Проблема статі у романах Володимира Винниченка 1911-1916 років

Молоде покоління науковців поповнює скарбницю винниченкознавства новими дослідженнями. Як бачимо, зрушення значні. Але це лише перші кроки. Спадщина митця (а це більше ста оповідань, п'єс, сценаріїв, величезна кількість статей, рецензій, памфлетів, виступів, 14 романів, етико-філософська праця “Конкордизм” і сорок записних книжок за сорок років надзвичайно складного, багатого на події життя В. Винниченка) потребує ґрунтовного вивчення і аналізу.

Романна творчість письменника 1911-1916 років – видатне і яскраве явище в українському та загальноєвропейському літературному просторі, матеріал цікавий і малодосліджений. Вона є відсвітом характерних особливостей творчості митця і основних тенденцій модерного мистецтва рубежу ХІХ – ХХ віків. Романістика письменника криє у собі ще велику кількість загадок, нових відкриттів. На прозу В. Винниченка вплинули ідеї Ф. Ніцше, А. Берґсона, В. Вундта, Ж. -М. Гюйо, Г. Лебона, А. Пуанкаре, З. Фройда та інших мислителів, праці яких містили ознаки нового світосприймання. Виявляючи постійний інтерес до різних філософських, психологічних, естетичних напрямів, В. Винниченко все ж прагнув сформувати свою історіософську концепцію, вибудувати нову мораль, яка згодом отримає назву конкордистської.

Отже, актуальність нашого дослідження зумовлена потребою всебічного, глибокого дослідження мистецького спадку В. Винниченка, зокрема романів, які характеризуються гостротою, актуальністю ідей, незвичайною постановкою проблем моралі, любові, шлюбу, батьків і дітей, стосунків між статями, сексу; зображують психологічну складність людини, боже і диявольське, тваринне і людське начало в ній; крім того, засвідчують зв'язок творчості українського митця з найкращими літературними зразками Європи. Більше того, написане В. Винниченком і сьогодні не втратило своєї вартості, адже порушені питання є актуальними й вічними для кожного покоління. Саме тому Винниченко як письменник заслуговує на увагу і поцінування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з тематикою комплексних наукових розробок, які проводяться відділом української літератури ХХ століття Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

Мета дисертації: зосередитися на вивченні проблеми статі у романістиці Володимира Винниченка 1911-1916 років.

Для цього необхідно розв'язати такі завдання:

1. розкрити ті якості романістики В. Винниченка, що роблять її цілком новим явищем в українській літературі зламу віків, невіддільною складовою модерного мистецтва;

2. здійснити аналіз романів В. Винниченка 1911-1916 років у світлі проблеми статі;

3. простежити зв'язок цих романів з творами українських попередників;

4. проаналізувати романи митця на тлі російських та західноєвропейських літературних зразків межі століть;

5. з'ясувати вплив соціалістичної утопічної ідеї на В. Винниченка;

6. виявити та проаналізувати основні ідеї філософів та психоаналітиків кінця ХІХ – початку ХХ століть, які у складному взаємопереплетенні наявні у романістиці В. Винниченка і “вписують” її у мистецький контекст доби модерну.

Методи дослідження: культурно-історичний (романи В. Винниченка аналізуються у суспільно-політичному та філософському контексті доби) ; психоаналітичний (за допомогою цього методу досліджується внутрішній світ персонажів, розглядається їх поведінка і вчинки, їхня психологічна мотивація, з'ясовуються засоби, за допомогою яких письменник відтворив психічні стани своїх героїв. У процесі аналізу романів були залучені психологічні та психоаналітичні терміни, як-то: “метапатології”, “метапотреби”, “сублімація”, “свідомість”, “лібідо”, “обмеження інцесту”, “спадковість”, “позасвідоме” та інші) ; системно-естетичний (зосереджена увага на естетико-стильовій, художній специфіці романної прози В. Винниченка) ; компаративний (романи В. Винниченка порівнюються з творами інших українських, російських та західноєвропейських письменників. Ми зіставляємо образну систему, вказуємо на близькість сюжетів, тем, проблем, ідей). У роботі використані традиційні методи дослідження, але враховані й ґендерні принципи аналізу тексту, що сьогодні активно розвиваються у нашому літературознавстві.

Значною мірою на напрямок дисертаційного дослідження вплинули ідеї М. Монтеня, Ф. Ніцше, З. Фройда, О. Вейнінгера, М. Бердяєва. Дисертантка спиралася на наукові роботи В. Агеєвої, Т. Гундорової, Д. Гусара-Струка, М. Жулинського, Г. Костюка, Л. Мороз, С. Павличко, В. Панченка, В. Пахаренка, С. Погорілого та ін.

Об'єктом дослідження є тексти романів В. Винниченка 1911-1916 років (“Чесність з собою” (1911), “Рівновага” (1912), “По-свій! ” (1913), “Божки” (1914), “Заповіт батьків” (1914), “Хочу! ” (1915), “Записки кирпатого Мефістофеля” (1916), а також щоденники, листи митця та твори українських, російських та західноєвропейських письменників кінця ХІХ – початку ХХ століття. Предмет дослідження – проблема статі у романах Володимира Винниченка 1911-1916 років.

Наукова новизна одержаних результатів. Романи В. Винниченка 1911-1916 років стали об'єктом дослідження у працях І. Айзенштока, В. Василенка, О. Грушевського, М. Євшана, О. Парадиського, А. Річицького, І. Свєнціцького, М. Сріблянського, П. Христюка. Жодний дослідник творчого здобутку митця не обминув увагою “проблему статі”. Деякі оцінки були справедливими, але часто необ'єктивними, позбавленими глибокого аналізу. Про “полову повабу двох осіб ріжних полів” пише М. Данько, аналізуючи п'єсу “Щаблі життя”. М. Зеров відмічав, що у центрі всієї письменницької творчості В. Винниченка стоїть тема “про любов та полові проблеми”. І. Очинський “статеву мораль” у творах письменника називає “хисткою, хоробливою, дикою”, такою, що “доводить людину до самозневаги, до відчаю”. Тему проституції, родини, венеричних хвороб (на матеріалі п'єс В. Винниченка) розглядає О. Омельченко. М. Рудницький