Соціологія

Стани і касти виконували у традиційному суспільстві функцію соціального контролю за поведінкою своїх членів і, що найбільш цікаво, за допомогою самих же людей. Іншою важливою функцією була передача професійних знань , навичок та інформації.

Крім класів у сучасну епоху усе більш значиму роль відіграють такі об'єктивно існуючі спільності як квазігрупи і малі соціальні групи. Існує декілька видів соціальних груп.

Агрегація  - сукупність випадково зібраних в одному місці людей, які не здійснюють свідомої взаємодії. До таких груп належать пасажири вагона, глядачі в театрі, різновиди юрби - глядачі, перехожі.

Соціальні квазігрупи формуються на основі спільності однієї чи декількох характеристик. Вони випадкові і нестійкі, бо виникають спонтанно. Наприклад, випускники шкіл, любителі пива, лисі, бородаті тощо. Вони можуть перетворитися в реальну соціальну групу, якщо в ході постійної взаємодії буде зростати ступінь соціального контролю між її членами. Для здійснення такого контролю необхідний відповідний ступінь координації і солідарності. Координація діяльності членів квазігрупи не можлива без соціального контролю, а солідарність необхідна для ідентифікації кожного члена групи з колективом. Тільки у випадку, коли члени спільності усвідомлять себе як «ми», виникне стійкий, повторюваний інтерес і тоді квазігрупа перетворюється на реальну соціальну групу.

Розглянемо деякі види квазігруп, які часто виникають.

Аудиторія - це соціальна спільність людей, об'єднана взаємодією з комунікатором, що володіє інформацією. Характерною рисою аудиторії є практично однобічна взаємодія. Проблема впливу на аудиторію, на можливість об'єднання чи поділу її членів, є важливою в політиці, менеджменті, роботі ЗМІ.

Юрба - це будь-яке короткочасне скупчення людей, яких зібрав в одному місці спільний інтерес. У юрби немає чітко вираженої структури статусів і ролей, за винятком ролей лідера і спостерігача, немає єдиних норм і звичок поведінки, немає стійкої взаємодії. Механізми самоконтролю дуже притуплені. Французький учений Г. Лебон (1841-1931) бачив у юрбі руйнівну силу. Розрізняють чотири основних види юрби. Випадкова юрба - це таке скупчення людей, де кожний переслідує швидкоплинні цілі. Конвенційна  юрба складається з тих людей, що зібралися в окремому місці із заздалегідь визначеною метою, наприклад, учасники релігійної служби, учасники мітингу. Якщо казати про експресивну юрбу, то це можуть бути слухачі концерту, учасники якого збираються для того, щоб виразити свої почуття й інтереси. Активна юрба - це люди з попередніх типів юрби, що проявляють себе в дії. 

Механізми утворення юрби, ірраціональна і деструктивна поведінка людини в юрбі багато в чому залежать від соціального статусу індивіда. Люди з нижчих прошарків з низьким рівнем самосвідомості й самоконтролю  завжди розчиняються в юрбі. Як зграя тварин вони почувають себе могутніми серед собі подібних. З іншого боку, навіть особистість, що мислить критично, може піддатися паніці, стати фаном на концерті або  в політично зааганжованій юрбі. Зовні незалежній людині важко не піддатися настроям більшості.

Важливим напрямком вивчення поведінки юрби стала «теорія норм, що виникають», розроблена Р. Тернером (США, 1964). Суть її полягає в тому, що люди на першому етапі формування активної юрби мають різні мотиви й інтереси. У ході взаємодії зусиллями найбільш активних індивідів стрімко утворюються нові норми. Якщо вони влаштовують більшість, виникає активний соціальний контроль якогось ядра, інтерес стає односпрямованим і юрба починає діяти. Розробці методів контролю над поведінкою активної юрби приділяється багато уваги у "масовому суспільстві", але це сфера знань інших прикладних наук.

В сучасній практичній соціології активно розробляються методи мотивації поведінки малих груп. Ще у 30-ті роки минулого століття П. Сорокін  та Т. Парсонс дійшли висновку про те, що найбільш ефективним є вплив на невеликі сукупності людей. Сучасні прийоми реклами, соціальний менеджмент побудовані на використанні цього факту.

Малі групи - невеликі за чисельністю сукупності людей, об'єднані загальними цілями, інтересами, цінностями, нормами і правилами поведінки, а також постійною взаємодією. Мала група є елементарною часткою суспільства, члени її добре знають один одного, наприклад, родина, спортивна команда, бригада, постійна компанія. 

Найчастіше соціологи виділяють такі ознаки малих груп:

1) обмежене число членів групи - 2-20 чоловік; 

2) стабільність складу; 

3) внутрішня структура, яка складається із системи соціальних ролей і статусів; 

4) інтенсивна взаємодія; група з 5-7 чоловік вважається оптимальною; 

5) залежність розмірів групи від характеру діяльності; 

6) задоволення особистих інтересів у групі; 

7) група являє собою спільність корисних один одному індивідів, бо надає кожному максимум переваг. 

Мала група може набувати різних форм. Найпростішими є діада і тріада.

Діада складається з двох чоловік і заснована, насамперед, на емоційних почуттях - любові, ненависті, гордості, ревнощах тощо. Найважливіша властивість діади - еквівалентність обміну.

Тріада - активна взаємодія трьох чоловік, у якої вперше з'являється чисельна більшість. У тріаді краще розвинений поділ праці, змінються ролі й у результаті ніхто не одержує стійкого лідерства.

Структуру зв'язків і відносин у малій групі вивчають методом соціограми. Якщо взяти групу індивідів, у кожній з них виділяються лідер, авторитетні особи і аутсайдери. Лідером називають члена групи, який має найбільше авторитету і симпатій. Осіб, на яких спирається лідер, називають авторитетами. Аутсайдер - це людина за колом, він не бере