношення цих елементів утворює структуру заробітної плати, яка охоплює: основну та додаткову зарплату, а також види винагород, що входять до кожної зі складових.

Заробітна плата з боку її організації виступає у вигляді почасової і відрядної плати. Почасова плата являє собою заробітну плату, яку отримує працівник за певний робочий час. Вона виникає в процесі становлення капіталістичних відносин і переважає на перших етапах роз- витку капіталізму. Почасова форма заробітної плати застосовується там, де потрібно виробляти продукту саме стільки, скільки того вимагає технологія. Надлишок виробленої продукції є порушенням технології та не стимулюється. Почасова форма функціонує як почасово-нормативна та почасово-преміальна. Почасово-нормативна передбачає оплату за відпрацьований час та за виконання нормативів робіт, які (нормативи) періодично переглядаються. Почасово-преміальна передбачає оплату за відпрацьований час та додаткову виплату премій за економію витрат, досконаліші форми організації праці тощо.

У подальшому на перше місце виходить відрядна, яка передбачає залежність заробітної плати від обсягу виробленої за певний час продукції. Відрядна заробітна плата — це форма, що заохочує збільшення обсягів виробництва продукту. Вона застосовується тоді, коли саме від інтенсивності праці робітника залежить обсяг виробництва. Відрядна форма зарплати передбачає систему доплат за економію палива, енергії, сировини, матеріалів, за ефективне використання устаткування, за ставлення до праці, за ризик і т. ін.

Ця форма заробітної плати в певних умовах мала свої переваги, бо вона забезпечувала контроль за якістю продукції та праці, давала можливість підтримувати певний рівень інтенсивності праці, значно зменшувала функції контролю з боку роботодавця, бо цей контроль здійснювався за