Соціологія

Кожен з видатних соціологів вносив свою частину знань до розуміння сутності суспільства. Так, засновники науки О. Конт і Г. Спенсер стверджували, що суспільство виникло набагато раніше появи країн і держав. Воно виникає само по собі: на першому етапі як сукупність особистих інтересів людей, а на другому воно перетворюється на єдину органічну систему, що розвивається від простого до складного. Американські соціологи М. Вебер і Т. Парсонс вважали, що суспільство – це система взаємноорієнтованих соціальних відносин, в основі яких лежать сумісно вироблені норми і цінності. З точки зору Маркса і Енгельса, домінуючою у процесі становлення суспільства є система відносин між людьми, в основі яких лежать норми і цінності, що виникають у процесі спільного виробництва.

Існує група дефініцій поняття «суспільство», згідно з якими воно являє собою систему соціальних інститутів і організацій. Суспільство - великі сукупності людей, що здійснюють спільне соціальне життя за допомогою цілого ряду інститутів і організацій. Відповідно до цієї концепції (Т.Боттомор, С.Ліпсет) саме соціальні інститути й організації характеризують стійкість, сталість відносин між людьми і без них неможливим було би забезпечення потреб, гарантування організованого процесу колективної діяльності, регулювання конфліктів, розвитку культури тощо.

За яких же умов різнорідні групи людей можуть перетворитися на суспільство? У концентрованому виді ці умови сформулював Е. Шилз. На його думку, члени нового суспільства повинні:

1.Проживати на відповідній території; 

2.Мати єдину мову та історичне походження;

3.Нова спільнота не повинна бути частиною будь-якої великої системи;

4.Група людей повинна бути самодостатньою для укладення шлюбів між членами спільноти;

5.Суспільство повинно поповнюватися за рахунок дітей співтовариства;

6.Людей згуртовує загальна система цінностей, яку називають культурою;

7.Об’єднання має власну систему керування;

8.Сукупність людей перетворюється на суспільство за період появи трьох поколінь (60 – 75 років). 

Ці ознаки суспільства достатньо універсальні й можуть бути застосовні як до сучасної індустріальної держави, так і до примітивного племені.

Суспільство – це історично стійка система соціальних зв'язків і відносин як великих, так і малих груп людей, підтримувана силою звичаїв, традицій, закону, соціальних інститутів тощо і яка ґрунтується на відповідному способі виробництва, розподілу, обміну і споживанні матеріальних і духовних благ. Кожне суспільство розвивається у конкретних історичних умовах і в конкретний історичний час. Основою його існування є, насамперед, прагнення до задоволення матеріальних і духовних потреб членів суспільства.

Людське суспільство не може виникнути й існувати само по собі або за примхи якоїсь великої особистості.

Природними умовами виникнення суспільства є сприятливе оточуюче середовище, клімат, наявність сировинних ресурсів тощо. Зверніть увагу на той факт, що геть усі цивілізації виникали на територіях з дуже сприятливими умовами.

Матеріальною основою існування суспільства є суспільне виробництво за допомогою засобів праці та технологій, на основі поділу і кооперації суспільної праці. Кінцевим результатом суспільно-виробничої діяльності є створення матеріальних і духовних цінностей.

Історичними умовами стали виробнича, духовна і релігійна культура, національні особливості народу.

Сукупність економічної, соціальної, правової, політичної, релігійної і інших підсистем суспільства називають соцієтальною системою. Кожна із структур соцієтальної системи, будучи її елементом, не тільки виконує означену функцію, але і додає цій системі в процесі її відносин з іншими структурами нової якості.

Соціальна підсистема (структура) є частиною соцієтальної системи. Специфіка соціальної системи полягає в тому, що вона складається на базі тієї чи іншої спільності людей (соціальна група, соціальна організація), а її елементами є соціальні інститути і організації та люди, чия поведінка визначається соціальними статусами і конкретними соціальними ролями, які вони виконують, соціальними нормами і цінностями, що прийняті в даній соціальній системі.

Зверніть увагу, що будь-який індивід здійснює свою життєдіяльність у взаємодії з іншими людьми. У процесі взаємодії люди впливають однин на одного, що може призвести до появи нової соціальної групи з новим набором якостей. Наприклад, група абітурієнтів, яка вступає на перший курс навчального закладу досить швидко із індивідів з приватними потребами стає навчальною групою з єдиними інтересами і близькими моделями поведінки. 

Соціальна взаємодія - це процес, у якому люди діють один на одного для задоволення тих чи інших потреб. Категорія «взаємодія» характеризує зв'язок між  потрібними людьми, або ж між людьми і соціальними носіями якісно різних видів діяльності, які розрізняються за соціальними статусами і ролями. Наприклад, відносини членів профспілки та роботодавця у процесі виконання соціальних зобов’язань.

Взаємодія індивіда з іншими індивідами і соціальним оточенням у цілому означає процес засвоєння соціальних норм і цінностей через свідомість індивіда і появу нової моделі поведінки на базі використання цих норм і цінностей. Взаємодія призводить до встановлення нових соціальних відносин.

Соціальні відносини - це відносно стійкі й повторювані зв'язки між індивідами і соціальними групами як постійними носіями якісно різних видів діяльності, що розрізняються за соціальними статусами і ролями у суспільних структурах. У результаті всього розмаїття зв'язків укладаються суспільні структури, які не залежать від бажань індивідів чи соціальних груп. Так, войовнича поведінка атеїстів не може вплинути на існування релігії як соціального інституту. 

На буржуазному етапі розвитку