Проблемність на уроках української літератури

- не достатньо продумана система запитань, які мають поступово підводити учнів до розкриття проблеми;

- надмірна збудженість класу;

- втома учнів;

- поставлена проблема не зацікавлює клас.

Проблемні ситуації мають виникати систематично, якщо не на кожному, то майже на кожному уроці літератури. Тільки тоді проблемне навчання зможе виконати свої завдання.

Важливим психологічним чинником при створенні проблемної ситуації є прагнення учнів до розв'язання поставленої проблеми. Сила цього прагнення залежить від інтересу, який виник у дітей, від гостроти проблемної ситуації, а також від того, наскільки майстерно педагог здійснить її розрядку. Остання обставина, з погляду виховного ефекту, має ще далекосяжніші наслідки, поширюючись на кінцевий підсумок усієї праці: чим вдаліше сформульована проблема, чим інтенсивніше і напруженіше працюють над її розв'язанням школярі, тим більшу насолоду вони дістають в процесі роботи. А насолода – це своєрідна винагорода за працю, стимул до неї. вагомий вклад у розвиток інтересу до навчання взагалі [16, с. 44].

Це було доведено експериментально і в усіх класах, де застосовувався метод постановки навчально-виховної проблеми і створення проблемних ситуацій, на відміну від класів контрольних, було виявлено більш глибоке і свідоме засвоєння матеріалу, переконливіше аргументування.

Проблемне вивчення літератури корисне лише тоді, коли учні мають навички самостійної роботи. Якщо вони звикли до пасивної діяльності на уроках літератури, то доцільно поступово вводити проблемні методи у вивчення матеріалу і починати з простого. Такий спосіб викладу матеріалу слід почати застосовувати вже з 4-го класу, щоб активізувати розумову діяльність змалку і розвивати її у відповідному темпі.

Також необхідно враховувати і навантаження учнів, бо проблемні ситуації вимагають зосередженості, а втома може нанівець звести всю роботу.

Як проблемні ситуації можна використовувати цікаві запитання учнів, їхні помилкові відповіді та невдалі письмові роботи.

Елементи проблемності потрібно вносити в тематику класних і домашніх письмових робіт, якщо є така можливість. Теми й питання необхідно формулювати так, щоб учень не зміг відповісти на них, механічно переписавши відповідний розділ підручника чи іншого посібника, а щоб підвести його до самостійної розумової діяльності: на основі здобутих знань і навичок, через аналіз і свідоме осмислення літературних явищ, фактів, образів, ідейного змісту, до правильних висновків – відповідей на поставлені теми.

Пропоную такі фрагменти найефективніших проблемно-ситуативних завдань, розподілені за способом і метою на різних етапах уроків:

1. Враховуючи міжпредметні зв’язки досліджувати світогляд автора. Наприклад, за темою твору І. Карпенка-Карого «Сто тисяч»:

- З’ясуйте погляд автора на ситуацію, в якій опинилося українське селянство. Що він намагається донести читачеві драми? Обґрунтуйте свою відповідь.

Це завдання передбачає різні варіанти відповідей. Учні, шляхом висування власних теорій та корекцією вчителя поступово прийдуть до висновку, що автор намагається висвітлити суспільні явища у 80-90-х роках ХІХ ст., зіпсовану моральність народу у соціально-побутовому житті в пореформені часи. Тобто включає знання тексту і міжпредметний зв’язок з історією.

2. Також, можна застосувати прийом озвучування неправильного твердження, щоб активізувати увагу і спонукати учнів до його заперечення (за матеріалом І. Карпенка-Карого «Сто тисяч»).

- Копач Бонавентура – пристосуванець і лицемір, що входить в довіру до багатіїв.

Це твердження має бути запереченим, оскільки у творі цей герой розорився саме через нездатність пристосуватися до нових умов, і виступає у творі як мрійник, щира людина, а не лицемір.

3. Просте проблемне запитання, спрямоване на активізацію мислення та емоційно-ціннісну сферу пізнання на основі знання тексту твору М. Коцюбинського «Дорогою ціною»:

- Чи варта мети і результату ціна, яку заплатили Остап і Соломія?

Таке запитання змусить учнів замислитися над ціною свободи, над власним ставленням до неї, спонукає до пошуку власної відповіді на питання.

4. Проблемне завдання компаративного співвіднесення з твором світової літератури можна сформулювати таким чином:

- З’ясуйте що спільного у творах «Мина Мазайло» М. Куліша та «Пігмаліон» Б. Шоу.

Таке завдання потребує великого обсягу і чіткої системи знань. Воно побудоване на компаративістиці. Його можна подати для письмового (якщо рівень пізнавальної активності учнів нижчий середнього) чи усного (при високій пізнавальній активності учнів) виконання.

5. Проблемне запитання на основі власного досвіду учнів (за матеріалом оповідання Є. Гуцало «Лось») :

- Чи доводилось вам коли-небудь рятувати тварин? Як ви вважаєте, чи потрібно це робити і чому?

6. Письмове проблемне завдання (за цим же твором) :

- Складіть діалоги за такими темами: «Вдячність Лося дітям», «Вибачення Шпичака перед Лосем», «Бесіда між братами після порятунку».

Таке завдання спрямоване вплинути на емоції, оскільки передбачає, що учні уявлятимуть себе на місці героїв твору і описуватимуть власні переживання в тих ситуаціях, у яких опинились самі герої. Звичайно воно передбачає знання текту, оскільки лише через призму сприйняття твору і його розуміння можна поставити себе у таку ситуацію.

7. Створення проблемної ситуації за допомогою епіграфу до уроку. Наприклад, урок аналізу оповідання Є. Гуцало «Лось»:

- Як можна прив’язати слова П. Тичини: «О скільки у природи немудро-мудрих літер! О скільки у людини невміння прочитать... « до теми