Пропедевтика фізики в умовах Вальдорфської школи

ми маємо справу з авторитетними дослідженнями. З іншого ж боку, завдяки своєму своєрідному багатству вони одночасно близькі до нашого підходу і несуть у собі як раз бажані для нас попередні роз'яснення. У тому, що було позначене вище як теорії, Юнг теж бачить риси необ'єктивності та історичної обмеженості. Однак в ядрі своєму більшість теорій несуть, на його думку, те, що відноситься до світу об'єктивних речей. Бо те, «що існує достовірно, – це явно позначений шлях редукції до свідчень сприйняття»; оскільки «феномени мають свій незалежний від теорії аспект, який утворює базис для формування різних теорій»[JUNG, 1982]. Це означає, феномени мають таку сторону, яка незалежна від способу осягнення, це – об'єктивний світ, що випереджає наше осмислення. Таким чином, повинна існувати деяка базова сукупність повсякденних феноменів, принципово доступна для всіх людей і однакова в головних рисах, – сукупність сприйнятть життєвого світу. Вона існує раніше за науковий підхід і обробку. Багато що з того, що зазвичай розуміється як феномен, виникає, як вважає Юнг, на основі теоретичного погляду і дії – як, наприклад, вимір (простір). Однак основна маса таких є нечутливою до теорії, тобто не змінюється в залежності від теорії – на цьому і ґрунтується даний погляд про «відступ до свідчень» [JUNG, 1982]. Відкриття деякого «базису з феноменів повсякденного світу і їх переважної інваріантності» [JUNG, 1982] представляється закладкою міцного фундаменту до всіх питань теорії пізнання. Таким чином, завдання природознавства повинно було б полягати в тому, щоб відтворити по можливості точну картину цього шару і представити його доступним для огляду і впорядкованим. Навіть якщо при цьому зіграють свою роль суб'єктивні забобони і обмежені парадигми в дусі часу, проте створена цим шляхом картина – сьогодні такою вважається, очевидно, сучасне природознавство – могла б мати такі переваги: шлях від теорії до феномену однозначний і йде через принципово доступні поняття розуму; це тому, що тільки предметна сторона в явищах піддається причинно-аналітичній обробці в кількісних категоріях. Ціле доступне для розуміннясаме завдяки привнесенню сміливої індивідуальної інтуїції, що переступає через просту інвентаризацію і паралізує індукцію, виникають теорії виняткової широти і найвищого рівня. Вони відкривають людському інтелекту необмежені можливості діяльності та навчання. Ціле натхненно- застосування цих теорій до користування природою породжує техніку, ефективність якої не залишає бажати кращого. Ця наука корисна. Нехай природознавство в такій формі не може і не прагне виступати в усьому обсязі своїх теорій як об'єктивна, загальна істина, – воно все-таки дає те, що, на думку багатьох, і повинна давати наука людині наявними у неї засобами. Вона охоплює, обіймає дійсність у своїх все більш досконалих ескізах. І взагалі, незрозуміло, як, виходячи з використовуваного базису феноменів, можна було б зробити щось інше – зрозуміле, корисне і духовне! Така природна наука, звичайно, не є єдино можливою, але вона все ж є найкращим з того, що може бути. І тому вона здобула б собі загальне визнання і підтримку.