Професійно-прикладна фізична підготовка учнів з церебральним паралічем в професійно-технічних закладах освіти

Зважаючи на професійні особливості та фізіологічні вимоги, що пред'являються до організму, критеріями професійної придатності є: відповідний розвиток функції швидкості розрізнення зорового аналізатора; високий рівень рухливості нервових процесів та функціональної рухливості нервової системи, тактильна чутливість та високодиференційовані рухи кисті; високий рівень розвитку статичної витривалості.

Разом з тим у навчальному процесі учнів з церебральним паралічем виникають труднощі, які зумовлені характером вад та ускладнень внаслідок хвороби, зокрема спастичністю або паретичністю м'язів, аномальним випрямленням кінцівок, поганим вибірковим контролем м'язової діяльності внаслідок порушення узгодженості між м'язами агоністами й антагоністами, погіршеною здатністю до навчання нетиповим рухам, швидким настанням втоми.

Аналіз анкетування учнів з ЦП дозволив визначити найбільш вагомі якості, які лімітують професійну діяльність обліковця-оператора ЕОМ: загальна витривалість, статична витривалість, координація рухів рук і пальців, розвиток психофізичних якостей (увага, мислення, пам'ять). Розвитку саме цих якостей і надавалася перевага на заняттях з фізичного виховання.

Урахування даних науково-методичної літератури та власні спостереження щодо особливостей професійної діяльності обліковця-оператора ЕОМ дозволили визначити зміст занять фізичними вправами з прикладною спрямованістю.

Засобами розвитку спеціальних фізичних якостей були цілеспрямовані фізичні вправи з предметами (булави, м'ячі, гімнастичні палиці, кільця, тенісні м'ячики) ; вправи, що моделюють робочі дії та ігрові вправи з урахуванням формуючої дії провідних психофізіологічних функцій обліковця-оператора ЕОМ.

Визначені засоби фізичного виховання нами класифіковані на п'ять груп:

1) вправи вибіркового впливу на відповідні м'язові групи (м'язи плечового поясу, тулуба, особливо спини та шиї), які несуть основне навантаження у процесі професійного навчання;

2) вправи корегуючої дії на недоліки та вади рухової функції: ідеомоторні вправи, вправи на розслаблення, на ритмізацію дихання та рухової діяльності, на корекцію паталогічного положення кисті, на зменшення спастики м'язів, на розвиток опорної функції та ін. ;

3) вправи, які за характером нервово-м'язових зусиль і руховою структурою схожі з основними професійними діями, що передбачають розвиток маніпуляційної діяльності рук, використовуючи різноманітні предмети (гімнастичні палиці, кільця, тенісні м'ячики, м'ячі, кистьові еспандери та інші), та статичної витривалості.

4) вправи, що сприяють розвитку необхідних психофізичних якостей: швидкість розрізнення зорового аналізатора, рухливість нервових процесів, концентрація і стійкість уваги;

5) рухливі ігри та специфічні ігрові комплекси, які сприяють розвитку основних рухових якостей і функцій та підвищують емоційний фон.

Розподіл часу на розвиток необхідних професійних якостей засобами фізичного виховання проводився з розрахунку 60% від загальної кількості годин на загальну фізичну підготовку та 40% – на професійно-прикладну фізичну підготовку при проведенні обов'язкових уроків фізичного виховання, додаткових занять та виробничої гімнастики.

Експериментальна програма складалась з теоретичного і практичного розділів.

При розробці практичного розділу програми ми виходили з того, що вирішення завдань професійно-прикладної фізичної підготовки повинно відбуватися в нерозривному зв'язку з корекцією вад та порушень, зумовлених хворобою, і базуватися на всебічному фізичному розвитку підлітків-інвалідів з використанням не лише окремих видів фізичних вправ, але і різнобічного комплексу засобів фізичної культури, які повинні включатись у всі форми проведення занять з фізичного виховання.

Підбір засобів професійно-прикладної фізичної підготовки здійснювався з урахуванням їхньої схожості в руховій структурі, за характером нервово-м'язових зусиль, фізичними і психофізіологічними параметрами з професійними вимогами. Вправи, що застосовувалися, класифіковані за групами відповідно до їх значення для розвитку окремих м'язових груп, професійно-важливих якостей, психофізіологічних функцій, необхідних для успішного освоєння професії. Ми вважали за доцільне розподіл вправ на такі розділи: гімнастичні вправи, спортивно-прикладні вправи, ігри у поєднанні з традиційними засобами фізичної реабілітації (лікувальною фізичною культурою, масажем тощо)

Крім того, учням під час професійного навчання чи роботи вдома пропонувалось виконувати самостійні короткочасні профілактичні комплекси вправ, які сприяли підвищенню працездатності. Це окремі рухи, фізичні вправи чи гігієнічні прийоми, що виконувалися впродовж 1-1, 5 хв., з чіткою направленістю дії:

а) підвищити збудливість центральної нервової системи (окремі динамічні рухи руками, м'язові напруження ізометричного типу) ;

б) знизити збудливість центральної нервової системи (довільне розслаблення м'язів, самомасаж окремих частин тіла та ін.) ;

в) нормалізувати мозковий і периферійний кровообіг (дихальні вправи, різноманітні рухи головою та іншими частинами тіла, самомасаж).

Особливості контингенту зумовили організацію проведення занять малогруповим та індивідуальним методом. Дозування навантажень здійснювалося індивідуально для кожного учня. При цьому враховувались як біомеханічні характеристики вправи, так і реакція організму на неї. Контроль здійснювався за показником частоти серцевих скорочень.

Відповідно до запропонованої нами програми було розроблено структуру процесу професійно-прикладної фізичної підготовки учнів з ЦП, яка передбачала такі складові:

адаптацію організму підлітків з ЦП до умов професійного навчання засобами фізичного виховання;

корекцію наявних вад та недоліків спричинених хворобою, компенсаторний розвиток рухових функцій;

розвиток фізичних якостей та підвищення загальної фізичної працездатності;

розвиток професійно-важливих психофізичних якостей.

У п'ятому розділі “Експериментальне обґрунтування програми професійно-прикладної фізичної підготовки учнів вищого професійного училища з церебральним паралічем” подано організацію і зміст основного педагогічного експерименту.

Для встановлення однорідності учнів експериментальної і контрольної груп було проведено дослідження окремих показників їх фізичного стану та рівня розвитку професійно-важливих якостей.

На основі результатів медичного огляду встановлено ступінь важкості захворювання та характер ураження учнів.

Контрольну та експериментальну групи складали