Роль сечової кислоти в реалізації лікувальних ефектів бальнеочинників курорту Трускавець (клініко-експериментальне дослідження)

Наші висновки, в принципі, узгоджуються із концепцією Лебедева К. А. и Понякиной И. Д. (1990) про зумовленість міри спряження параметрів імунітету фазою запального процесу. Разом з тим, нами вперше показано, що вираженість імунодисфункції, залежна від фази пієлонефриту, кондиціонує модулювальні ефекти ендогенної сечової кислоти на параметри контактних захисних систем і еритрону.

Отже, параметри обміну сечової кислоти закономірно пов'язані з параметрами імунного статусу, тому є підстави вважати, що спостережувана в процесі бальнеотерапії динаміка імунодисфункції детермінована, в числі інших чинників, динамікою УЕ. Це узгоджується із важливою роллю у функціонуванні імунокомпетентних клітин ц-АМФ і ц-ГМФ, одним із регуляторів вмісту яких служать фосфодиестерази, підлеглі, в свою чергу, впливу метилксантинів.

Метою наступного етапу дослідження був аналіз впливу на характер і силу взаємозв'язків між УЕ та параметрами гемостазу і еритрону стану адаптації. Методом графічного аналізу виявлено три паттерни кондиціонування станом адаптації, тобто гормональною констелляцією, характеру (знак r) та сили (модуль r) модулюючої дії сечової кислоти на системи зсідання та червоної крові.

З метою інтегральної оцінки міри спряження УЕ з гемостазом та еритроном було вирахувано середньоквадратичні модулі r для 8 параметрів гемостазу та 4 параметрів еритрону. Констатовано, що в стані песимальної адаптації спряження УЕ з гемостазом відсутнє, натомість воно має місце за умов ЗАРО переактивації та дизгармонійного тренування. За інших ЗАРО із вищими ІАП детермінація урикемією параметрів гемостазу знову сходить нанівець, і лише максимальний ІАП асоціюється із максимальною мірою детермінації. Стосовно системи еритрону виявлена лише одна суттєва відмінність – наявність детермінації її параметрів урикемією також за умов песимальної ЗАРО.

Інший підхід доволяє виявити роль рівня тромбофілії у спряженні УЕ з параметрами гемостазу і еритрону. Констатовано чітку інверсну залежність між індексом тромбофілії та середньоквадратичним коефіцієнтом кореляції рівня УЕ з параметрами еритрону. Натомість стосовно параметрів гемостазу залежність пряма, проте слабовиражена.

В світлі відомостей про імуномодулювальні властивості метилксантинів і адрен-холінореактивних засобів та існування теофілінрезистентної і теофілінчутливої субпопуляцій Т-лімфоцитів цілком логічною виглядає гіпотеза про імуномодулювальну дію ендогенної сечової кислоти, перевірці якої було присвячено наступний етап дослідження.

За результатами аналізу кореляційних зв’язків між УЕ та параметрами обох ланок імунітету виявлено кілька їх типів, зумовлених мірою відхилення параметрів від норми, оціненою евклідовою віддаллю (d).

Максимальні за силою прямі кореляційні зв’язки УЕ та відносного вмісту загальних Т-лімфоцитів. констатовані у осіб із максимально зниженим рівнем даної популяції лімфоцитів (мінімальним індексом d), а наближення їх вмісту до норми закономірно супроводжується зниженням r.

Теофілінрезистентна субпопуляція Т-лімфоцитів теж найтісніше пов’язана із рівнем УЕ у випадках відчутного її дефіциту, натомість наближення вмісту ЕТФР-РУЛ до нижньої межі діапазону норми асоціюється із цілковитою втратою кореляційної залежності. Залежність в цьому плані CD4+- лімфоцитів має нелінійний характер: вірогідна негативна кореляція констатована у осіб з пограничною CD4+-лімфопенією, яка в міру наближення до середньої норми спочатку сходить нанівець, натомість незначне перевищення рівня середньої норми асоціюється з дальшим посиленням інверсної кореляції із рівнем УЕ. Натомість коефіцієнти кореляції між урикемією і вмістом теофілінчутливих Т-лімфоцитів і CD8+-лімфоцитів залишаються стабільними за різних індексів d.

Стосовно функціональної активності Т-лімфоцитів можна зауважити, що у осіб із максимальною гіпофункцією її параметри цілком незалежні від рівня УЕ. Ослаблення пригнічення асоціюється із появою позитивних кореляційних зв’язків, котрі в міру наступного наближення функціональних параметрів до норми інвертуються.

У осіб із відчутним пригніченням кіллерної ланки імунітету зв’язки її параметрів із рівнем УЕ хоч і позитивні, проте несуттєві. В міру послаблення депресії вони, по-перше, трансформуються у негативні, а по-друге, стають суттєвими.

Отже, пригнічення Т-клітинної і кіллерної ланок імунітету, характерне для ліквідаторів аварії на ЧАЕС, поєднується із зниженим, рідше нормальним, рівнем УЕ. Виявлено кореляційні зв’язки між УЕ і параметрами імунітету, сила і характер яких зумовлені вираженістю імунодефіциту.

Оскільки кожен із типів ЗАРО характеризується своєрідною констелляцією гормонів, логічно припустити, що тип ЗАРО накладає свій відбиток на характер і силу імуномодулювального ефекту сечової кислоти.

Виявлено, що помірні і значні прямі кореляційні зв'язки між УЕ і відносним вмістом теофілінчутливих Т-лімфоцитів мають місце при всіх спостережуваних ЗАРО. Натомість кореляція УЕ із загальним вмістом Т-лімфоцитів та рівнем її теофілінрезистентної субпопуляції значно слабша. Це дає підстави висунути гіпотезу про існування уратчутливої субпопуляції Т-лімфоцитів.

Продемонстрована можливість існування як прямих, так і інверсних зв'язків між УЕ і функціональною активністю Т-лімфоцитів (оціненою за вмістом «активної» субпопуляції і РБТЛ), а також відсутності таких зв'язків. Характер і сила зв'язків кондиціонуються станом адаптації. Іншими словами, скерованість і вираженість впливу ендогенної сечової кислоти на функціональний стан Т-лімфоцитів, що реалізується, мабуть, через посередництво ц-АМФ і/або катехоламінів, кондиціонуються конкретною констелляцією адаптивних гормонів. Це узгоджується, зокрема, із концепцією «пермісивної» дії глюкокортикоїдів стосовно катехоламінів.

Для параметрів фагоцитарної і В-ланки імунітету характерна інша конфігурація паттернів, проте залишається в силі принциповий висновок про імуномодулювальну здатність ендогенної сечової кислоти, характер і вираженість якої кондиціонуються типом ЗАРО.

Після того, як нами було показано, що міра спряження параметрів обміну сечової кислоти