Соціологія

Типова для лідера манера поведінки - система прийомів впливу на інших і контролю над ними, називається стилем лідерства. Усього нараховується три основні стилі лідерства: авторитарний, демократичний і популістичний, як різновиди - патріархально-авторитарний і харизматичний.

У соціології також виділяються такі малі групи як інгрупа і аутгрупа. Кожен індивід належить до безлічі малих груп, серед яких виділяються такі як - «моя родина», «мій клас», «моя компанія». Вони називаються інгрупами, тобто тими, до яких він відчуває свою приналежність і в якій він ідентифікується з іншими членами групи.

Члени аутгрупи можуть мати багато рис і ознак, загальних для всіх, можуть розділяти загальні для всіх почуття і прагнення, але у них завжди є індивідуальні приватні риси й ознаки, які вони намагаються знайти у деяких інших. В суспільстві індивіди постійно поділяють незнайомих на «свій» і «чужий». Аутгрупи зазвичай сприймаються іншими у вигляді стереотипів, наприклад, байкери або «круті хлопці». Соціальний стереотип - це розповсюджений образ іншої групи чи категорії людей з притаманними тільки їм якостями. Крім свого бажання індивід приписує кожному з індивідів, що входить в аутгрупу, загальну рису, що часто не існує насправді. Цей стереотип ніколи не буває правдивим, але він стає частиною культури, частиною моральних норм і рольових установок. Стереотипи постійно народжуються, змінюються і зникають, тому що вони необхідні для самоствердження всіх членів групи.

2. П.Сорокін у класичній роботі «Соціальна мобільність» (1927) підкреслив, що дві людини, між якими існують значні майнові, родинні, посадові й інші соціальні розходження, не можуть знаходитися в одному соціальному просторі, навіть якщо вони стоять обійнявшись. Люди постійно в соціальному середовищі шукають собі подібних і створюють на цій основі соціальні групи. В багатомірному статусному полі люди, які володіють близькими чи однаковими статусами за декількома параметрами, як правило, мають подібні установки й орієнтації, симпатії й антипатії, політичні прихильності й інші складові структури мислення. Вони наближаються одне до одного за такими критеріями як близький соціальний статус і досить схожа модель поведінки – соціальна роль.

 Соціальні статуси і ролі є найважливішими елементами соціальної структури. Їх взаємозалежність визначає зміст конкретної структури в конкретному типі суспільства. У силу рухливості соціальних статусів історично змінюються і соціальні структури.

Американський соціолог П. Блау розробив систему критеріїв, які обумовлюють соціальний статус особистості в суспільстві.

       Номінальні параметри       Рангові параметри

Стать              Освіта

Раса              Дохід (заробітна плата)

Етнічна приналежність        Багатство ( спадщина чи

Віросповідання               накопичування)

Місце проживання               Престиж

Галузь діяльності               Влада

Соціальне походження        Посада

Мова               Вік

 

За номінальними параметрами особистість від народження має свій соціальний статусний набір характерних рис, навичок, елементів культури і всього того, що визначає її позиції у суспільстві. Дитина, що народилася в православній селянській родині, не може вплинути на характер і методи виховання. Вона засвоює соціальний досвід з позицій православної культури і з позицій соціального статусу батьків. Згодом, якщо особистість кмітлива і досягне успіхів у освіті, отримає престижну роботу або обійме якусь впливову посаду, вона досягне нових соціальних статусів. За допомогою рангових параметрів людина самостійно і свідомо займає і змінює свої соціальні статуси. Розподіл позицій за ранговою ознакою часто розглядається як соціальна несправедливість, але в дійсності вона обумовлюється конкуренцією.

Отже, соціальний статус - це визначена позиція в соціальній структурі чи групі суспільства, пов'язана з іншими позиціями через систему прав і обов'язків. У соціальні відносини вступають не статуси, а їхні носії. Сукупність усіх статусів людини називається статусним набором, у якому завжди існує головний за тим чи іншим критерієм. Головним завжди є той статус, який визначає стиль і спосіб життя, коло знайомих, манеру поведінки. 

За допомогою номінальних і рангових критеріїв особистість визначає серед інших  людей свій соціальний статус, а відповідно до своїх особистих якостей кожна людина має особистий статус, який оцінюється через авторитет, повагу, досвід тощо.

Різновидами соціального статусу виступають приписуваний (природжений) і досягнутий (вільно обраний) статуси. Наприклад, батько і інженер у одній особі. За кожним статусом стоїть означена соціальна група, у якій значимість індивіда визначається за рангом - місцем в ієрархії статусів. Політичні, релігійні, статево-демографічні, економічні й інші статуси постійно визначають зміст соціальних відносин та інтересів людей.

Динамічною стороною статусу виступає соціальна роль - модель поведінки, спрямована на виконання прав і обов'язків, запропонованих конкретним статусам за допомогою соціальних норм. Кожна людина має означену сукупність ролей чи особливостей поведінки. Так, прискіпливий професор може виступати люблячим батьком, веселим співрозмовником, пунктуальним дослідником тощо.

Утрата рольового набору (тобто статусу) часто сприймається як внутрішня трагедія індивіда. Утрата роботи чоловіком - годувальником родини, переживається як катастрофа особистості. Змінюються стиль і спосіб життя, структура дозвілля,