Соціологія

Незадоволена суспільна потреба може викликати до життя стихійний прояв нормативно неурегульованих видів діяльності, які прагнуть заповнити дисфункцію інституту за рахунок порушення існуючих норм і правил. У своїх крайніх формах активність подібного роду може виражатися в протиправній діяльності. Так, дисфункція економічних інститутів в Україні є причиною існування так званої «тіньової» економіки, яка супроводжується спекуляцією, хабарництвом, корупцією і веде до дисфункції політичних і інших соціальних інститутів. Виправлення ситуації може бути досягнуто зміною самого соціального інституту чи створенням нового соціального інституту.

2. Організація як форма життєдіяльності соціальних спільнот всюдисуща. Люди живуть, працюють, вчаться, відпочивають тощо в організаціях різного типу. В принципі, організація являє собою вищий рівень розвитку соціальних систем. Термін «організація» (від фр. - стрункий вид, улаштовую) використовується в декількох значеннях.

По-перше, організація розглядається як раціональна система, всі елементи якої спрямовані на досягнення цілі. Відповідно до теорії К. Барнарда організація - це такий вид кооперації людей, який відрізняється від інших соціальних груп свідомістю, передбачуваністю і цілеспрямованістю. 

По-друге, з точки зору Д. Марча і Г. Саймона, організація - це співтовариство взаємодіючих особистостей. Близькі позиції особистостей і координація дій усередині організації відрізняють її від дифузійних і неупорядкованих зв'язків у випадкових спільнотах. Усе це робить організацію схожою на окремий складний біологічний механізм.

По-третє, П. Блау і У.Скотт представляють думку, що організація для досягнення специфічних цілей повинна бути формалізована, це - формальна структура, яка є набором ієрархічних статусів з розписаною системою прав та обов’язків.

У четвертих, на думку А. Етціоні, організації - це соціальні об'єднання, свідомо сконструйовані для специфічних цілей. Основна увага тут приділяється свідомому членству в організації і свідомій дії її членів, в основі яких лежить ідейний консенсус.

Аналізуючи всі ці підходи до визначення поняття "організація", можна виділити дві специфічні риси, які відрізняють організацію від інших видів соціальних груп.

Організації - це соціальні групи, орієнтовані на досягнення взаємозалежних і специфічних цілей. Кожна організація має сенс тоді, коли дії її членів певним чином скоординовані для досягнення результату в відповідній сфері людської діяльності. Так, підприємство існує для забезпечення випуску конкретної продукції, політична партія - для реалізації політичної програми, навчальні заклади - для підготовки спеціалістів.

Крім того, організації - це такі групи, яким властивий високий ступінь формалізації. Їхня внутрішня структура високо формалізована, тобто правила, регламенти, розпорядок охоплюють практично всю сферу поведінки її членів - усі ролі та рольові зв'язки, розписують рольові дії незалежно від особистісних якостей індивідів, що займають певні позиції в структурі організації. Директор, його помічники чи рядові виконавці - усі вони підпорядковуються правилам, які визначають їхні обов'язки, взаємини на службі й субординацію, незалежно від їхніх особистісних якостей.

Будь-яка організація має власну структуру, що, як правило, складається із загальних для всіх елементів. Центральним елементом організації є соціальна структура, що являє собою нормативну базу, ієрархію статусів і ролей, а також відносин влади і підпорядкування (нормативна база - це цінності, рольові очікування й узагальнені правила поведінки).

Основним елементом структури є члени організацій. Це сукупність особистостей, кожна з яких повинна мати необхідний набір професійних якостей і навичок, що дозволяють їй займати відповідну позицію в соціальній структурі організації.

Третім елементом організації є технологія - процес організації роботи. Зазвичай під технологією розуміють: 

1) систему фізичних об'єктів (верстати, матеріали, схема виробництва і інше);

2) фізичний об'єкт, який втілює в собі досягнення людської думки;

3). сукупність знань людей про процеси, які протікають у даній сфері діяльності. Технологія в такому розумінні - це систематизоване знання корисних і найбільш раціональних практичних дій (ноу-хау).

Четвертим елементом структури організації виступають цілі. Вони особливо важливі, тому що заради їхнього досягнення і здійснюється вся організаційна діяльність людей. Мета розглядається як бажаний результат. Спільна ціль діяльності породжує в людях спільну соціальну діяльність, яка обумовлює єдині норми поведінки і породжує необхідність  наступної діяльності. На думку А.И. Пригожина, існують три взаємозалежних види організаційних цілей: цілі-завдання, цілі-орієнтації і цілі-системи. Названі цілі організації є базовими. Для їхнього досягнення організація ставить перед собою безліч проміжних, вторинних, похідних цілей: зміцнення дисципліни, стимулювання працівників, реорганізації, поліпшення якості роботи та інше.

Організація не може співіснувати без взаємодії зі своїм оточенням - фізичним, соціокультурним, політичним. Поле діяльності або середовище є останнім елементом і умовою існування організації. Якщо організація прагне ізолювати себе від впливу інших, така модель поведінки називається буферною або ізоляціоністською, якщо вона прагне до розширення свого впливу - це експансіоністська політика. Як різновид останньої виступає стратегія дифузії, тобто повільного просочування. Дуже часто ці моделі поведінки пристосовуються до діяльності такої організації