Принцип теорії розподілу влади як один із найважливіших елементів політичної системи суспільства

Важливу роль відіграють постійні і спеціальні комітети. Вони є в обох палатах, кожний комітет спеціалізується в конкретній області державного управління. В сенаті - 16 постійних і 4 спеціальних комітети. В палаті представників - 22 постійних і 5 спеціальних. Голвним завданням постійного комітету є підготовка тексту законодавчого акту, контакт з органами федерального уряду. Його голова - член конгресу, який має досвід і повагу оточуючих. Спеціальні комітети створюються для виконання певних цілей. Є також об’єднані комітети. В конгресі США представлені дві найбільші партії: Демократична і Республіканська. З їх представників формується фракція партії. Партійні фракції кожної з палат вибирають лідера і його заступника. Лідер більшості в сенаті - найважливіша фігура. Лідер більшості в палаті представників займає в партійній ієрархії друге місце після спікера палати. Партійна фракція меншості формує опзицію. Керівництво партійних фракцій служить зв’язком між виконавчою владою і конгресом. Серед посадових осіб конгресу слід виділити спікера палати представників (одина з найвпливовіших осіб конгресу) і голова сенату (віце-президент). В конгресі існує чотирі форми законодавчих пропозицій: законопроект, спеціальна резолюція, спільна резолюція і просто резолюція. Силу закону має лише законопроект і спільна резолюція, після прийняття обома палатами і підписанням президентом. Право законодавчої ініціативи має кожний член конгресу. Процес прийняття і схвалення законопроекта є багатоступеневий, тому тут діє правило дисконтинцітета, його суть в тому, що розглянутий законопроект повинен бути прийнятий лише в ході роботи одного і тогож скликання. У випадку незгоди з законопроектом президент користується правом вето.

Але було б помилково вважати, що в комітеті в усіх випадках проходить ділове обговорення законопроектів. Роботи кмітета, органа звичайно досить багаточисельного, контролюється невеликою кількістью осіб, згрупованих навколо голови комітету чи іншої важливої особи.

Голова комітету дуже впливає на роботу комітету. Формально він обирається комітетом, чи в невеликому числі випадків палатою в цілому.

Фактично обрання голови комітету, також як і обрання інших керівних осіб палати, визначається партійними лідерами партії більшості, причому враховується особистий вплив і час перебування в комітеті.

В більшості штатів комітети користуються правилами процедури, встановленими для палати, але з тими змінами, які вважали за необхідне внести голови комітетів. Слід відмітити, що хоча звичайно не існує ніяких обмежень для публічності засідань в більшості штатів вони мають закритий характер. Виключення робиться тільки для зареєстрованих лоббістів і спеціально запрошених осіб.

Згідно з принципом федералізму, закріпленим у конституції, при існуванні 

 

 

Виконавча влада в країні втілювалась президентом США, який виконує покладені на нього конституцією повноваження з допомогою розгалуженного апрата виконавчої влади. На рівні штатів такими носіями є губернатори, які очолюють місцеву адміністрацію, а також органи місцевого самоуправління.

Особливості інституту президенства.

Вищим за посадою в країні є президент США, який суміщає повноваження голови держави і глави уряду. Управління державою здійснюється виключно від його імені. Політично невідповідальний перед конгресом президент (незалежно від його взаємовідносин з конгресом) залишається при владі. Президент не має такого сильного засобу переборення конфліктів, як розпуск парламенту. Конгрес не вправі відсторонити президента від влади. Це стабілізує президентську владу, але має також негативні наслідки, так як спори є довготривалими і можуть негативно вплинути на проведення політики держави. Він обирається на чртири роки з можливістю переробрання ще на один строк. Президентом США може бути громадянин США за народженням, не молодше 35 років, який прожив на території країни мінімум 14 років. З 1800 року офіційною резиденцією президента США є Білий дім, який знаходиться в місті Вашингтоні. Повноваження президента дуже широкі. Як голова держави він являється головнокомандуючим збройними силами США і верховним представником держави на міжнародній арені. Президент за схваленням і згодою сенату призначає федеральних суддів, членів Верховного суду, послів, вищих посадових осіб адміністрації. Конституція надає президенту право скликання позачергової сесії конгресу і переносу чергових сесій, право відкладення виконання вироку і помилування осіб, засудженних за федеральним законодавством. Не займаючи будь-якої посади в партійному апараті, він вважається лідером своєї партії. При виникненні внутрішніх і зовнішніх кризових ситуацій президент може розраховувати на надзвичайні повноваження.

 Президент займає велику роль в законодавчому процесі. Формулюючи законодавчу програму адміністрації у посланні до конгресу, президент виступає фактичним лідером законодавчої політики. Послання - джерело законодавчої ініціативи. Президенські послання передбачені Конституцією США (ст. 2, розд. 3): “Президент періодично представляє конгесу відомості про стан Союзу і пропонує на його розгляд такі заходи, які виявить необхідними і корисними”.

Традиційно президент направляє конгресу три послання. Перше з них надходить в момент початку наступної сесії конгресу. Це послання про стан Союзу. Друге - економічне, а третє - бюджетне послання.

У посланні конгресу подається проект бюджету, який розробляють експерти Білого дому. Глава виконавчої влади володіє правом видання