Соціологія

Статусна невизначеність виникає тоді, коли особистість має декілька статусів різного рангу за важливістю і всі вони дуже хиткі, людина знаходиться на межі різних соціальних груп, і це може привести її до стану маргінальності.

У будь-якому суспільстві дуже гостро стоїть питання соціальної стабільності. Буде дуже цікаво розглянути, як співвідносяться соціальні зміни і соціальна стабільність у суспільстві. По-перше, соціальна стабільність не є синонімом незмінності, нерухомості, бо останні асоціюються з застоєм. По-друге, стабільне суспільство розвивається і має добре налагоджений процес соціальних змін. Соціальні інститути і організації гнучко адаптуються до мінливих обставин. Соціальні зміни є необхідною умовою і елементом соціальної стабільності. По-третє, соціально стабільними можуть бути  традиційні суспільства  з дуже обмеженими у часі змінами. Сотні років люди живуть за традиціями і їхня рольова поведінка змінюється дуже повільно. І останнє, стабільними можуть бути диктатури і тоталітарні держави до певного часу. Таким чином, під стабільністю можна розуміти процес зростання або невпинного занепаду, а також стан невизначеності. Соціальна стабільність - це постійне відтворення з елементами нового соціальних структур, організацій і відносин у рамках конкретного суспільства. Під нестабільністю слід розуміти не соціальний хаос, а незавершеність соціальних змін, наявність декількох протиборствуючих шляхів розвитку і можливість обрати хибний курс. 

Стабільність забезпечується цілою низкою факторів, які належать до різних сфер життєдіяльності суспільства - економічної, соціальної, політичної, моральної, правової. Розглянемо деякі з них. Насамперед, соціальна стабільність обумовлена існуванням механізмів соціального контролю, за допомогою яких суспільство прагне вплинути на поведінку людей з метою підтримки існуючих норм поведінки. Найпростіший вид контролю - взаємоконтроль, коли оточуючі люди протидіють комусь за погану поведінку. Дієвою формою соціального контролю виступають також традиції і звичаї.

Фактором соціальної стабільності у сучасному розвиненому суспільстві виступає середній клас. Наявність освіченого, економічно незалежного класу стає запорукою того, що радикальні політичні сили не зможуть розхитати суспільний спокій. Середній клас зацікавлений у поступовому зростанні могутності суспільства і тому не віддасть будь-кому свої завойовані права. Одним з захисних механізмів може стати багатопартійна система і розвинений парламентаризм. Вони захищають суспільство від диктатури і появи авторитаризму. Звичайно, за відсутності демократичних традицій наявність багатьох партій може стати фактором дестабілізації, що ми і маємо у сучасній Україні. Важливу роль у підтримці режиму стабільності відіграє суспільна думка. Часто від неї залежить доля  уряду або політичних сил. Колективна поведінка громадян також є не тільки змістом соціального процесу, але й формою суспільного контролю.

2. Відомий німецький соціолог М. Вебер вважав, що соціологія - це наука про колективну поведінку і задача соціології - з'ясувати мотивацію дій індивідів і соціальних груп. Колективна поведінка, як і соціальний контроль, є результатом соціальної взаємодії людей. У західній соціології такий тип соціальних зв'язків називається комунікацією.

Комунікація (від лат. - спосіб повідомлення, передача) - це необхідний елемент взаємин людей, груп, народів, держав, у ході яких здійснюється взаємопередача інформації, оцінок, знань, змістів явищ, тощо. Без соціальних взаємин неможливе існування соціуму, як такого, тому що вони завжди спрямовані на іншу людину, групу і викликають зворотну реакцію. Який же зміст вкладається в поняття соціальна взаємодія чи комунікація? Існує кілька змістових значень:

- взаємодія є передачею інформації, емоцій, навичок за допомогою символів з метою зробити загальновідомим те, що було відомо деяким;

- взаємодія - це процес зв'язку окремих сфер соціальної дійсності з метою одержання загальної картини;

- взаємодія - це механізм переносу волі, за допомогою якої реалізується влада.

Людина відрізняється від тварини здатністю передавати абстрактну інформацію за допомогою символів і робити узагальнення. Використання мови, писемності й інших символів дозволяє скоординувати поведінку особистостей, керувати їхніми реакціями і прогнозувати моделі поведінки. Для цього треба, щоб конкретні символи, стереотипи, змістові значення явищ сприймалися в групі однозначно, наприклад, значення оцінок «добре» і «погано». Індивід стає особистістю в міру того, як він засвоює основні цінності суспільства. Він може робити це на таких рівнях: міжособистісному, груповому, масовому.

Міжособистісна взаємодія являє собою прямий контакт людей. Інтерактивна комунікація (від слова «інтеракція» - взаємодія) полягає в обміні діями між сторонами (питання - відповідь, згода чи відмова).

У тих випадках, коли люди вступають у взаємодію малими групами (від 3 до 30 чоловік) прийнято говорити про групову комунікацію. У груповій комунікації продовжують діяти всі закономірності, властиві міжособистісній взаємодії, однак, з'являються і нові властивості: лідерство в групі, ухвалення групового рішення, статусна структура, рольовий розподіл функцій.

Масова взаємодія - це процес поширення інформації і вплив у суспільстві за допомогою спеціальних засобів: ЗМІ і специфічних каналів, у результаті чого повідомлення відразу надходить до великих груп людей.

Вся діяльність людей націлена на задоволення індивідуальних і групових потреб. Специфічіна властивість соціальної взаємодії, яка відрізняє її від простої дії - це обмін. Обмін - це соціальна дія, спрямована на задоволення особистих чи групових інтересів з метою одержати максимальну вигоду при мінімальних