Роль чаю в харчуванні людини. класифікація, склад та властивості чаю

Втім, не дивлячись на те, що більшість французів чай не прийняли, з часом напій з Китаю став невід'ємною частиною життя місцевих інтелектуалів і богеми. Так, наприклад, відомо, що Оноре де Бальзак був любителем чаю. Німці ненадовго зацікавилися чаєм взяла верх звичка вживати пиво, притому в таких великих кількостях, що дин чай просто вже не залишалося місця. У Італії, першій європейській країні яка дізналася про чай, також залишилася вірною вину та каві – основним напоям в італійській «дієті». Зате Англія практично вмить зуміли оцінити смак чаю, і економічну вигоду від його транспортування. Немало важливо, що, на противагу китайським чайним церемоніям, британці зуміли створити свої, причому вельми своєрідні. Слід зазначити, що в ті роки, коли «чай прийшов до Європи», англійці не були розбещені дивовижними напоями. Кава в Англії вже була, але вона не захоплювала англійців так, як, наприклад, французів або італійців. У вся кому випадку, на Туманному Альбіоні чай полюбили швидко і ґрунтовно, а окрім того, навчилися отримувати з нього користь. Англійці до цих пір продовжують докопуватися до тієї дати, з якою можна було б вести історію чаю в цій країні. Деякі історики починають відлік з останнього дня 1600 р., коли далекоглядна королева Єлизавета I затвердила створення Ост-Індійської компанії, поставивши завдання розвитку мореплавання і торгівлі.

Підприємство, яке самі англійці іменували як «Компанія Джона», отримала монопольні права на торгівлю і стала з часом найбільшим монополістом такого вигідного товару як чай. Можна сказати, що саме ця компанія, що мала власний флот, власну армію і необмежені для свого часу фінансові ресурси, створила Британську Імперію.

Історія «чайних перемог» в Англії має в своєму арсеналі і романтичні союзи сильних світу цього. Так, в 1662 р. англійський принц Чарльз II узяв в дружини португальську принцесу Катерину Браганзськую. Принцеса була великою любителькою чаю і привчила до нового напою свого ясновельможного чоловіка. В той же час, у розповсюдження чаю в Англії були дуже серйозні супротивники – торговці кави і пивом. Запідозривши (і небезпідставно) в новому напої небезпечного конкурента, вони в 1684 р. лобіювали високі мита на чай, що ввозився в країну. Це збільшило вартість напою в п'ять раз і привело до розвитку чайної контрабанди з Голландії і широкого розповсюдження підробок. Саме у цей період англійці почали віддавати перевагу чорному, а не зеленому чаю – по тій простій причині, що чорний чай було складніше підроблювати.

У 1706 р., в Лондоні, на Стренд Стріт, Томас Твайнінг відкриває «Кав'ярню Тома» – заклад, в якому подавали не тільки каву, але і чай. А в 1717 р. при кав'ярні відкривається чайна лавка, само заклад перейменовується в «Золотого Лева» і відкриває, напевно, найголовнішу сторінку в англійській чайній історії. Почавши широку роздрібну торгівлю сподіваємося, Томас Твайнінг забезпечив доступ широких мас до модного напою, який особливо любився англійським жінкам. Саме вони і сформували феномен, відомий нам як англійська чайна традиція. Ритуал щоденного чаювання в п'ять годинників з'явилася на початку XIX в. Його ввела герцогиня Ганна Бедфордськая, що нудьгувала в своїй літній резиденції. Перерва між сніданком і обідом була дуже тривалою, і герцогиня запропонувала друзям вельми дорогу в ті часи розвагу – бесіди за чашкою чаю. З 1700 по 1721 р. ввезення чаю до Англії зріс в п'ятдесят разів. Його возили з Китаю – до середини XIX в. ніякого чаю, окрім китайського, не було.

У 1823 р. Чарльз Брюс за завданням уряду контрабандою вивозить з Китаю насіння і саджанці чаю. У 1820 р. (за іншими даними – в 1826) у індійському штаті Ассам були виявлені дикорослі чайні дерева, і думки про вирощування чаю за межами Китаю з революційної стала перетворюватися на очевидну.

У 1834 р. створюється спеціальний комітет з дослідження можливості розведення чайного куща в Індії. У 1835 р. розбиваються перші чайні плантації в Ассамі. Ну і, нарешті, в 1836 р. перша партія ассамського чаю з'явилася на ринках Калькутти. У 1839 р. китайці знищують велику партію англійського опію, почавши першу з опіумних воєн, які тривали до 1860 р., закінчившись повною поразкою Китаю. В період цих воєн англо-китайська торгівля прийшла до занепаду, що, кінець кінцем, сприяло розвитку чайної індустрії в Індії. У 1840 р. починаються знамениті гонки чайних кліперів – швидкісних парусних судів, розроблених в США і успішно відтворених в Англії. Ці парусники доставляли чай з Китаю до Англії нечувано швидко – за 90…100 днів. Швидкість доставки вантажу була дуже важлива – не дивлячись на упаковку, чай при перевезенні морем псувався, і його ціна падала. Півтора століття назад час вже був грошима. 30 травня 1866 р. завершилася найзнаменитіша гонка чайних кліперів. Після 99 днів плавання першим в гирлі Темзи увійшов «Аріель». Проте із-за глибшої посадки він не зміг причалити – йому довелося чекати приливу.