Соціологія

Групова сім’я, як форма полігамної родини, практично зникає, але не зникає сам факт полігамії, тобто форми сім’ї, при якій наявність більше одного партнера в шлюбі є нормою. Дуже рідкою формою шлюбу до сього часу є поліандрія, коли жінка в Південній Індії чи на Тибеті, виходячи заміж, автоматично стає дружиною всіх братів чоловіка.

Найбільш розповсюдженою формою полігамного шлюбу стала полігінія. Дотепер у ряді південноамериканських племен існує звичай: чоловік, який бере в шлюб зі старшою за віком сестрою, має право взяти в дружини всіх інших сестер по досягненні ними шлюбного віку.

У патріархальних родинах мусульманського світу багатоженство - привілей багатих і здійснюється, головним чином, шляхом викупу нареченої чи купівлі рабинь. Основна маса населення живе в моногамії. У деяких країнах Африки чоловік може мати кілька дружин, але тільки не під одним дахом. Кожна дружина повинна мати свій будинок. Діти в цьому шлюбі вважаються загальними і рідними для всіх жінок.

З ростом загальної культури і прийняттям монорелігій полігамні форми сім’ї змінюються моногамними, які засновані на союзі чоловіка и жінки. Парна родина створювалася або до смерті одного члена подружжя, або на тривалий термін в залежності від релігійних і культурних традицій суспільства. У Давньому і Античному світі чоловік жив з однією жінкою, однак існував інститут наложниць і рабинь. Невірність у моногамному шлюбі була законним правом чоловіків. У той же час замужня жінка повинна була зберігати, за рідкісними винятками, подружню вірність. Шлюбні узи при цьому могли розриватися за бажанням будь-якої із сторін, а діти залишалися матері. Жінка у Древній Греції не розглядалася як рабиня чоловіка.

На зміну первісним формам полігамної родини, характерної для епохи варварства, приходить моногамна родина в період цивілізації. Вона заснована на пануванні чоловіка з вираженою метою дітонародження, повною залежністю жінки від чоловіка і правом розірвання шлюбу тільки з боку чоловіка. У класичному виді нова форма шлюбу виникає у греків, а потім у Давньому Римі. Але потрібно підкреслити, що наявність молодих вродливих рабинь, які знаходяться в повному розпорядженні хазяїна - чоловіка, зробила родину моногамною тільки для жінок.

З виникненням монорелігій - християнства, ісламу та інших усі права на утворення родини віддаються церкві. Виникла друга історична форма шлюбу - церковна. Сімейне життя неможливе без церковного шлюбу, а всі інші форми сумісного проживання жінки і чоловіка вважалися смертним гріхом. Чому саме церков привласнила собі право на одруження? Тому є декілька причин. По-перше, через лоно церкви людина від народження до смерті належала церковній організації, яка контролювала її поведінку, а також і прибутки. По-друге, релігійні, моральні норми були найбільш ефективним знаряддям соціального контролю за поведінкою людини. Закон можна не знати, не поважати, а віру у душі обійти неможливо. По-третє, церква була єдиною постійною і розповсюдженою соціальною організацією, яка не мала кордонів. Держави виникали і знищувалися, а церков була незмінною.

На той час домінуючою формою родини була патріархальна сім’я. Патріархальна родина характеризується включенням у її склад усіх поколінь, а також - на правах молодших членів сім’ї - рабів або слуг, і повною залежністю всіх членів родини від патріарха - найстарішого чоловіка. Велика сім’я, яка збігалася з поняттям рід, проживала і вела господарство на одному подвір’ї. Вона не була наслідком індивідуального, емоційного  кохання і почуттів, тому що шлюби складалися на основі розрахунку. Патріархальна моногамна родина стала першою формою сім’ї, в основі якої лежали не істотно-природні, а економічні умови, тобто перемога приватної власності над громадською. Цей тип сім’ї не виключає почуття кохання між членами подружжя, але в цілому він утверджує поневолення жінок. Разом з інститутом одношлюбності на користь чоловіка виникає раніше не дуже розповсюджений феномен подружньої невірності з боку жінок. У сучасному суспільстві розповсюджений міф, що моногамна родина ґрунтується на коханні. Але в багатьох країнах Азії і Африки майбутні партнери у шлюбі обираються батьками з економічних, станових чи престижних умов, тобто це шлюби з розрахунку. Подружні пари щиро переконані в справедливості такого стану речей; для них це так же природно, як переконання представників західної культури, що шлюби повинні будуватися на емоційній основі.

Саме у час буржуазних перетворень у Європі виникає сучасна форма шлюбу - громадянський шлюб. На зміну церкві прийшла держава. Громадянський державний шлюб – це офіційно зареєстрований правовий акт, який наділяє подружжя рівними економічними, соціальними та іншими правами, які можна захищати через суд. Сучасний шлюб засновується на почуттях кохання, рівної відповідальності та рівних правах на дітей, майно, якщо шлюб розривається. Право на розлучення, якщо подружжя не може жити сумісно, є одним з демократичних прав людини. Держава стає гарантом шлюбних відносин.

Кожне суспільство обмежує вибір партнера в шлюбі тим, що дозволяє вибирати його тільки поза межами вузької групи родичів. Це явище називається екзогамією.

Природні механізми і моральні норми забороняють нам шлюбні відносини з найближчими родичами. Статеві зв'язки серед членів родини - інцест - за всіх часів вважалися відхиленням від моральних норм і важким гріхом. Інцест приводить до генетичного виродження майбутніх поколінь. На практиці зустрічаються також протилежні вимоги, коли вибір партнера обмежений родичами (фараони в Єгипті). Це явище називається