Соціологія

З огляду на те, що саме поняття "освіта" охоплює багато сфер життєдіяльності, у вітчизняній і закордонній літературі наводять багато різних функцій освіти. Так, М.П.Лукашевич та М.В.Туленков, характеризуючи напрямки діяльності системи освіти, виділяють три найважливіші функції. Перша з них – загальне й професійне навчання молоді, здійснення підготовки фахівців, тобто один з механізмів розвитку продуктивних сил суспільства. Друга – формування й розвиток соціальної структури суспільства. Завдяки системі освіти відбувається перехід людей з одних соціальних шарів до інших. Третя соціальна функція освіти – потужний вплив на соціалізацію індивідів, на духовне життя суспільства в цілому. Система освіти виконує надзвичайно важливу роль передачі  культури суспільства від одного покоління до іншого. Більше того, школа допомагає молодим людям набути навичок, необхідних для життя в суспільстві й, як зазначають американські соціологи, вчить дітей різноманітним соціальним ролям, які грають у суспільстві дорослі. (Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія. Загальний курс. - К., "Каравела". - 2004. - С. 381). Часто функції соціології освіти розділяють на соціально-економічні, соціально-політичні, культуротворчі. 

Найбільш важливими функціями освіти є: функція виховання й освіти; функція професіоналізму; функція соціальної мобільності; функція підготовки кадрів для всіх сфер громадського життя та ін.

Виховання й освіта – процес формування людської особистості з розвиненою соціально-політичною свідомістю. Науковий зміст освіти є базою процесу формування людської особистості. Але одного викладання учням комплексу певних наук (навчальних програм) ще недостатньо, щоб сформувалася повноцінна людська особистість. Необхідне формування насамперед людських відносин. Виховання й освіта передбачають цілеспрямоване ідейне виховання людських почуттів. Можна стати високоосвіченим індивідом, але не бути повноцінною особистістю. Якщо людина не має загальних поглядів на життя, не почуває сенсу життя, то вона неминуче виявляється соціально обмеженою.

За допомогою цілеспрямованої діяльності у покоління, що підростає, формуються певні соціальні риси світогляду, розуміння норм поведінки, які діють у суспільстві, ціннісних орієнтацій; учнівська молодь готується до виконання певних соціальних обов'язків. За допомогою освіти  зберігаються культурні цінності, які передаються від покоління до покоління. Виховання молоді в дусі  визнання існуючих у суспільстві цінностей й ідеалів сприяє підтримці чинного соціального ладу. Але виховання й освіта сприяють й соціальним змінам, які відбуваються у зв'язку з  переоцінкою знань і цінностей.

Функція професіоналізації пов'язана, насамперед, з підготовкою до трудової діяльності нового покоління фахівців, представників різних професій. За допомогою цієї функції освіта забезпечує відтворення професійних кадрів для всіх сфер суспільного життя, що спричиняється професійну спрямованість практично всіх рівнів та етапів системи сучасної освіти. Професійна спрямованість у різний час й у різних країнах здійснювалася неоднаково. У період становлення головною метою функціонування системи освіти була підготовка професіоналів у вузьких галузях знань. Відповідно школи й зміст навчання були вузькоспеціалізованими. Але в ХХ столітті становище істотно змінилося. З одного боку, розвиток науки, техніки, виробництва виявили необхідність підготовки людини для вузькоспеціалізованої функції, вузької спеціалізації. Але, з іншого боку, стало очевидним, що й науці, і виробництву потрібні не тільки професіонали у певній сфері діяльності, але й широко освічені люди. Таким чином, тільки діалектичний зв'язок вузької, професійної й загальної, універсальної освіти створює надійну базу для реалізації  вимог практичної діяльності. Для того, щоб сформувався сучасний фахівець, необхідні не тільки досконалі знання зі спеціальності (вузька спеціалізація), але й універсальні знання історії країни, держави, де працює фахівець, знання процесів, які відбуваються в галузі культури, духовного життя, політики, суспільства. 

Функція селекції (відбору). Освіта має можливості селекції, відбору людей, схильних до певних форм професійної або соціальної підготовки, або цілеспрямовано служить формуванню такої схильності. Система освіти веде відбір, селекцію свого контингенту учнів. У минулому навіть первісні форми освіти були недоступні, або малодоступні цілим верствам суспільства. Але й для сучасних людей багато видів освіти є  недосяжними. По-перше, не кожен учень може опановувати значну масу знань. Тим більше, що сучасне матеріальне виробництво, наука, техніка розвивається настільки швидко, що людині часто доводиться змінювати протягом індивідуального життя кілька разів трудову функцію у процесі відповідної перекваліфікації. По-друге, відбір при прийомі до навчальних закладів створює не завжди рівні можливості для різних соціальних груп. Особливо це характерно для вищої освіти, нерівний доступ до якої зберігається практично у всіх сучасних країнах. Навіть у США матеріальний і соціальний стан батьків відбивається на складі молоді, що навчається. З родин, які мають прибуток менше 10 тис. доларів на рік, у вузи вступають 15% дітей, а з родин, які мають прибуток понад 50 тис. доларів - 53% дітей. Крім того, продовжує діяти політика протекціонізму на різних рівнях; зберігаються звичайні й елітарні навчальні заклади, державні й приватні тощо. Не випадково роль освіти в збереженні (або усуненні) соціальної нерівності в наш час входить до складу програмних положень політичних партій, рухів, а нерідко становить собою і важливий напрямок політики держави.

3. Соціологи в сфері освіти, визначаючи предмет своїх досліджень, як правило, виділяють два рівні: макро- і мікросоціологічний. На макросоціологічному рівні основна увага приділяється місцю освіти в системі суспільних відносин, вивченню сутності зв'язку освіти з іншими соціальними інститутами суспільства. На мікросоціологічному рівні особлива увага приділяється практичним проблемам навчальних закладів - суб'єктам і соціальним механізмам діяльності в галузі освіти. Якщо на перших етапах становлення соціології освіти дослідження