Соціологія

У наші часи на Заході в пропаганді сімейних норм, на відміну від деяких країн СНД, ми бачимо чітко виражений поворот до традиційних сімейних цінностей - любові, вірності, відданості, ставлення з повагою до прав жінки і чоловіка, і поділу подружніх та батьківських функцій.

Для розуміння родини як соціального інституту велике значення має аналіз основних статусних і рольових відносин у родині. Сімейна роль - один з видів соціальних ролей людини у суспільстві. Сімейні ролі визначаються місцем і функціями індивіда в сімейній групі та підрозділяються в першу чергу на подружні (дружина, чоловік), батьківські (мати, батько), дитячі (син, дочка, брат, сестра), міжпоколінні й внутрішньопоколінні (дід, баба; старший, молодший). Виконання сімейної ролі залежить від виконання ряду умов, насамперед, від правильного формування рольового образу. Індивід має чітко уявляти собі, якої поведінки чекають від нього, які правила, норми диктує йому той чи інший статус. Наприклад, чи може він виконувати роль глави сім’ї, чи, зокрема, головного розпорядника матеріальних статків родини? У цьому плані велике значення має погодженість тієї чи іншої ролі з особистістю виконавця. Людина зі слабкими вольовими якостями, хоча і старша за віком, не підійде на роль голови родини в сучасних умовах. Для успішного формування сім’ї визначальною також є гнучкість рольової поведінки членів подружжя, які здатні без особливих складнощів виходити з однієї ролі та включатися в нову, як цього потребуватиме ситуація.

Наприклад, жінка переносить свою професійну статусну роль керівника у внутрішньо-сімейні відносини, що призводить до росту напруженості в сім’ї за умови, що чоловік прагне рівноправних відносин. Конфлікт може поглибитися, якщо дружина нехтує обов’язками заміжньої жінки. У подібних випадках дуже важлива здатність чоловіків до гнучкого переключення ролей. Особливе місце серед переосмислень рольового конфлікту посідають труднощі з психологічним освоєнням ролі, пов'язані з такими особливостями поведінки людей, як недостатня моральна й емоційна зрілість, непідготовленість до виконання подружніх і, особливо, батьківських ролей. Наприклад, дівчина, вийшовши заміж, ніяк не хоче перекласти на свої плечі господарські турботи сім’ї чи народити дитину, намагається вести такий спосіб життя, як і до заміжжя, не підкоряється тим обмеженням, які накладає на неї роль матері, а молодий батько не несе відповідальності за свої дії.

У сучасному суспільстві спостерігається процес послаблення сім’ї, як соціального інституту, зміни її соціальних функцій. Відомо, що нестабільність шлюбу і родини проявляється у зростанні числа розлучень. Подібна тенденція характерна практично для всіх розвинених країн світу. Окреслимо основні об’єктивні фактори, які викликають це явище. Це пояснюється впливом урбанізації і викликаною нею інтенсивною міграцією населення, емансипацією жінок і підвищенням їхнього соціального положення, зростанням активності жінок у сфері освіти і бізнесу, можливістю виховання дитини одинокою матір’ю, зростанням чисельності чоловіків, які в силу егоїстичних мотивів не бажають створювати сім’ю. Також зникло багато факторів, які стабілізують родину ззовні: економічна залежність жінки від чоловіка, юридична, релігійна, моральна заборона чи осуд розлучень. За цих умов визначальне значення для стабільності шлюбу мають внутрішні фактори, які властиві окремій родині. Численні соціологічні дослідження показують: в основі розлучень у переважній більшості випадків лежить невміння знайти причини конфлікту у подружжі і невміння його вирішити.

Виділяють кілька рівнів подружніх взаємин, які можуть скласти підґрунтя для конфліктів.

Психофізіологічний рівень. Дисгармонія виявляється в порушенні сексуального життя, коли у чоловіка і жінки різні погляди, бажання і потреби у статевих відносинах. Загалом це зустрічається досить часто, однак як основну причину рішення про розлучення її називають для того, щоб замаскувати інші.

Психологічний рівень. У родині створюється нездоровий клімат, який виявляється в постійних сварках, взаємних претензіях, дратівливості, які найчастіше зганяються на дітях. Причина часто полягає у відсутності спільних інтересів, низькому культурному рівні, або відсутності життєвого досвіду.

Соціально-рольовий рівень. Симптоми порушення стабільності цього рівня - неправильний, нерівномірний розподіл сімейно-побутового навантаження, хаотичність сімейного укладу, різні рольові настанови, які майбутні члени подружжя отримали в процесі виховання у своїх сім’ях.

Соціокультурний (духовний) рівень. Тут конфлікти набувають форми нерозуміння членами подружжя одне одного, неповаги, відсутності інтересу чи незадоволеності спілкуванням з партнером, неприйняття його життєвих цінностей, ідеалів.

Причини, що викликають конфлікт і розлучення на тому чи іншому рівні, можуть бути найрізноманітнішими. Але за часом виникнення їх можна розділити на дві великі групи. Це причини, що виникли безпосередньо під час шлюбу, під час спільного життя і загального ведення господарства, і причини, які об'єктивно існували до моменту створення родини. Останню групу причин називають факторами ризику, тому що наявність їх у період дошлюбного знайомства вже криє у собі можливість