Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Соціологія

Предмет: 
Тип роботи: 
Навчальний посібник
К-сть сторінок: 
212
Мова: 
Українська
Оцінка: 

й представників громадськості, немає єдиної оцінки цього заходу. Одні вважають, що покарання і його посилення не веде до подолання або скорочення злочинів. Підтверджується такий висновок посиланням на останні десятиліття, коли нібито стало неможливо виправити злочинця навіть суворим покаранням. Інші вважають, що соціальні відхилення збільшуються тому, що існує безкарність або покарання слабке, неадекватне вчиненій провині. Чия думка ближче до істини?

Безсумнівно, будь-який злочин має бути покараний й покарання повинно бути справедливим. Це означає, що воно має повністю відповідати важкості вчиненого, ступеню провини й враховувати особисті якості винного. Невідворотність відповідальності й покарання за вчинені провини сприяє також закріпленню в громадян усвідомлення негативного ставлення суспільства й держави до девіантної поведінки.
Що ж стосується дієвості суворого покарання, то існують історичні приклади. Так, у Фінляндії в ХІХ столітті навіть за дрібне злодійство злочинцеві відрубували кисть правої руки. У ХХ столітті й понині дверей у сільських будинках не замикали на замок, усе було відкрито навіть тоді, коли в будинку нікого не було. 
 
 
Запитання для повторення
 
1.Що означає поняття "девіантна поведінка", "соціальне відхилення"?
2.Чому девіантна поведінка може бути негативною і позитивною?
3.Чи існують загальні закономірності в соціальних відхиленнях?
4.Які причини соціальних відхилень?
5.Чому  різні форми девіантної поведінки зазвичай взаємозалежні?
6.Наведіть і схарактеризуйте основні види девіантної поведінки.
7.Які особливості форм девіантної поведінки в студентському середовищі?
8.Які основні шляхи подолання соціальних відхилень?
 
 
 
 
 
 
Тема10. Соціологія освіти
 
1.Предмет соціології освіти.
2.Соціологічні дослідження проблем освіти.
 
1. У сучасних умовах бурхливого розвитку науки й техніки серед соціальних інститутів інститут освіти займає одну із провідних позицій. Від якості освіти залежать темпи технологічного, економічного, політичного прогресу, стан культури й духовності в суспільстві та, зрештою, благополуччя суспільства й кожної окремої людини. Особливу роль освіта відіграє в забезпеченні підготовки суб'єктів соціальної дії до вирішення глобальних завдань, які усе гостріше встають перед людством.
Сутність освіти як соціального інституту можна визначити як форму громадського життя, у якій відбувається розвиток здібностей і соціалізація індивідів, передача їм накопичених знань, умінь і навичок з метою збільшення останніх в інтересах удосконалення й гармонізації суспільства. Ще Е. Дюркгейм вбачав основну функцію освіти в передачі цінностей панівної культури. Американський соціолог Н. Смелзер визначає освіту як  інституціоналізований (формальний) процес, на основі якого суспільство передає цінності, уміння й знання від однієї людини, групи, співтовариства іншим. Формальна освіта - це школи, технікуми, вузи, курси, інститути підвищення кваліфікації, навчання в яких певною мірою офіційно регулюється суспільством на базі пануючих у ньому культурних стандартів соціально-політичних установок й ідеалів. Неформальна освіта, що відіграє допоміжну, підлеглу роль, пов'язана з неформальним, несистематизованим, стихійним навчанням у ході спілкування з оточуючим соціальним середовищем (наприклад, з однолітками, колегами та ін.) або оволодінням знаннями й цінностями на індивідуальній основі (наприклад, у результаті впливу на особистість засобів масової інформації).
Історія створення соціального інституту освіти пов'язана із утвердженням панівного положення в суспільстві церкви й держави. Церква шляхом розвитку освіти розширювала свій вплив на різні народи. Держава давала освіту представникам панівного класу для зміцнення своєї влади в масах і розвитку природних дарувань юнацтва елітарних кіл суспільства. Достеменно відомо, що вже в V-IV століттях до н.е. у Давній Греції була створена мережа навчальних закладів, що складалися з ряду гімназій, ліцеїв і Академії. Про суспільне значення освіти як соціального інституту на початковому етапі його існування свідчить виречення філософа Філіппа Маланхтона: "правильно надавати освіту юнацтву, говорив він, має трохи більше значення, ніж скорити Трою". Подальший розвиток інституту освіти був пов'язаний з розширенням і поглибленням подолу праці, розвитку станової нерівності й державної системи з метою забезпечення спеціальної підготовки представників привілейованих шарів суспільства. Пересічна маса народу засвоювала тоді необхідні знання й цінності в родині й у процесі виробничого навчання (учні, підмайстри). У ХШ столітті були відкриті релігійні школи й перші університети для захисту інтересів церкви. У них навчалися люди з багатих і вищих станів.
Справжня освітня революція відбувається після Великої Французької революції кінця ХШ століття, коли в передових індустріальних країнах створюється й утверджується особливий соціальний інститут освіти, який перестав бути елітарним і набув масового, демократичного, доступного для багатьох характеру. Розвинені форми освіти формуються в ХIХ столітті, коли виникла масова освітня школа. Справжньою епохою освіти стає ХХ століття. Школа перетворюється в установи освіти, куди залучаються величезні маси людей.
У другій половині ХХ століття під впливом вимог науково-технічної революції й сучасного промислового виробництва різко підвищилася суспільна потреба у кваліфікованих кадрах. У цей період серйозно підвищується культура й змінюється спосіб життя людей, не тільки початкова й неповна середня, але й повна середня освіта стає в багатьох країнах масовою й обов'язковою, різко розширюється системи середньої спеціальної й вищої освіти тощо. Не випадково, що в 60-і роки глибокі культурно-освітні реформи охопили майже всі індустріально розвинені країни світу.
Зростання суспільної значимості освіти переконливо підкреслюється зростанням матеріальних витрат на нього. Так, за двадцять років - з 1960 по 1981 р.
Фото Капча