Проблемність на уроках української літератури

Репродуктивний принцип подання інформації (короткий час – мінімум зусиль – великий обсяг інформації) не економніший, особливо ж якщо враховувати довготривале вироблення умінь і навичок, адже здобуті завдяки власному мисленню та пошукові знання запам'ятовуються й фіксуються краще. Тим паче, що таку емоційну пам'ять зміцнює радість перемоги, гордість за особисто пройдений шлях пізнання, можливість завжди його повторити на іншому, вищому рівні [7, с. 21].

Поєднання проблемно-пошукового і репродуктивного навчання є найоптимальнішим. Впровадження проблемності у навчання може відбуватися шляхом постановки проблеми і її вирішення вчителем, або вчитель ставить проблемне завдання, на яке вирішення знаходить клас.

Проблемно-пошукова діяльність, продуктивна взаємодія вчителя і учнів, коли педагог створює проблемні завдання, керує розумовою діяльністю учнів, а ті, в свою чергу, виявляють уміння застосовувати набуті знання у нестандартних умовах – все це допоможе реалізувати завдання, які ставить перед собою сучасна школа. За проблемно-пошуковим методом – майбутнє, тому впроваджувати його доцільно на всіх етапах уроку. Але найбільш ефективним застосування цього методу при подачі нового матеріалу, бо тоді учні отримують можливість відчути себе співавторами уроку.

Уроки літератури мають бути тільки проблемними. Проблемне запитання може не передбачати прямої відповіді, а вміщує приховану суперечність. Такі запитання повинні спиратися на досвід самих учнів, часом ще невеликий. Учитель повинен уважно вислухати кожного, виділити найголовніше.

Проблемно-пошуковий підхід до роботи над літературними творами цінний уже тим, що учні мають змогу порівнювати різні твори, шукаючи в них аналогію [13, с. 36].

Отже, проблемно-пошуковий метод на уроках української літератури дає можливість вчителеві стежити за ходом культурного, морального та розумового розвитку учнів на всіх етапах їхнього навчання в школі, тому він є найперспективнішим у розвиваючому навчанні.

 

 

Формування комунікативних умінь учнів у контексті цілісної літературної освіти є необхідною умовою розвитку учнів. Витоки комунікативних навиків школярів походять від їхнього особистісного ставлення, в даному випадку, до уроку літератури і власне до художнього тексту.

Вплив на емоційно-ціннісну сферу учнів може відбуватися лише опосередковано, оскільки для відповідних емоційних реакцій як результату діалогу з автором художнього твору потрібні необхідні умови, що сприяють виникненню відповідного особистісного ставлення. Вплинути можна засобами, які б слугували виявленню допоміжних емоційних реакцій. Для вияву допоміжних емоцій використовують предметні, музичні, живописні засоби, проте найкращим є художнє слово. У різних учнів чутливість до нього неоднакова, але в однакових умовах воно може викликати в них асоціації відчуттів, наочних образів, уявлень.

Основним завданням формування комунікативних навичок є визначення методичних прийомів вивчення художнього твору, які сприяли б створенню ситуації емоційного переживання стосовно поставленої у творі проблеми та формуванню потреби в читанні художніх творів. Як наголошує Є. Пасічник: «Проблемність можлива лише на базі знань, певних умінь і навичок, на які. учні могли б спертись у процесі розв'язання поставленого завдання. Проблемність у навчанні забезпечує ґрунт для Інтелектуальних емоцій. Відкриваючи для себе наукові істини, учні відчувають радість пізнання. Все це дуже потрібне. Проте література як навчальний предмет має І свою специфіку. Осмислення художніх творів вимагає пильної уваги не лише до інтелектуальної сторони людської особистості. Не слід забувати і про розвиток емоцій естетичного характеру…».

У сучасній методиці для системного формування комунікативних навичок у процесі вивчення літератури застосовуються інтерактивні технології навчання. В основі більшості з них – проблемні запитання та створювані з їх допомогою проблемні ситуації. Інтерактивні технології активізують діяльність учнів під час розв'язання проблемних завдань, допомагають створити відповідну емоційну атмосферу на уроці. Так само, як і проблемне навчання, інтерактивні технології є активною навчальною діяльністю, що передбачає рефлексію проблеми й взаємодію у її вирішенні.

За допомогою проблемних завдань у складі інтерактивних технологій формуються комунікативні навички:

спілкування з автором у процесі сприйняття художнього твору;

виконання завдань проблемного характеру під час поглибленої роботи з текстом;

індивідуальна інтерпретація особистісно значущих для кожного учня моментів твору;

обмін думками з приводу прочитаного у малих групах;

колективне обговорення (дискусія проблемного характеру) [15, с. 19].

Кінцевою метою проблемного навчання є самостійність учнів у формулюванні проблеми та пошуку шляхів її розв’язання. Проблемність сприяє розвиткові активності і самостійності учнів. Такі дослідники, як І. Лернер, О. Корсакова, І. Соколова, вважають, що творчий компонент змісту освіти передбачає:

1) самостійне перенесення знань і вмінь у нову ситуацію;

2) виявлення нової проблеми в традиційній ситуації;

3) бачення альтернативи рішення та комбінування й перетворення раніше відомих способів розв'язання завдання по-новому;