Проблеми кримінально-правової охорони державних фінансів України

Розділ 4 – “Характеристика суб'єктивної сторони злочинів проти державних фінансів” – містить два підрозділи. У підрозділі 4. 1. “Характеристика вини у злочинах проти державних фінансів” вина як необхідна ознака суб’єктивної сторони злочинів проти державних фінансів, визначається як психічне ставлення особи до вчинюваного нею посягання на державні фінанси та до його наслідків, виражене лише у формі умислу. Проаналізовано сутність і ступінь вини у злочинах проти державних фінансів, визначено їх кримінально-правове значення.

Підрозділ 4. 2. “Мотив і мета злочинів проти державних фінансів. Проблеми кримінальної відповідальності за заподіяння шкоди державним фінансам з необережності” розпочинається із загальної характеристики мотиву й мети злочинів проти державних фінансів, після чого визначається їх кримінально-правове значення.

Розглянуто питання відповідальності службових осіб, які шляхом невиконання або неналежного виконання своїх службових обов’язків заподіяли істотну шкоду державним фінансам. Такі діяння належить кваліфікувати за ст. 367 КК “Службова недбалість”, але, на думку автора, ця стаття не повинна застосовуватися до діянь, умисне вчинення яких не тягне за собою кримінальної відповідальності. Обгрунтовано висновок, що за службову недбалість не може бути призначено покарання більш суворе, ніж передбачено за таке ж діяння, вчинене умисно. Внесено пропозицій щодо вдосконалення ст. 367 КК.

Розділ 5 – “Суб'єкт злочинів проти державних фінансів” – складається з трьох підрозділів. Підрозділ 5. 1. “Загальна характеристика суб'єктів злочинів проти державних фінансів” містить обгрунтування висновку, що визначення у КК суб’єкта злочинів проти державних фінансів детерміновано механізмом злочинного впливу на об’єкт, а також характером і способом вчинення суспільно небезпечного діяння. При вчиненні посягання на державні фінанси “ззовні” шляхом обману суб’єкт злочину передбачено як загальний (статті 199, 201, 202, 204, 214, 216, 233 КК). Вчинення ж посягання “зсередини” може бути здійснено лише учасником цих суспільних відносин, що й обумовлює визначення у КК суб’єкта інших злочинів (статті 207, 208, 210, 211, 212, 218, 221, 222 КК) як спеціального. Далі послідовно проаналізовано загальні ознаки суб'єкта злочинів проти державних фінансів.

У підрозділі 5. 2. “Характеристика окремих видів спеціальних суб'єктів” аналізуються такі групи спеціальних суб’єктів злочинів проти державних фінансів, як: а) службові особи; б) громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності; в) громадяни – засновники або власники суб’єкта господарської діяльності; г) інші особи – учасники фінансово-правових відносин. Звернено увагу на те, що опис у КК спеціальних суб’єктів злочинів проти державних фінансів характеризується невиправданою різноманітністю, тобто здійснено з порушенням правил законодавчої техніки, а також суперечить позитивному законодавству, на підставі чого обгрунтовано і внесено пропозиції щодо вдосконалення законодавства.

У підрозділі 5. 3. “Проблеми співучасті і посередньої винності у злочинах проти державних фінансів” автор зазначає, що злочини проти державних фінансів як із загальним, так і зі спеціальним суб’єктом можуть бути вчинені у співучасті. Умисна спільна участь у вчиненні таких злочинів осіб, яким не притаманні ознаки спеціальних суб’єктів, має кваліфікуватися як співучасть у вигляді організації, підбурювання або пособництва. На підставі докладного аналізу дисертант робить висновок про необгрунтованість теоретичних положень щодо відмови від притягнення до кримінальної відповідальності за співучасть у злочинах зі спеціальним суб’єктом осіб, які не мають ознак спеціального суб’єкта, оскільки вона суперечить як теорії кримінального права, так і правозастосовчій практиці. Використання для вчинення злочинів проти державних фінансів особи, яка діє невинно або з необережності, пропонується розглядати як посередню винність. При цьому кримінальна відповідальність за правилами посередньої винності, на думку автора, повинна наставати при вчиненні цих злочинів як із загальним, так і зі спеціальним суб’єктом.

Розділ 6 – “Кваліфікуючі ознаки злочинів проти державних фінансів” – розпочинається із загальної характеристики кваліфікуючих ознак злочинів проти державних фінансів, їх класифікації і з’ясування їх кримінально-правового значення як засобу диференціації кримінальної відповідальності. Послідовно розглядаються загальні і спеціальні кваліфікуючі ознаки злочинів проти державних фінансів.

До загальних кваліфікуючих ознак злочинів проти державних фінансів віднесено ознаки, характерні й для багатьох інших злочинів, які визначаються: а) формою співучасті; б) видом множинності; в) суспільно небезпечними наслідками; г) розміром (сумою) предмета злочину. На підставі їх аналізу запропоновано: розширити використання кваліфікуючих ознак, залежних від форм співучасті, шляхом доповнення ч. 2 ст. 222 КК кваліфікуючої ознакою “вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб”, а ч. 3 ст. 212 КК – кваліфікуючою ознакою “вчинення організованою групою”. У злочинах проти державних фінансів, які на підставі кримінально-правового і кримінологічного аналізу слід вважати однорідними, кваліфікуючу ознаку – повторність, а також рецидив тотожних злочинів слід замінити на повторність чи рецидив однорідних злочинів.