Соціологія

Статусна концепція особистості. При аналізі особистості та її місця в суспільстві часто використовуються поняття «соціальне становище і стан». Якщо це поняття співвідносити із соціальною роллю, то останню можна розглядати як функцію соціального стану.

Поняття «соціальний стан» є атрибутивним, яке виражає тільки лише приналежність особистості до тієї чи іншої спільності й через неї до суспільства. Зазвичай статус особистості пов'язується з її правами і навіть із привілеями. У юридичній літературі використовуються поняття правового і конституційного статусу особистості. Але до правової сторони соціальний статус не зводиться.

Соціальний статус - це співвідносне положення (позиція) індивіда чи групи в соціальній системі. В залежності від того, займає людина дану позицію завдяки наслідуваним ознакам (раса, соціальний стан) чи завдяки власним зусиллям (освіта, заслуги), розрізняються відповідно «запропонований» і «досягаємий» статуси. Поняття соціального статусу характеризує місце особистості в системі суспільних відносин, її діяльність в основних сферах життя і, нарешті, оцінку діяльності особистості з боку суспільства, що виражається у визначених кількісних і якісних показниках (зарплата, премія, нагороди, знання, привілеї), а також самооцінку, що може збігатися чи не збігатися з оцінкою суспільства, соціальної групи.

Соціальний статус у значенні норми і суспільного ідеалу має великі потенційні можливості при вирішенні задач соціалізації особистості, оскільки орієнтація на досягнення більш високого соціального статусу стимулює соціальну активність. Серйозну проблему являє правильне усвідомлення особистістю свого соціального статусу. Якщо соціальний статус розуміється невірно, то людина орієнтується на далекі її соціальному оточенню зразки поведінки.

У зв'язку з цим можна розглянути дві крайності в оцінці особистістю свого соціального статусу. Низькостатусні люди зазвичай не упевнені в собі, частіше піддаються песимістичним настроям. Висока самооцінка, навпаки, частіше пов'язана з активністю, заповзятливістю, впевненістю у своїх силах, життєвим оптимізмом. Виходячи з цього, є сенс визнати, що правильна самооцінка є суттєвою частиною свідомості особистості.

Отже, кожне суспільство формує такий тип особистості, який найбільшим чином відповідає його потребам і походить на «ідеальний» тип.

Поруч з цим існує ряд стійких поведінкових стереотипів (ролей) - ефект «вивченої безпорадності», «пролонгованого інфантилізму» і «паразитичної новації». Ці моделі поведінки можуть виникати та існувати самостійно під впливом несприятливого середовища або свідомо підтримуватися пануючим класом в особистих інтересах. 

В умовах контрольованого суспільства виробляється ефект «вивченої безпорадності» — людина, яку переконали в неможливості змінити своїми діями існуючий хід подій, узагалі відмовляється від власної позиції. Невід'ємними рисами стають слухняність і ретельність. Особистість почуває себе спокійно, коли рішення виробляється не самостійно, а нав'язується авторитетом чи владними структурами. Як зразок масової поведінки можна розглянути сліпу віру громадян у «доброго» царя, президента, керівника, якого наділяють рисами, які не існують.

Пролонгований інфантилізм (тобто продовжене дитинство) виявляється в остраху перед відповідальністю і у прагненні перекласти свої обов’язки на інших. Як правило, особистість сподівається не на свої сили, а на допомогу когось, чогось або держави.

Протилежною формою цих двох поведінкових типів соціалізації виступає «паразитична новація». Вона заснована на прагненні «перехитрити державу і систему», тобто досягати своїх цілей усупереч, а не завдяки діяльності системи. Це своєрідна форма помсти владним структурам, які постійно обманюють населення, форма самоствердження.

Усі три форми соціальної поведінки належать до соціальних деформацій - девіантної поведінки. Цим терміном у соціології позначають будь-які форми негативної поведінки індивідів.

 

Запитання для повторення

1.Як співвідносяться поняття «людина», «індивід», «особистість»?

2.Охарактеризуйте основні соціологічні теорії особистості

3.Які протиріччя існують у рольовій концепції особистості?

4.У чому суть процесу соціалізації і які її основні етапи?

5.Назвіть характерні риси традиційного та сучасного процесу соціалізації

6.Назвіть основні соціальні типи особистості?

7.Що загального і в чому розходження між рольовою і статусною концепціями особистості ?

8.Розкрийте зміст поняття «суспільство».

9.За якими критеріями виділяються різні типи суспільства ?

10.Розкрийте зміст понять «соціальний зв'язок» і « соціальні відносини» 

11.Назвіть основні ознаки понять «суспільство», «традиційне суспільство» і «індустріальне суспільство» 

 

 

Тема 4. Соціальні інститути і соціальні організації.

 

1. Зміст поняття, структура і функції соціальних інститутів. 

2. Види і функції соціальних організацій.

 

1. Зазвичай люди не замислюються, чому вони в житті здійснюють певні вчинки. Кожен з них самостійно вирішує свої проблеми, виборює інтереси, але в цілому їхні дії рідко виходять за межи загальноприйнятої моделі поведінки, яка домінує в конкретному суспільстві. Життєдіяльність людей підкоряється системі сталих і стійких відносин, що не залежать від групи або окремої особистості. Ці відносини та їх організаційні форми називаються соціальними інститутами і організаціями і вони створюють каркас будь-якого суспільства.

Поняття «інститут» - (від лат.