Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Становлення Гетьманщини в українській історіографії (40-ві роки ХІХ - початок ХХ ст.)

Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
55
Мова: 
Українська
Оцінка: 

політики. Важливо проаналізувати, як ці аспекти знайшли відображення в українській історіографії. Розглядаючи ці питання, Д. Бантиш-Каменський, М. Маркевич, М. Максимович, М. Костомаров, П. Куліш, В. Антонович, О. Лазаревський, О. Левицький, Д. Яворницький, О. Єфименко, М. Грушевський, В. Герасимчук, С. Томашівський, М. Слабченко, В. Липинський та ін. аналізували взаємовплив військово-політичних та міжнародних чинників, роль провідника повсталого народу гетьмана Б. Хмельницького, його соратників, різних верств народу в тих подіях.

Утворення козацької держави висвітлювалося в історичній літературі через призму військових успіхів, досягнутих українським військом протягом 1648 р., у нерозривному зв’язку з проблемою формування козацької армії, через утвердження козацького устрою як основи політичної та адміністративної системи Гетьманщини, яка йшла на зміну владним структурам Речі Посполитої.
Українські історики 40-х рр. ХІХ – початку ХХ ст. найбільший інтерес виявили саме до подій 1648 р., коли були досягнуті найбільш значні військові успіхи козацької армії та було визволено від польсько-магнатського панування більшу частину українських земель. Розглядаючи події початку Національно–визвольної війни українського народу, дослідники дійшли висновку, що той час позначився створенням козацької держави. Історичні дослідження М. Костомарова, Д. Яворницького, М. Грушевського, В. Липинського довели, що в процесі державотворення в цей період провідну роль відігравало Запорожжя. Спираючись на його підтримку, Богдан Хмельницький очолив визвольну боротьбу, був обраний гетьманом Війська Запорозького. 
Перші гучні перемоги українського війська відкрили шлях до „очищення” всієї України від польського панування, і, разом з цим, її територію охопили державотворчі процеси. М. Максимович, М.Костомаров, М. Драгоманов, О. Єфименко, М. Грушевський, М. Слабченко, В. Герасимчук, В. Липинський аналізували питання щодо виникнення козацької державності та формування інститутів влади, територіально-адміністративного устрою, козацького війська в Гетьманщині влітку – восени 1648р. приділили велику увагу висвітленню політичних та соціальних аспектів процесів державотворення, діяльності гетьмана Б. Хмельницького. Обставини походу українського війська в Західну Україну восени 1648 р. висвітлювалися в працях М. Костомарова, В. Антоновича, О. Левицького, М. Грушевського, С. Томашівського. Важливою віхою у подіях першого періоду Національно-визвольної війни, на думку істориків, став урочистий в’їзд Б. Хмельницького до Києва у грудні 1648 р. 
Характеризуючи державотворчі процеси, які відбувалися в Україні протягом 1648 р., можна зробити висновок, що на разі сталося самоутвердження Гетьманщини. На це вказували історики, аналізуючи події того часу. 
У підрозділі “Міжнародні відносини Війська Запорозького. Історичне значення Зборівського договору” висвітлювалися історіографічні аспекти міжнародного визнання Війська Запорозького. Процеси державотворення в козацькій Україні протягом 1649 р. ускладнилися, і набули якісно нових рис. Історики звернули увагу на те, що після тріумфальної зустрічі Богдана Хмельницького в Києві відбулися надзвичайно важливі зміни в формуванні його державницьких поглядів. З іншого боку, стрімке самоутвердження козацької держави, яке почалося внаслідок революційних подій 1648 р., за нових історичних умов, доповнилося її міжнародним визнанням. 
Важливим рубежем у складному процесі державотворення в козацькій Україні був Зборівський трактат. Він визначав її політико-правовий статус та соціальні відносини на першому етапі формування Гетьманської держави. Історіографічний аналіз даної проблеми свідчить про те, що в 40-і роки ХІХ – на початку ХХ ст. у працях багатьох українських вчених висвітлювалися питання, пов’язані зі Зборівським договором. Історики народницького напрямку давали йому переважно критичні оцінки, акцентували увагу на соціальних аспектах цього правового акту, вказували на його антинародний характер, на те, що він підірвав єдність народу в Національно-визвольній війні, сприяв посиленню соціально-політичних суперечностей в українському суспільстві. М. Грушевський наголошував на тому, що Зборівська угода, посиливши внутрішнє протистояння в Україні, штовхала Б.Хмельницького на пошук зовнішніх союзників у війні проти Польщі. 
Зростання державницьких тенденцій в українській історіографії сприяло тому, що дослідники більшу увагу стали приділяти політико-правовим аспектам Зборівського трактату. До певної міри це простежується у працях О. Єфименко, М. Грушевського, С. Томашівського. Але особливо це було притаманне дослідженням В. Липинського, який позитивно характеризував цей правовий акт як важливий чинник становлення державності у козацькій Україні. Поєднання оцінок істориків народницького та державницького напрямків щодо Зборівського договору дозволяє нам висвітлювати це питання всебічно, розглядаючи позитивні та негативні аспекти угоди.
У п’ятому розділі дисертації “Історіографічний аналіз проблеми становлення Гетьманщини в другий період Національно-визвольної війни” розглядаються через призму української історіографії складні та суперечливі процеси державотворення в козацькій Україні у другий період Національно-визвольної війни. 
Підрозділ “Політика гетьманського уряду в післязборівський час” присвячений історіографії питань політичної діяльності уряду Війська Запорозького у 1649-1654 рр. В українській історіографії ХІХ – початку ХХ ст. склалася усталена тенденція саме зі Зборівською угодою пов’язувати активізацію державотворчих процесів в козацькій Україні. Навіть ті історики, які не визнавали факт утворення гетьманської держави, вказували, що після Зборова в українських землях прискорилося формування нових інститутів влади.
Порівняно з процесами державотворення в Україні в перший період Національно-визвольної війни, післязборівський час в українській історіографії висвітлювався значно менше. Це пояснюється тим, що суспільно-політичні явища, події, пов’язані зі становленням Гетьманщини після укладення Зборівського договору, недостатньо відображені в джерелах, а історики виявили менший інтерес до цього періоду загострення внутрішньої кризи в козацькій державі. Частіше до характеристики історичних процесів післязборівського періоду зверталися Д. Бантиш-Каменський, М. Костомаров, П. Буцинський, М. Грушевський. Деякі аспекти розглядали в своїх працях М. Максимович, П. Куліш, О. Єфименко, М. Аркас. 
Українські історики звернули увагу
Фото Капча