Становлення Гетьманщини в українській історіографії (40-ві роки ХІХ - початок ХХ ст.)

Серед тих суспільних сил, які формували табір учасників національно-визвольної боротьби в Україні напередодні Національно-визвольної війни, історики відводили важливе місце селянству. Особливу увагу цьому питанню приділяли представники народницького напрямку, для яких селянські маси становили основу народу. Довгий час в українській історіографії недооцінювалася роль міщан у процесах суспільного розвитку другої половини ХVІ – першої половини ХVІІ ст. Лише наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. М. Драгоманов, М. Грушевський, І. Каманін звернули увагу на це питання. 

В історичних дослідженнях неоднаково характеризувалась роль шляхти у національно-визвольній боротьбі та процесах державотворення в Україні. М. Костомаров, П. Куліш, М. Драгоманов вважали українське дворянство чужим щодо народних інтересів. Досить однобоке негативне ставлення до шляхти простежується в працях В. Антоновича. І. Каманін розмежував дрібних шляхтичів та магнатів і панів. Між ними, на думку історика, були зовсім відмінні „економічні та політичні інтереси”. Вказані суперечності обумовили їх протистояння. М. Грушевський вперше в історичній літературі проаналізував ступінь ополячення української шляхти у різних українських регіонах, вказавши, що це безпосередньо впливало на її участь у подіях Національно-визвольної війни та процесах державотворення в Україні. В.Липинський відводив важливе місце українській шляхті як носієві державницьких тенденцій. Історик вважав, що в Україні потенціал державотворення мала шляхта та реєстрове козацтво, яких він характеризував як „осілу, хліборобську, а разом військову верству”. 

Протягом розглянутого історіографічного періоду зростала увага істориків до висвітлення питання щодо зародження основ державності в Україні. В працях М. Максимовича, М. Костомарова, М. Драгоманова, М. Грушевського, М. Слабченка так чи інакше знайшли відображення питання зародження елементів державної влади в Україні на основі формування козацького військово-політичного устрою. У зв’язку з цим, дослідники аналізували вплив козацького військово-політичного устрою на утворення Української держави. Історики висвітлювали ці аспекти в контексті національно-визвольної боротьби українського народу проти польського панування. 

Підрозділ “Формування Богдана Хмельницького як політика” присвячений висвітленню питання щодо історіографічного аналізу становлення особистості та діяльності засновника козацької держави. Для розуміння процесів державотворення в козацькій Україні важливо з’ясувати, як формувалися його політичні погляди, який був набутий ним політичний досвід на початок Національно-визвольної війни. Аналіз цих питань дозволяє нам краще зрозуміти історичну роль Богдана Хмельницького у процесі становлення козацької держави. Ці аспекти з різних концептуальних позицій висвітлювалися в працях Д. Бантиш-Каменського, М. Маркевича, М. Максимовича, М. Костомарова, П. Куліша, П. Буцинського, В. Антоновича, О. Левицького, М. Грушевського, В. Липинського.

На думку М. Максимовича, М. Костомарова, О. Левицького, О. Єфименко, М. Грушевського, формування Б. Хмельницького як політика відбувалося під впливом історичних умов, які склалися в Україні та Польщі в першій половині XVII ст., особливостей його соціального походження і особистих рис характеру, політичного досвіду козацтва. Все це прямо чи опосередковано впливало на становлення особистості Богдана Хмельницького, який здобув не лише хорошу освіту, але також великий військовий, адміністративний, дипломатичний досвід, авторитет та політичні зв’язки. 

Історичні джерела тієї доби засвідчили, що Богдан Хмельницький протягом 1646-1647 рр. вирішував не лише особисті питання, але був одним з керівників угруповання поміркованої козацької старшини, яка домагалася від польської влади скасування антикозацької „Ординації” 1638 р. З іншого боку, він був залучений до масштабної політичної інтриги, яку вели польський король Владислав ІV та його оточення. Вони прагнули використати українських козаків у складній політичній грі в середині країни та в міжнародних відносинах. 

У працях українських істориків важливе місце посіло питання про формування якостей державного діяча у Б.Хмельницького, який став засновником козацької держави. Вчені з’ясували, що він сформувався як політик за умов загострення суспільних суперечностей та активізації процесів державотворення в Україні, посилення національно-визвольної боротьби українського народу. У політичній свідомості Б.Хмельницького поєднувалися елементи демократизму та монархізму, що було традиційно для українського козацтва. Майбутній гетьман мав якості політика, дипломата та полководця, що було дуже важливо за умов, коли українська державність формувалася в ході тривалої Національно-визвольної війни. Всі ці обставини впливали на діяльність засновника козацької держави та процеси державотворення в Україні в цілому. 

У четвертому розділі дисертації “Проблеми утворення козацької держави в українській історіографії” аналізуються історичні погляди вчених на питання державотворення у козацькій Україні у перший період Національно-визвольної війни. 

У підрозділі “Початок Національно-визвольної війни і виникнення Гетьманщини” розглядаються історіографічні аспекти суспільних перетворень, які відбувалися в Україні протягом першого року в результаті блискучих військових перемог української армії. В ході цих революційних подій на порядок денний були поставлені великі історичні завдання: національне і соціальне визволення, вирішення болючої релігійної проблеми, створення незалежної Української держави. Вирішення цих національних завдань в реальних історичних умовах середини ХVІІ ст. було неможливе мирним шляхом. Державотворчі процеси, започатковані у той час, виявилися в формуванні політичної системи, інститутів влади, соціальної та правової основи козацької держави, становленні її внутрішньої та зовнішньої