Соціологія

Другий блок - це зв'язок із процесом розвитку суспільства. Прогресивний розвиток суспільного життя потребує зміни застарілих соціальних норм. Соціальна революція, що ламає застарілі норми, - це девіантна поведінка її учасників? Який критерій оцінки?

Форми й види девіантної поведінки вкрай різноманітні. Вони можуть не відповідати соціальній нормі з об'єктивних або суб'єктивних причин, за цілям і мотивам, прямими або непрямими наслідками, новаторськими або консервативними, випадковими або закономірними. Але найбільш стійкі й небезпечні, важкорозв'язувані вважаються соціальною патологією.

Типологія девіантної поведінки класифікується за рядом підстав: 

-за типом норми, яку порушують (право, мораль, правила гуртожитку та інші);

-за характером норм, що порушують, (у національному й міжнародному масштабі) ;

-за цільовою спрямованістю  норм, які існують.

Багато видів девіантної поведінки перетинаються між собою за обсягом й змістом. Дармоїдство збігається з нетрудовими доходами й порушенням норм моралі; бюрократизм – з можливим злочином тощо.

Кожен історичний час висуває на передній план найбільш актуальні напрями боротьби із соціальними відхиленнями і їх найнебезпечніші види. Так, з початку 1990х років і до сьогоднішнього дня до них належать: злочинність, паразитизм, алкоголізм, наркоманію, аморальну поведінку, бюрократизм.

Злочинність – найнебезпечніше відхилення від соціальних норм; відносно масове, історично мінливе суспільне явище. Воно складається із всієї сукупності злочинів, здійснених у відповідних країнах за певний період часу.

Під професійною злочинністю розуміється здійснення злочинів з метою отримання засобів для існування, одержання постійного або додаткового доходу. Професійна злочинність представляє для суспільства значну небезпеку, здатну до самостійного відтворення. За даними соціологів, найпоширеніша група серед засуджених чоловіків - 36 - 40 років (46%), а серед жінок - 30 - 45 років (83%). Злочини для цих людей - місце основної роботи. Заслуговують на увагу висновки, зроблені в результаті соціологічного дослідження:

- 78% опитаних злочинців підтвердили, що злочини для них є основним способом здобуття засобів для існування;

- 80% вважають за необхідне попередню підготовку злочинів, навчання, оволодіння професійними секретами;

- 91% відповіли, що професійний злочинець обирає злочинну кар'єру як життєву мету;

- 45% опитаних повідомили, що відчувають гордість, престиж своєї кримінальної професії.

Соціальний паразитизм (у наших умовах)– це антигромадський спосіб дій, нерідко й спосіб життя, основними рисами якого є отримання нетрудових доходів і ухилення від суспільно корисної праці. Сюди відносять: 

-бродяжництво й жебрацтво,

-існування за кошти батьків,

-використання з метою наживи державної техніки й майна,

-вимагання додаткової плати за послуги, 

-обман,

-протекціонізм.

Пияцтво й алкоголізм відомі з давніх часів. У нас перші відомості про винний спирт як алкогольний напій з'явилися в "Вятской літописі" (ХІІ в.). Нині в різних державах число алкоголіків коливається від 1 до 10% працюючого населення.

Всесвітня організація охорони здоров'я відзначає три основних види наслідків пияцтва й алкоголізму: проблеми для питущих; для родини питущого; для суспільства.

Характеризуючи пагубні наслідки пияцтва, один з дослідників на початку ХХ в. писав: "Російська питна система - це свого роду внутрішня позика. За цією позикою російські люди сплачують (і ще довго будуть сплачувати) злочинами, хворобами, божевіллям, самогубствами, бешкетництвом, виродженням". (Остроумов С. Из истории пьянства на Руси. - М., 1992: - С.33.)

Алкоголізм характерний не тільки для Росії та України. За даними ООН, у багатьох західних країнах алкоголіки становлять до 10% усього дорослого населення. Алкоголізм тісно пов'язаний з усіма іншими видами негативного соціального відхилення. Соціологічні дослідження свідчать про те, що під впливом алкоголю відбуваються понад 2/3 тяжких злочинів проти особистості, 9/10 хуліганських проявів, 3/4 грабежів і розбоїв. У середньому від 3-х до 8% алкоголіків закінчують життя самогубством і понад 20% з них здійснюють спроби суїциду.

Наркоманія відома з найдавніших часів. За 2 тисячі років до н.е. були відомі опіумні маки й індійські коноплі. Під наркоманією розуміється споживання наркотиків або прирівняних до них речовин без медичних показань. Різновидом наркоманії є токсикоманія - введення в організм різних хімічних речовин, з яких близько 100% наркотики, 50% - психотропні препарати, що мають наркотичні і властивості. Наприклад, морфій, героїн, гашиш (анаша, план, марихуана), кокаїн.

Відхилення в сфері моралі. Всі наведені вище соціальні відхилення є одночасно й відхиленнями в сфері моралі, тому що будь-який вчинок включає зовнішні (правові норми) і внутрішні (моральні норми) елементи. Істотна риса моральної норми - оцінка спонукань і вчинків людей з позицій доброго й поганого, достоїнства й честі, боргу й відповідальності перед людьми й самим собою. Відхилення від моральної норми характеризується як нечесність, несправедливість, безпринципність, безвідповідальність та інше. Але несправедливість може ранити людини набагато глибше, ніж юридичне рішення.

Відповідно до соціологічних досліджень, проведених харківським науково-дослідним центром "Інформсоціологія" у середині 90-х років ХХ сторіччя, з 230 випускників шкіл Харкова 74% відповіли, що в них є знайомі люди, яких вони ненавидять; 4/5 керуються принципом "око за око", а на питання "Бійка, Ви перемогли, будете добивати?" 40% відповіли "так". З опитаних 41% жили у скрутних матеріальних