Соціологія

Мотив - внутрішнє спонукування індивіда до дії. Конкретна діяльність може відповідати не одному мотиву, а декільком, тобто бути полімотивованою. Завдяки зв'язку з потребою мотив виконує функцію спонукування людини до активності та надає змісту окремим діям і умовам їхнього досягнення.

У вузькому значенні мотивована діяльність - це вільні, обумовлені внутрішніми спонукуваннями, дії людини, спрямовані на досягнення своїх цілей, реалізацію інтересів. Правильна мотивація індивіда - умова ефективності його діяльності.

Мотивація праці - це прагнення робітника задовольнити свої потреби за допомогою трудової діяльності. До структури мотиву праці входять: потреба, яку хоче задовольнити робітник, благо, спроможне задовольнити цю потребу, трудова дія, необхідна для одержання блага, ціна - витрати матеріального і морального характеру, пов'язані зі здійсненням трудової дії.

Мотив праці формується тільки тоді, коли трудова діяльність є якщо не єдиною, то головною умовою одержання блага. Крім того мотивом можуть бути службове просування, одержання ступеня або звання, закріплення за трудовим місцем і т.д., що не обов'язково вимагають трудової активності робітників, тому що можуть досягатися іншими методами.

Сила мотиву визначається ступенем актуальності тієї чи іншої потреби для робітника. Чим нагальнішою є потреба в тому чи іншому, тим сильніше прагнення його одержати, тим активніше діє робітник. Чим глибше розрив між тим, що робітник віддає суспільству, і тим, що він одержує натомість, тим менше для нього значать такі мотиви праці як борг перед людьми, суспільством у цілому, прагнення приносити користь людям. Одночасно в його свідомості гіпертрофуються мотиви матеріальної винагороди за працю. Ці процеси розвиваються найбільш сильно, коли рівень оплати робітника стає істотно нижчим вартості необхідного продукту.

Мотиви праці різноманітні. Вони різняться за потребами, що людина намагається задовольнити за допомогою трудової діяльності, за тими благами, що потребує людина для задоволення своїх потреб, за тією ціною, що робітник готовий заплатити за одержання благ. Можна виділити декілька груп мотивів праці, що утворюють у сукупності єдину систему. Це мотиви змістовності праці, її суспільної корисності, статусні мотиви, пов'язані із суспільним визнанням плодотворності трудової діяльності, мотиви одержання матеріальних благ, а також мотиви, орієнтовані на визначену інтенсивність роботи. Поняття «мотив праці» і «стимул праці» по суті тотожні, але мотив - це внутрішнє спонукування, а стимул - зовнішнє.

Як уже зазначалося, для формування мотиву, дуже важлива наявність потреби. Різні соціологи по різному трактували це поняття. М. Мюррей у поняття потреби включав як більш-менш стійкі риси особистості, так і тимчасові стани. При цьому він виділяв первинні потреби, реалізація яких забезпечує нормальну життєдіяльність індивіда як живої людини, і вторинні, реалізація яких забезпечує нормальну життєдіяльність людини як особистості, як члена соціальної групи, організації, суспільства. Вторинні потреби, на його думку, є більш важливими в процесі мотивації. До таких потреб він відносив: агресію, спілкування, домінування, захист, уникання шкоди, незалежність, неприйняття, осмислення ситуації, пошук допомоги, заступництво, розуміння, порядок, привертання до себе уваги, протидію, сексуальні відносини, повагу.

Деякі найбільш складні потреби важко піддаються вивченню, але здійснюють вирішальний вплив на поведінку індивіда. Це потреби в придбанні, пізнанні, творенні, спілкуванні, зберіганні цінностей або ресурсів.

Перелік потреб, розроблений Мюрреєм, деякі дослідники використовують при розробці методик виміру мотивів у процесі управління організацією.

Інший підхід являє собою теорія ієрархії потреб А. Маслоу. Модель Маслоу відзначається тим, що класифікація передбачає розподіл поведінки не на окремі мотиви, а на групи мотивів; групи мотивів упорядковані в цілісну ієрархію відповідно до їхньої ролі в розвитку особистості. До вищих потреб він відніс : Потреби самоактуалізації (реалізація власних можливостей і спроможностей, потреба в розумінні); потреби самоповаги (потреба в досягненні, визнанні, схваленні); потреби в соціальних зв'язках (любов, ніжність, ідентифікація, соціальне приєднання). Нижчими є потреби в безпеці (безпека і захист від болю, стресу, гніву, невпорядкованості) та фізіологічні потреби (голод, спрага, сексуальність і т.п.) у тій мірі, у якій вони є значущими.

Поки потреба не задоволена, вона активізує діяльність індивіда і значною мірою впливає на неї. Потреби задовольняються в чіткій ієрархічній послідовності. Спочатку нижчі, потім - вищі.

Теорія мотиваційної гігієни (Ф. Херцберг). У цій теорії автор спирається на систему потреб «соціальної людини», основи якої були розроблені в межах теорії людських відносин. Обробивши дані більш, ніж 200 експертів, Херцберг виділив дві групи чинників, які впливають на поведінку членів організації: гігієнічні й мотиваційні. Гігієнічні чинники перешкоджають виникненню розчарування в праці, є основою відтворення життєвих і творчих сил робітника, дозволяють зняти напругу під час трудової діяльності. Цім і визначаються їхні гігієнічні функції. Їм відповідають потреби нижчого рівня за Маслоу. Мотиваційні фактори складають другу групу чинників. Їхня дія є мотивуючою стосовно поведінки робітників, вони виступають як активні мотиваційні сили. Їм відповідають вищі потреби за Маслоу. До них насамперед належать: трудові успіхи робітника, визнання його заслуг, надання йому самостійності в процесі роботи, забезпечення службового зростання тощо.

Наведені чинники тісно взаємодіють. Якщо гігієнічні чинники проявляються слабко, те слабшає і трудова мотивація, а якщо гігієнічні чинники проявляються повною мірою, то трудова мотивація посилюється. Проте прямої залежності між ними немає. Так, висока заробітна