Пропедевтика фізики в умовах Вальдорфської школи

 

 

Як вже було зазначено, в рамках вальдорфської школи, вчитель має певну педагогічну свободу у викладенні будь-якого предмета та у вихованні сучасної особистості. Це настільки ж добре, наскільки складно, бо для пояснення якогось явища вчителеві, щоб зацікавити викликати подив, потрібен досвід та творчий потенціал. І тут сам факт любові вчителя до свого предмета ще не гарантує налагодження міцного інформаційного зв’язку з класною аудиторією. Добре, коли стосовно матеріалу вчитель знає, що саме давати учням, та має варіанти як саме це робити. Інакше кажучи, молодому вчителеві (і не тільки молодому) під час уроку легше імпровізувати на основі вже наявних домашніх заготівок. У зв’язку з цим пропонується розпочати створення бази з таких заготівок у вигляді набору демонстрацій, вправ, завдань. Кожен вчитель, який стикається з такими питаннями на практиці, може поповнювати цей фізичний «банк» прикладами своїх винаходів. Основний наголос в описуваній методиці робиться на феноменологічному розгляді найбільш типових явищ кожного розділу фізики. Під феноменологією розуміється при цьому не обмеження природознавства емпіричним рівнем науки, а зміщення акцентів у взаємовідносинах емпіричного і теоретичного знання в навчанні школярів.

У зв'язку з цим істотну роль уметодиці навчання відіграє перший щабель вивчення будь-якого об'єкта. Він полягає в цілісному уявленні даного об'єкта або ж явища, взятого не в абстракції, а в різноманітті його зовнішніх проявів, зв'язків і характеристик, включаючи різні способи розгляду цього об'єкта, що склалися в культурі. Причому це уявлення може формуватися як на основі безпосереднього спостереження, так і на основі докладного і точного опису.

-Дивна коробка сірників.

Для наочності в цьому досвіді використовується велика коробка сірників. Перед досвідом коробка звільняється від сірників і одна зі сторін заповнюється пластиліном шириною близько 1 см. Можна додати в пластилін ще й сталеві гайки або свинець для обважнення. У результаті вийде коробок з центром мас, сильно зміщеним щодо геометричного центра коробки. Перед дослідом, поклавши закритий коробок на край столу, більш важкою частиною подалі від краю, учням задають питання: якщо поступово зрушувати коробок до краю столу, в який момент він впаде? Після цього проводять досвід – коробок зберігає рівновагу навіть коли три чверті його висить в повітрі.

-Рівновага похилої стопки книг.

Слід взяти 30 старих підручників з фізики однакового формату та товщини і скласти їх один на одного акуратною стопкою, зміщуючи кожний наступний вбік на пів сантиметра відносно попереднього. У результаті виходить «Пізанська вежа». Після цього можна запитати: при якому положенні похила стопка книг стане нестійкою і обрушиться?. Гіпотеза учнів перевіряється самими дітьми на демонстраційному столі.

-»Незручна» рівновага.

Дослід зі стільцем, поняття центра ваги. Можна просто зробити експеримент зі вставанням (хоча б і в парах один робить двоє спостерігають а потім змінюються). Потрібно сісти на стільці глибше, ноги поставити на підлогу вертикально попереду стільця і повільно вставати не змінюючи положення ступнів на підлозі. Цього ж разу, на прикладі з рівновагою виделок на стакані (рис 5) або на краю парти, можна побачити, що центр мас може знаходитись поза межами фізичного тіла.  

Рис 5. Рівновага системи з виделок

-Поміряти товщину паперу.

Володіючи лише лінійкою, де, як відомо, ціна поділки один міліметр, можна поміряти і менші за міліметр розміри. Наприклад, товщину аркушу паперу. Для цього в подібних вимірюваннях повинна бути практична потреба. Тож, вчитель може дати завдання порівняти товщину паперу у зошиті та в альбомі для живопису. Методологія таких вимірювань наводиться в підручниках з фізики для 7 класу як вже готова, але можна прагнути винайти розв’язання цієї задачі самостійно вже у 4 класі. Щоб знайти спосіб такого вимірювання, вальдорфський вчитель не пожалкує добу чи дві щоб діти могли самі дійти рішення проблеми.

-Паперовий міст.

Аркуш паперу формату А4 розрізати вздовж на дві-три смуги.

Спробувати смужку покласти на два стаканчика (рис 6). Аркуш паперу буде очевидно деформуватися навіть без покладеної на нього ваги. Вчитель 

дає завдання:  

 

 

- Перетворіть у цій конструкції що-небудь так, щоб зробити справжній маленький місток. На рисунках можна бачити приклади далеко не всіх можливих варіантів. Наступного дня можна порівняти пружні властивості різних модифікацій «мостів».

 

 

Далі вчитель бере аркуш паперу і каже: «на четвертому поверсі пофарбовано сходи. Потрібно якось відокремити пофарбовану зону, повісити стрічку на сходах між стіною та перилами. Але в мене є тільки цей аркуш паперу. Чи можна його якось “видовжити”, щоб повісити замість загороджувальної стрічки?». Якщо ніхто не здогадається, наступного дня вчитель розріже чи розірве аркуш, як вказано на рисунку.

 

 

-Вправи з