Соціологія

По-перше, всі процеси соціальних відхилень, як правило, пов'язані з істотними змінами цінностей у тих чи інших соціальних верствах населення, а в основі цих змін - якісні зміни в соціально-економічних умовах їхнього життя.

По-друге, зміна соціальних орієнтацій приводить до зростання кількості міжособистісних конфліктів, до порушення соціальних норм, які регулюють відповідні взаємини.

По-третє, якщо даний процес не контролюється й не породжує необхідної соціальної реакції, то він продовжує поглиблюватися й соціальні відхилення стають масовим явищем у суспільстві.

По-четверте, безконтрольність процесу може привести до істотної деформації всієї системи суспільних відносин. 

Загальні риси соціальних відхилень визначаються їхнім історичним походженням і передаються "у спадщину". В історії будь-якої держави можна знайти чимало прикладів взаємозв'язку й взаємозалежності різних видів девіантної поведінки, зміни її соціальної оцінки й соціальної значимості. Суспільні явища, події, що вважалися прогресивними в один історичний час, можуть стати реакційними в іншу епоху. І, навпаки, реакційні в один час можуть перетворитися на прогресивні із зміною обставин.

2. Причини девіантної поведінки. Вивчення соціальних відхилень як процесу громадського життя приводить до висновку, що для розкриття їхніх причин потрібен системний аналіз сукупності різних соціальних факторів. Спроби знайти єдину причину виявилися безрезультатними.

Так, кримінологи, узагальнивши результати своєї роботи за 25 років, виявили такі причини, в силу яких у окремих людей зберігаються індивідуальні погляди й навички:

 а) "родові плями старого суспільства"; живучість індивідуальних поглядів і спонукань, тобто індивідуалізм, егоїзм;

 б) недоліки, помилки, порушення принципів громадського життя в керівництві країною. 

Антисоціальна поведінка, зрештою, викликана неминучістю соціального розвитку. Будь-які дії здійснюються заради задоволення потреб. Серед багатьох причин, що викликають девіантну поведінку, найбільш значима - протиріччя між рівномірно зростаючими потребами й досить нерівними можливостями їхнього задоволення, які залежать, насамперед, від соціальних позицій індивідів і суспільних груп, їхнього місця в соціальній структурі суспільства. Інакше кажучи, джерелом девіантної поведінки як соціального явища є соціальна  нерівність.

Тут варто мати на увазі таке. Нерівність у суспільстві, його диференціація - найважливіший критерій прогресивного розвитку. Диференціація суспільства, як наслідок поділу праці, що поглиблюється - це об'єктивно прогресивний процес. Але він викликає й негативні наслідки. По-перше, наявність різних по своєму статусу соціальних шарів у суспільстві викликає розходження не тільки в можливостях задоволення матеріальних потреб, але й власне соціальних: у престижі, статусі, протестних реакціях, які набувають форми девіантної поведінки.

По-друге, головним у генезисі девіантної поведінки є не сам по собі рівень задоволення матеріальних і духовних потреб, а ступінь розходжень, "розрив" у можливостях їхнього задоволення для різних соціальних груп.

Це підтверджується багатьма емпіричними дослідженнями. На рівні індивідуальної поведінки причиною девіації є "соціальна невпорядкованість", тобто невідповідність фактичних можливостей індивіда позиції, займаної ним в системі суспільних відносин. Позиції можуть бути "нижче" (поет, що працює вахтером), або "вище" (посередня особистість обіймає посаду директора) своїх об'єктивних можливостей.

Соціальна невпорядкованість може не усвідомлюватися людиною. Але коли усвідомлюється, то виникає незадоволеність, яка веде до девіації. Цим пояснюється підвищена девіація маргінальних, а також соціальних груп, найбільш відчужених від творчої роботи, управління, духовних цінностей. За даними соціологічних досліджень частка злочинців серед робітників значно вище, ніж у службовців (вбивства - в 11 разів, тяжкі злочини - в 12, крадіжки особистого майна - в 25, хуліганство - в 12 разів).

Різні форми девіантної поведінки, як правило, певним чином взаємозалежні, тому що характер взаємозв'язку відносно стійкий. Ще Е.Дюркгейм установив на прикладі Франції ХІХ ст., що пік самогубств припадає на весняно-літній період. Це фіксується й зараз у багатьох країнах, у тому числі й в Україні. Нерідко одне негативне явище підсилює інше (алкоголізм – хуліганство, бюрократизм – посадові й господарські злочини) Але емпіричні дослідження показали й зворотний зв'язок, коли, наприклад, зростання алкоголізму знижує рівень злочинності. Та й пияцтво не завжди є причиною злочину.

Девіація також залежить від середовища – економічного, соціального, демографічного, культурного й інших факторів. Наприклад, під час війни знижується рівень самогубств, у періоди економічних криз зростає кількість корисливих злочинів, а економічний бум збільшує насильницьку злочинність.

Карна статистика свідчить про нерівномірність злочинності різних соціально-професійних і демографічних груп. Працівники некваліфікованої й малокваліфікованої праці здійснюють більше проступків, ніж кваліфіковані. У будівельників їх вдвічі більше, ніж у робітників обробної галузі промисловості й інше. 

Конфлікт між потребами й можливостями буде по-своєму зніматися кожною конкретною людиною. Форми його вирішення можуть бути як соціально позитивними, так і соціально негативними, і як наслідок вони підвищують ймовірність девіантної поведінки (відхід у пияцтво, здійснення злочинів та ін.)

Соціальна нерівність, переплітаючись із соціально-психологічними факторами й особистісними особливостями людини, породжує соціальні відхилення. Ось чому вчені-кримінологи говорять про причинний комплекс злочинності й пропонують вивчати причини злочинності на трьох рівнях: на рівні суспільства, де створюється об'єктивна основа для злочинності; на рівні малих груп (формальних і неформальних) і на рівні індивідів (вивчення механізма індивідуальної поведінки.

Отже, в основі відхилень лежить конфлікт цінностей, інтересів; розбіжність потреб і деформація способів їхнього задоволення; помилки у вихованні; невдачі й прорахунки. Вчені виділяють декілька видів девіантної поведінки. У найзагальнішому вигляді їх можна розбити на два блоки.

Перший блок