Принцип теорії розподілу влади як один із найважливіших елементів політичної системи суспільства

Унікальним є і спосіб формування Палати. До її складу входять, переважно, особи, що мають титул перів (тобто є герцогом, маркізом, віконтом, чи бароном) отриманий у спадок, або наданий монархом за поданням прем’єр-міністра. 

Принципи формування Палати зазнали значних змін протягом другої половини XX-го століття. Так закон про пожиттєве представництво 1958 р. вводить пожиттєві титули барона і баронеси. З цього часу в палаті лордів засідають жінки. 

Закон про представництво 1963 р. дозволяє спадковим перам відмовлятись від членства в Палаті, а також всім п’єресам і шотландським перам надав право засідати в Палаті Лордів. В наслідок цього в 1989 р. право займати її лави мало 1244 особи [22]. 

В листопаді 1999 р. був проведений перший етап так званої великої реформи Палати Лордів, внаслідок чого спадкові пери (за винятком спеціально обраних 92-ох) були позбавлені права засідати в Палаті. В червні 2003 р. винесено на обговорення наступний етап реформи, котрий покликаний позбавити Палату її архаїчності. 

Таким чином, сьогодні переважну більшість членів Палати Лордів (майже 600)становлять так звані довічні лорди. Такий титул присвоюється монархом за поданням прем’єр-міністра відставним політикам, видатним діячам науки, культури, тощо. Свій титул і місце в Палаті вони зберігають до кінця життя і не мають права передавати нащадкам. Довічні лорди є найдинамічнішим елементом Палати. Фактично саме вони, беручи активну участь в парламентських засіданнях, забезпечують збереження її як державного інституту. 

Найчисельніша до реформи 1999 р. група лордів сьогодні представлена 92-ома виборними спадковими перами. За способом обрання вони ще поділяються на: вибраних фракціями Палати громад; обрані на певні посади в палаті; призначені монархом на посади в Палаті. 

До складу Палати входять духовні лорди - ієрархи Англіканської церкви, що репрезентують її в парламенті. Серед них архієпископи Кентерберійський і Йоркський та 24 єпископи. Наявність такого представництва відображає не тільки її архаїчність, а і особливий характер зв’язків, що існують між церквою і самою державою. 

Членами Палати Лордів є і так звані судові лорди, або лорди-юристи. До їх складу входять ті хто має статус «ординарного лорда з апеляції». Вони призначаються монархом переважно з числа суддів апеляційного суду, і виконують повноваження до досягнення 70-и річного віку. Формально маючи однакові з іншими членами права, лорди-юристи не беруть участі в загальних політичних засіданнях Палати, якщо на них не розглядаються питання відправлення правосуддя. Засідання ж самих судових лордів проходять в окремому приміщенні, і визначаються як форма діяльності судової інстанції – Палати Лордів (найвищої апеляційної інстанції в кримінальних справах в Англії, Уельсі та Північній Ірландії і в цивільних справах у цілому Сполученому Королівстві).В цих засіданнях, крім 12 судових лордів, також беруть участь ті лорді які є членами Палати за спадковістю, чи згідно з довічним призначенням і займали в минулому вищі судові посади, і лорд-канцлер, котрий, будучи членом Кабінету Міністрів і головою Палати Лордів в цілому, поєднує функції притаманні органам законодавчої, виконавчої та судової влад. [31]

Палата Громад є єдиним виборним центральним органом влади в країні. До її складу входять 659 депутатів обраних на загальних виборах за мажоритарною системою відносної більшості. Парламентські вибори – одна з найважливіших, а до недавнього часу (після вступу до ЄС характерними стали загальні референдуми) ледь не єдина реальна гарантія демократії в Великобританії. На основі результатів парламентських виборів формується не лише Палата Громад, а і Кабінет Міністрів. Отже, важно переоцінити їх роль. 

Основні принципи щодо процедури виборів формувались протягом довгого часу і жваво реформуються до сьогодні. Серед таких змін, що відбулись в XX ст., варто відзначити: надання права голосу жінкам в 1928 р.; пониження центру активного виборчого права з 21 до 18 років; дозвіл на дореєстрацію в списках виборців після 10 жовтня. 

Для виборів вся територія Сполученого Королівства поділяється на 659 виборчих округів з приблизно рівною кількістю населення, з яких 539 в Англії, 61 в Шотландії, 41 в Уельсі і 18 в Північній Ірландії. 

На території округу складається список виборців. Раніше до нього вписували всіх осіб, що мають право голосу і постійно проживають в даному окрузі станом на 10 жовтня поточного року. До списку також входять військовослужбовці, які проходять службу за кордоном, працівники посольств і консульств, моряки, їх сім’ї, які тимчасово не проживають, але якби не рід занять, то обов’язково проживали б в даному окрузі. Зараз кожен, хто переселився в цей округ, і виписаний з попереднього списку, може бути включений в список округу в будь-який час за досить не складною процедурою[23]. 

Не можуть голосувати на виборах: іноземці (окрім громадян країн співдружності, що постійно проживають в Великобританії); особи, яким не виповнилося 18 років; душевнохворі; пери і п’єресси (крім перів в Ірландії) і особи, засуджені за порушення виборчого законодавств, а також за тяжкі злочини. 

Щодо пасивного виборчого права, то тут відсутній чіткий перелік вимог.