Принцип теорії розподілу влади як один із найважливіших елементів політичної системи суспільства

В даний час початкова і виключна юрисдикція Верховного суду включає:

1. Спори між двома і більше штатами;

2. Справи, які порушуються проти послів та інших дипломатичних представників іноземних держав, якщо такі допускаються з точки зору міжнародного права.

Верховний суд має початкову, але не виключну юрисдикцію в таких справах:

1. По справах, які початі послами чи іншими дипломатичними представниками іноземних держав, чи по справах, де однією із сторін є консули чи віце-консули.

2. По спорах, які порушуються штатом проти громамадян іншого штату чи іноземців. 

Практично Верховний суд дуже рідко виступає в якості суда першої інстанції. Число справ, які кожного року розглядаються судом, в порядку початкової юрисдикції, як правило, не перевищує двох процентів від усіх вирішених в сесію справ.

Апеляційна юрисдикція Верховного суду (на відміну від початкової) не фіксується безпосередньо в самій конституції, і визначення її об’єму залишено на розсуд конгреса.

Юрисдикція всіх федеральних судів має обмежений характер в тому, що суди приймають до розгляду справи щодо федерального законодавства.

Федеральна судова система в штатах складається з окружних апеляційних суддів в 10 округах і окружних судів на місцях в кількості до 3 в кожному штаті. Важливі справи розглядають за участю судів присяжних. Всі федеральні судді призначаються президентом довічно після погодження з сенатом.

Найважливішою особливістю судової діяльності в США є право Верховного суда проводити конституційний нагляд, тобто нагляд за відповідністю актів законодавчої і виконавчої влад Конституції США. Верховний суд США, а за його прикладом і федеральні суди, а також суди штатів, можуть визнавати антиконституційними будь-які законодавчі і адміністраривні акти.

В США також діє автономна система військових судів.

Нижча ланка судової системи штата - місцеві суди обмеженої і спеціальної юрисдикції (мирові, поліцейські, муніціпальні, вищі, окружні). Посада судді - виборна, а в ряді штатів на цю посаду призначає губернатор. Судді обираються населенням за партійними списками. Судова система в штатах встановлюється законодавством даного штату. Як правило, ця система має трьохступеневу організацію, Верховний суд штату, окружний, або обласний суд штату, з участю присяжних засідателів, і мирові, або поліцейські суди. 

Кожен вищестоящий суд є апеляційним по відношенню до нищестоящого.

Аналогічно до судової була організована система федеральної прокуратури і прокуратура штатів, які існували паралельно і слабо між собою зв’язані. На чолі федеральної прокуратури стояв генерал-атторней, який одночасно очолював і департамент юстиції. Генерал - прокурор і окружні генеральні прокурори призначалися президентом за погодженням з сенатом. Прокурори штатів призначаються, а часто і обираються. Вони здійснюють функціїї публічного звинувачення і розслідування.

Таким чином, Верховний суд США за 190 років своєї історії набув широких повноважень, які поставили судову владу у виключне положення і дозволили їй стати одним із активних творців діючої, правової і політичної системи США.

 

 

 

У Великій Британії король є верховним носієм виконавчої влади, главою судової системи, верховним головнокомандуючим Збройних Сил, світським главою Англіканської церкви, має конституційне право скликати парламент, розпускати Палату Громад, санкціонувати закони, схвалені парламентом. Поза тим всі основні прерогативи державного управління належать парламенту і кабінету міністрів. [24]

Парламент в процесі свого історичного розвитку здобув дуже широкі повноваження. Була сформована так звана “вестмінстерська” (Парламент засідає в Новому Вестмінстерському Палаці) система управління. Вже в XX столітті реальна влада поступово перейшла до Кабінету Міністрів. Зосередження основної влади “уайтхолом” (за назвою резиденції прем’єра) було викликане розвитком партійної системи. Міністри (зазвичай члени правлячої партії) паралельно є і членами парламенту, а прем’єр – головою урядової більшості. Отже ця більшість в практично забезпечує повну законодавчу підтримку політики кабінету.[29] 

Проте, парламент і досі, у всякому разі теоретично, вирішує всі питання, що пов’язані з діяльністю виконавчої влади, і повністю її контролює. Але ефективність тої ж таки партійної системи і брак часу в парламенту призводять до того, що такий контроль є в кращому випадку безсистемним і не регулярним. Хоча досвідчений парламентар може результативно використовувати такі методи як парламентський запит і затягування обговорення питання до закінчення засідання (тоді законопроект не виноситься на голосування вчасно). [26]

Можна говорити про судовий контроль над законодавством через монарха, але більшість вчених схильні констатувати відсутність органу конституційного провадження. 

Характеризуючи місце парламенту в системі вищих державних органів не можна не згадати, що в Великобританії не існує поділу на три гілки влади. Так суди крім відправлення правосуддя, мають виконавчі обов’язки при досудовому слідстві і забезпеченні виконання рішень, а самі їх рішення стають прецедентами (повноваження близьке за змістом до законодавчого). Міністри корони крім вже згадуваних депутатських повноважень можуть виконувати судові повноваження в різноманітних адміністративних трибуналах [27]. 

Палата Громад окрім законодавчої функції також розслідує справи про порушення своїх привілеїв. І може створювати для розслідування резонансних справ особливі трибунали, рішення яких є обов’язкові для виконання. 

Палата Лордів є унікальним явищем у світовому конституціоналізмі, і формально найчисельнішою серед верхніх палат парламентів розвинутих країн.