Соціологія

Амальгамізація - біологічне змішування двох чи більше етнічних груп, після чого вони стають одним народом. Так, російська нація склалася шляхом «переплавки» багатьох племен і малих народів (русів, поморів, варягів, меря, мордви, степняків). У певний період створення нового народу може домінувати «чистота крові», але після завершення амальгамізації усі протиріччя зникають.

Останні два види соціальної взаємодії діють не у всіх сферах життєдіяльності, але вони мають велике значення для формування обличчя нової спільноти.

Основні принципи взаємодії людей існують в усіх типах суспільств і за усіх часів. Але з огляду на культурні й традиційні розбіжності вони мають і істотну різницю. Сучасне суспільство і культуру прийнято називати масовою, бо величезна сукупність особистостей з різних соціальних груп живуть і приймають рішення самостійно та ізольовано, але при цьому орієнтуються на загальноприйняті норми і стереотипи поведінки.

Традиційне суспільство (у тому числі і родоплемінне) керується невеликими елітними групами, які ізольовані від інших членів суспільства, причому керування здійснюється відповідно до вікових звичаїв і традицій на основі прийнятих народом і засвоєних цінностей. У масовому суспільстві  основою для прийняття рішень є закони та інтереси, а правлячі групи недостатньо ізольовані від почуттів і поведінки маси. Пануючи групи можуть зазнавати тиску з боку інших, не елітних шарів суспільства, які роблять це через систему виборів в демократичних суспільствах,  через непокору, а також через інші форми тиску у сучасних політичних системах. Визнаним є також факт, що в умовах масового суспільства елітні  прошарки здатні  успішно протистояти впливу народних мас. Сучасні комп'ютерні засоби дозволяють точно визначати "проблемні" групи в сучасному суспільстві, впливати персонально на членів суспільства (наприклад, за допомогою соціологічних рейтингів, публічних виступів чи за допомогою реклами) і постійно відстежувати ступінь впливу різних засобів контролю на громадськість.

Важливою рисою масової поведінки слід вважати індивідуальний вибір лінії поведінки. Якщо поведінка юрби визначається як нестійка, епізодична, то масова поведінка виглядає як сума окремих індивідуальних дій, тому що маси людей територіально розкидані й постійний міжособистісний контакт відсутній. Проте їхні дії односпрямовані й здатні привести до значних соціальних змін. Розглянемо основні форми масової поведінки.

До форм масової поведінки належать: соціальна апатія, патріотичне збудження, масова істерія, паніка, бунти, організований протест чи підтримка.

Соціальна апатія виникає в тому випадку, коли владна група людей пропонує масам свої напрямки дій, виходячи з власного розуміння дійсності. Основна ж маса людей знаходиться в системі старих координат цінностей і не бачить своїх вигод, бо влада турбується тільки про свої інтереси. Апатія і безініціативність асоціюються з неможливістю народу вплинути на соціальний процес. Терплячість людей зростає, що приводить до консервації відносин, гальмування розвитку. Якщо в суспільстві немає конкурентності владних груп, люди готові терпіти, аби їм не довелося змінювати вже звичні способи існування. В основі апатії лежить не стільки страх перед пануючою елітою, скільки страх утратити свій статус, статусну роль і звичні джерела існування.

Патріотична збудженість - спосіб прояву соціально-політичної активності мас, здатних підштовхнути, підсилити домінуючі тенденції в соціальній дійсності. На відміну від екстремізму патріотичне збудження спрямоване на зміцнення стабільності соціальних структур, що існують. Для цього використовуються активні моделі поведінки - демонстрації, відверта демагогія, масові істерії.

Масова істерія - стан загальної нервозності, підвищеної збудливості чи страху. Прикладами масової істерії є середньовічна практика «полювання на відьом», расова нетерпимість, післявоєнна холодна війна, відбита в масовій свідомості в «образі ворога».

Паніка - форма масової поведінки, коли люди, зіштовхнувшись з небезпекою і не маючи можливості оцінити реально її розміри, виявляють неадекватну реакцію. У такій ситуації індивіди діють незалежно, в основі їхньої моделі поведінки закладені емоційні, а не логічні оцінки. Страх паралізує волю та розум і підсилюється, коли людина знаходиться в середовищі подібних собі.

Демонстрація - тимчасовий і добре організований виступ мас на захист якихось цілей чи в знак протесту проти чогось. Демонстрації здатні викликати необоротні соціальні зміни. Масові демонстрації в Російській імперії привели до Лютневої, а потім до Жовтневої (1917р.) революції. Хвиля демонстрацій наприкінці 80-х - початку 90-х pp. привела до розпаду КПРС і, у цілому, СРСР.

При дослідженні феномена масової поведінки, соціологи виділяють такий фактор впливу на суспільство, як «громадське судження». Не можна ототожнювати цей термін з поняттям «суспільна думка», яка включає в себе як особисті думки мислителів, суспільних діячів, так і наукові умовиводи. Вона існує у вигляді значного шару літературних, соціокультурних першоджерел. У цьому вигляді це поняття з’явилося в Англії в ХІІ столітті, а наприкінці ХУІІІ століття стало загальноприйнятим.