Соціологія

Дитина з нижчого соціального класу живе в іншій реальності. Матеріальний нестаток, відсутність домашнього виховання, примітивні естетичні й етичні норми, середнього рівня освіта тощо, приводять до того, що в неї немає самостійності у уявленнях свого майбутнього. Вона виховується на прикладі масових стереотипів поведінки. Навіть дуже талановита дитина повинна витрачати час на засвоєння цінностей, які діти з вищих класів отримують автоматично. Наприклад, манери поведінки, вміння вести бесіди, наявність широкого кола потрібних знайомств, навіть репутацію. У підсумку культурна диференціація представників різних класів постійно поглиблюється, зростає соціальна дистанція, заснована на культурній домінанті.

Разом з тим, сучасне індустріальне суспільство завжди надає можливість для підйому по соціальним сходам найбільш талановитим представникам нижчих класів. Якщо в становому суспільстві кожна людина знала, до якого стану вона належить, і охороняла станову нерівність, то в буржуазному суспільстві держава не займається питанням соціального закріплення. Сучасна промисловість і наука постійно потребує талановитих рекрутів. Так, відміна кастового ладу в Індії призвела до швидкого росту економічних успіхів, бо талановите юнацтво з різних прошарків стрімко формує середній і вищий класи.

На цій основі сформульований інший підхід до проблеми класів. Усі сучасні західні моделі класової структури ґрунтуються на типології класів, яку запропонували в 40-х роках XX століття американські соціологи Л.Уорнер і У.Уотсон. За рядом критеріїв вони виділили шість класів:

1.Вищий-вищий клас виділяється за ознаками походження, багатства, влади, освіти і престижу в масштабах держави.

2.Вищий-нижчий клас виділяється за ознаками багатства, влади, освіти, престижу і професіоналізму. Їхній статус залежить від політичної й економічної ситуації в країні та особистої репутації.

3.Середній-вищий клас характеризується відсутністю таких ознак як походження і влада. Як правило, це процвітаючі професіонали, у тому числі й менеджери середнього бізнесу.

4.Середній-нижчий клас складають наймані робітники, що добре заробляють, середні та дрібні бізнесмени, висококваліфіковані робітники. Це основна маса середнього класу, що є опорою існуючої влади.

5.Нижчий-вищий клас складають наймані робітники з невисокою освітою, непрестижною працею і низьким рівнем платні. Їхнє існування цілком залежить від найманця й економічної ситуації.

6.Нижчий-нижчий клас складають представники декласованих елементів, тобто представники маргіналів. 

Наведена типологія класів повинна привести людину до дуже простого висновку: в сучасному індустріальному суспільстві кожна талановита і працездатна особистість має право реалізувати у конкурентній боротьбі свій шанс і зайняти своє місце у більш високому по значенню класі.

Ця типологія класів далеко не в усьому відповідає соціальній структурі пострадянських країн, де в ході «диких» процесів капіталізації склалися інші статусні групи. Первісну і домінуючу роль тут відіграють владний і престижний фактори, тобто входження до держструктур. Дуже серйозні політичні та економічні зміни привели до появи значної кількості «загублених» людей. Маргінали – (граничні шари) це люди, які втратили професійні та соціальні зв’язки з попереднім оточенням, не змогли пристосуватися до соціальних змін і не можуть адаптуватися у суспільстві. Для їх настроїв дуже характерні такі риси як невпевненість у собі та невіра у інших, спроби перекласти свої проблеми на більш цілеспрямованих людей, надії «по легкому» вирішити свої матеріальні труднощі – чи то граючи в азартні ігри, чи сподіваючись на удачу. Це матеріал для політиканів – популістів, які постійно апелюють до зажерливих апетитів юрби, що вже не може і не хоче наполегливо працювати, але й не опустилася до статусу бомжів.

Основою соціальної структури індустріального суспільства є середній клас - унікальне явище XX століття. Саме поняття «середній клас» виникло в Англії в XVII столітті й позначало групу підприємців, що стояли між лендлордами, великими промисловцями й основною масою пролетаріату. Як правило, представники середнього класу відрізнялися високим рівнем освіти, професійністю, діловими якостями і економічною незалежністю. На сьогодні до середнього класу входять представники різних прошарків; це високопрофесійні робітники, службовці, бізнесмени, військові, викладачі та інші.

Особливе місце в соціальній структурі посідають стани і касти, особливо в добуржуазну епоху. 

Стани - це соціальні групи, місце яких у суспільстві визначається не соціальними статусами, що досягаються завдяки особистим якостям, а соціальним походженням, правовими актами і сформованими традиціями. Держава регулювала відносини між станами, пильно стежила за виконанням прав і обов'язків. Виділяють зазвичай 5 станів: аристократія, дворянство, духівництво, представники буржуазії і працівники фізичної праці. Але в кожній країні існувала своя система станів, наприклад, у Росії XVII століття виділялися аристократія (лицарство), дворяни (офіцерство, службовці і землевласники), міщани, купці, селяни. Членство в стані передавалося в спадщину і було юридично закріплене. Усередині кожного стану існувало багато шарів, рангів, чинів. Міжшарові межі були досить твердими.

Каста - це соціальна група, заснована на принципі приналежності за народженням і професією. В основному, кастовий лад був характерний для Африки і Індії. Наприклад, в Індії 4 основні касти - священики, воїни,