Соціальне пізнання і соціальна реальність

Стереотипи нерідко служать самовиправданню людини, причому це відбувається за рахунок тієї людини, до якої відноситься даний стереотип. Наприклад, якщо чоловіки переконали себе у тому, що жінки «за природою» мають поганий характером і нездатні ухвалювати рішення, то вони не відчуватимуть розкаянь совісті, перешкоджаючи жінкам робити кар'єру. І зовсім не випадковий той факт, що багато років забобони були найбільш поширені в тих частинах світу, де процвітало рабство. Якщо людина переконана у тому, що «раби неповноцінні» (наприклад, не можуть поклопотатися про себе самі), то рабство як соціальний інститут не викличе у нього неприйняття.

Нарешті, зневажливе забарвлення стереотипів, як правило, поєднується з відповідною емоційною реакцією. В результаті з'являється такий смисловий ланцюжок: «Я упевнений у тому, що вони погані, і я переконаний, що це їх вина, тому я їх не люблю».

Подібне поєднання переконань і оцінок призводить до того, що ми дуже охоче приймаємо на віру будь-які негативні твердження, що стосуються таких груп. Частково саме в цьому була причина такого успішного просування гітлерівською пропагандою в корені невірних, але вселяючих жах уявлень про європейських євреїв, циган і гомосексуалістів; насадження подібних ідей привело до виникнення забобонів і допомогло Гітлеру і його сподвижникам сформувати у німецького народу якщо і не гаряче схвалення, те, принаймні, повне ухвалення Холокосту.

Що можна зробити, щоб люди стали менше довіряти стереотипам, і особливо стереотипам негативним і зневажливим? Значна частина досліджень, які стосувалися цього питання, була заснована на так званій гіпотезі контакту — ідеї про те, що контакти між представниками різних груп понизять вірогідність виникнення у них стереотипів один до одного. Контакт повинен дати додаткову інформацію про ці групи; тим самим знизиться вірогідність виникнення забобонів, заснованих на незнанні. А оскільки стереотипи, як правило, засновані на невірних уявленнях, то досвід спілкування з представниками стереотипізованої групи вимусить нас переглянути ці уявлення.

Існує ряд доказів того, що така оптимістична картина буде вірною лише в тому випадку, якщо виконуються деякі умови таких контактів. Стереотипи не можуть бути змінені, якщо люди просто одержать деяку інформацію щодо інших груп, будь то інформація, що грунтується на власному досвіді чи на повідомленнях засобів масової інформації і оточуючих. Так, наприклад, багато американців вважають, що всі політики нечесні, і це переконання навряд чи можна змінити, розказавши їм про одного кристально чесного сенатора (або двох, або п'ятьох, або вісьмох таких унікумів). Такі приклади, швидше за все, будуть сприйняті як виключення із загального правила, а саме правило поставлене під сумнів не буде. Саме тому ми без зусиль знайдемо людей, які мають вельми сприятливу думку про кількох афроамериканців (наприклад, генерала Коліна Пауелла, Біла Косбі, Майкла Джордана), і при цьому їх установка щодо афроамериканців в цілому відрізняється радикальним расизмом.

Стереотипи можуть бути зруйновані завдяки контакту з представниками інших груп лише в тому випадку, якщо такі контакти припускають активну співпрацю для досягнення загальної мети і рівний статус залучених учасників. Це було доведено результатами безлічі досліджень. Проте найкращим доказом є зміна відносин в американській армії. Коли ідея про сумісну службу вперше була обнародована, вона була негативно сприйнята більшістю білих солдатів. Але після того, як інтеграція все ж таки відбулася, реакція була цілком позитивною: три чверті опитаних білих солдатів сказали, що їх установки по відношенню до чорношкірих стали позитивнішими, оскільки вони несли сумісну службу.

Отже, потрібно мати на увазі, що контакти з іншою групою усувають стереотипи тільки при виконанні ряду умов, а тому ця задача далеко не проста. Проте успіх, досягнутий в армії і в багатьох інших сферах, — це надихаюча ілюстрація того, що стереотипи можуть бути зруйновані

Формування вражень

В житті ми зустрічаємо на своєму шляху безліч людей. Величезна їх кількість виконує роль анонімних статистів у п'єсі нашого життя, особливо — у великих містах, де ми лише на мить перетинаємося з незліченними чужаками, про яких не знаємо абсолютно нічого. Але існує і велика кількість людей, з якими нам доводиться спілкуватися; серед них і ті, чия роль незначна (наприклад, постовий, у якого ми питаємо дорогу), і ті, чия роль — другого плану (випадкові знайомі), і ті, хто виконує провідну роль в нашому житті (друзі, кохані, начальники, вороги). І все, що ми можемо зробити, — це спробувати зрозуміти і оцінити їх, так само як вони намагаються зрозуміти і оцінити нас. Багато в чому сюжет п'єси нашого життя (так само як і їх сюжети) залежить від результатів цих численних спроб розуміння. Що ж лежить в основі цього процесу?

Сприйняття характеристик іншої людини в деякому розумінні аналогічне тому, як ми сприймаємо певні стабільні атрибути фізичного об'єкту, такі, наприклад, як форма або розмір. Кажучи про візуальну перцепцію, ми підкреслили, що спостерігачу необхідно виділити усередині об'єкту найважливіші зв'язки, щоб він міг побачити форму об'єкту, скажімо, форму, що нагадує кішку. Крім того, він повинен абстрагуватися від мінливих аспектів ситуації, таких як освітлення, відстань і точка зору, для того, щоб сприйняти стабільні характеристики об'єкту — його яскравість, форму, розмір. Тільки після