Соціологія

Індивідуальна дія і групова дія співвідносяться між собою як контрольована і контролюючі дії, які не можуть існувати без зворотного зв'язку. У своїх діях особистість повинна постійно керуватися загальноприйнятими правилами та інтересами інших груп. 

Існують такі способи реалізації соціального контролю в групі чи суспільстві. По-перше, людина з дитинства через процеси соціалізації засвоює ті якості, бажання і цінності, які приведуть її до підпорядкування писаним і неписаним законам суспільства. Це зовнішній контроль з боку соціальних інститутів. Значна частина нашого механізму самоконтролю засвоюється через наші звички, які ми сприймаємо у ході соціалізації. 

Соціальний контроль через груповий тиск. Людина постійно знаходиться в процесі соціальної взаємодії з іншими і не може брати участь у суспільному житті, спираючись тільки на внутрішній контроль. Вона є членом багатьох первинних груп, які мають свою стійку систему звичаїв, поведінки і культурних норм, характерних як для даної групи, так і для суспільства в цілому. Кожне відхилення від загальноприйнятих норм негайно приводить до осуду поведінки групою. 

Наступний спосіб - це примус. У традиційних суспільствах людина контролює себе через моральні норми. В складних людських суспільствах формальний контроль, закони і система покарань постійно розвиваються і стають обов'язковими. Наприклад у невеликій сільській общині кожен член громади бере продуктів стільки, скільки йому належить за трудовий внесок у громадську комору. Однак у великому колективі з розвиненою системою соціальних ролей і статусів такий спосіб розподілу неможливий. З цієї причини виглядає утопічним комуністичне гасло: «Від кожного за здібностями, кожному - за потребами».

Таким чином, при наявності високої чисельності населення і складної культури починає застосовуватися так званий вторинний груповий контроль, за допомогою якого через систему примусових дій особистість зримушена діяти в межах обумовлених правил. 

Ще один спосіб соціального контролю – самосвідомість. Самосвідомість індивіда – це первинний пункт соціалізації особистості. Цей елемент соціального контролю дозволяє особистості діяти у межах правил без ознак примусу. Якщо у суспільстві постійно до людини застосовуються примусові методи, виникає така модель поведінки як конформізм.

Конформізм - зовнішнє добровільне прийняття особистістю соціальних норм поведінки у суспільстві або групі та відмова (при внутрішній незгоді) від шкали цінностей, що існувала раніше. 

Соціальні норми - це вимоги до особистості до очікуваної схваленої суспільством поведінки. Соціальні норми виконують у суспільстві такі функції: 

-регулюють загальний хід соціалізації; 

-інтегрують індивідів у групи, а групи у суспільство; 

-контролюють поведінку, що відхиляється;

-служать зразками поведінки. 

У сучасному суспільстві багато норм і оцінок різних субкультур суперечать одна одній. Це приводить до виникнення конфліктів на основі різного розуміння якогось одного явища, наприклад, конфлікти поколінь.

Невизначеність вибору лінії поведінки може привести до явища, названого Е. Дюркгеймом аномією. При цьому Дюркгейм зовсім не вважав, що сучасне суспільство не має норм, навпроти, суспільство володіє багатьма системами норм, у яких окремому індивіду важко орієнтуватися. Аномія, таким чином, за Дюркгеймом, - це стан, при якому особистість не має твердого почуття приналежності до якоїсь групи, ніякої надійності і стабільності у виборі нормативної поведінки.

Р. Мертон відзначає, що аномія з'являється від неможливості багатьох індивідів слідувати нормам, які вони цілком сприймають. Він бачить головну причину труднощів у дисгармонії між культурними цілями і легальними (інституціональними) засобами, за допомогою яких ці цілі здійснюються. Наприклад, коли людина не може домогтися добробуту за допомогою таланта і здібностей (легальні засоби), вона може удатися до обману чи злодійства, що не схвалюються суспільством.

Соціальний контроль може відбуватися як у вигляді неформального (заснованого на оцінці родичів і друзів), так і у виді формального схвалення офіційних органів влади. Формальний контроль сучасного суспільства здійснюють такі соціальні інститути як суди, система освіти, силові структури, партії й організації, ЗМІ.

Можна констатувати, що метою соціального контролю є підтримка соціальної стабільності у суспільстві за допомогою узгоджених соціальних норм, звичаїв і моделей поведінки.

Запитання для повторення

1.Розкрийте зміст термінів «соціальні зміни» і «соціальна взаємодія».

2.Назвіть фактори, які призводять до соціальних змін.

3.Які існують види соціальних рухів?

4.Розкрийте зміст поняття «соціальна  революція»?

5.За яких умов виникає та існує соціальна стабільність?

6.Розкрийте зміст основних принципів теорії обміну Дж. Хомманса.

7.Охарактеризуйте основні форми масової поведінки.

8.Методи здійснення соціального контролю

9.Які функції у суспільстві виконують громадське судження і чутки?

 

 

Тема 9. Девіантна поведінка

 

1.Поняття і види девіантної поведінки.

2. Шляхи подолання й корекції соціальних відхилень.

 

1. Філософи і юристи, медики й педагоги, біологи та психологи протягом тривалого часу вивчали різні види соціальної патології (від грецьк. патос - страждання, логос - навчання; у медицині - наука про хворобливі процеси й стани організму): злочинність й алкоголізм, самогубства й проституцію та багато іншого.

У надрах соціології зародилася й сформувалася спеціальна (приватна) соціологічна теорія - соціологія девіантної (такої, що відхиляється) поведінки й соціального контролю. Про сутність і причини