Проблеми кримінально-правової охорони державних фінансів України

Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, які виносяться на захист, розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувалися. Власні теоретичні розробки дисертанта в наукових працях, опублікованих у співавторстві, становлять 50%.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, включені до дисертації, оприлюднено на міжнародних і національних наукових з’їздах, конференціях, семінарах, що відбулися в містах: Києві (1996-2000 рр.), Харкові (1991-2001 рр.), Донецьку (1996 р.), Запоріжжі (1999 і 2001 рр.), Одесі (2000 р.), Бєлгороді (1999 р.), Ростові на Дону (1997, 1998 рр.), Будапешті (Угорщина, 2000 р.), Лозанні (Швейцарія 2001 р.).

Результати дисертаційного дослідження застосовувалися автором при консультуванні працівників правоохоронних органів, зокрема, при обговоренні проблем кваліфікації незаконної торговельної діяльності, ініційованому Головним слідчим управлінням МВС України, підготовці відповідей на запити окремих правоохоронних органів. Положення дисертації використовувалися комісіями Верховної Ради України при підготовці нового КК.

Отримані дисертантом результати застосовуються в навчальному процесі Національного університету внутрішніх справ, а також науково-дослідницькій роботі студентів. За темою дисертації підготовлено методичні рекомендації для проведення семінарських і практичних занять, написання курсових робіт, а також враховані при розробці методичних матеріалів для вивчення спецкурсу “Економічні злочини”.

Публікації. За результатами дослідження дисертантом підготовлено одну монографію, 23 наукові публікації у фахових наукових виданнях. Окремі висновки, пропозиції та рекомендації викладено у 2-х навчальних посібниках, статтях, надрукованих у наукових журналах, матеріалах і тезах конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, семи розділів, висновків, списку використаної літератури (553 найменування) та п’яти додатків. Повний обсяг дисертації становить 429 сторінок, обсяг основного тексту дисертації – 398 сторінок.

 

 

У Вступі розкриваються сутність і стан наукової розробки проблеми кримінально-правової охорони державних фінансів України, її значущість, обгрунтовується необхідність проведення подальших досліджень. Дається загальна характеристика дисертації, зокрема, визначено мету й задачі дослідження, зв’язок роботи з науковими програмами, планами й темами, сформульовано положення й висновки, які зумовлюють наукову новизну дисертації, показано практичне значення одержаних результатів та їх апробацію.

Розділ 1 – “Державні фінанси України як предмет правового регулювання і об'єкт кримінально-правової охорони” – містить чотири підрозділи. Підрозділ 1. 1. “Методологічні засади дослідження проблем кримінально-правової охорони державних фінансів України” – присвячено розгляду питань методології проведення дослідження. Звертається увага на те, що методологічні засади дослідження проблем кримінально-правової охорони державних фінансів України повинні грунтуватися на специфіці об'єкта та предмета дослідження: необхідно виходити з того, що державні фінанси, як предмет правового регулювання фінансового права, одночасно виступають і об'єктом кримінально-правової охорони певних норм кримінального права, мають характерні особливості і принципово відрізняються від приватних фінансів та господарських відносин. Тому автор прогнозує, що у процесі подальших наукових досліджень можливе створення самостійного кримінально-правового інституту “Злочини проти державних фінансів”.

Обгрунтовується необхідність використання діалектичного методу пізнання, зокрема, переходу мислення від конкретного до абстрактного з подальшим підняттям від абстрактного до конкретного, методу системно-структурного аналізу, логіко-догматичного, історико-порівняльного, порівняльно-правового та соціологічних методів.

У підрозділ 1. 2. “Поняття і загальна характеристика державних фінансів України, їх зміст, функції і структура” дисертант, виходячи з положень фінансового права, дає визначення державних фінансів як сукупності відносин, що складаються у процесі фінансової діяльності держави по мобілізації, розподілу, перерозподілу й використанню централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів суспільного призначення, що забезпечують практичне виконання функцій держави. Доводиться, що державні фінанси являють собою самостійний об’єкт кримінально-правової охорони, оскільки мають фундаментальні розбіжності як з недержавними фінансами, так і з господарськими відносинами. Державні фінанси за своїм змістом належать до відносин, які виникають у сфері державного управління і регулюються нормами публічного права, а приватні фінанси – до господарських відносин, що регулюються нормами приватного права. Тому державні фінанси як об’єкт кримінально-правової охорони неприпустимо включати до складу господарських відносин. Вони потребують самостійної кримінально-правової охорони.

Підрозділ 1. 3. “Механізм правового регулювання державних фінансів України” містить обгрунтування висновку, що кримінально-правова охорона державних фінансів України становить складову частину єдиного механізму правового регулювання цих суспільних відносин, тобто взятої в єдності системи правових засобів, що організована найбільш послідовним чином з метою подолання перешкод на шляху задоволення інтересів суб’єктів права. Цей механізм існує як цілісне явище правової дійсності, яке не може бути зведеним до окремих його складових елементів. Проаналізовано стадії правового регулювання державних фінансів, а саме: а) формування й дію юридичних норм; б) виникнення прав та обов’язків (правовідносин) ; в) реалізацію прав та обов’язків. Автор дійшов висновку, що норми права, що регламентують державні фінанси й окремі види цих суспільних відносин (логічні правові норми), складаються з норм-приписів, які містяться в багатьох нормативних актах і належать до різних галузей права. Зазначені нормативні акти є в нормах конституційного, фінансового, адміністративного та кримінального права. Тому додержання у процесі законотворчої діяльності принципів системного підходу є необхідною умовою ефективності цих правових норм. У випадках, коли чинне законодавство робить неможливим скомпонувати з нормативного матеріалу логічну норму, це є свідченням неповноцінності правового регулювання державних фінансів, значно знижує його ефективність, а тому є неприпустимим. Зазначається, що норми кримінального права у структурі логічної правової норми, що регулює державні фінанси, являють собою найбільш суворі санкції