Предмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
55
Мова:
Українська
війни, утворення Гетьманщини дає можливість з’ясувати науковий рівень вивчення цих проблем, обгрунтованість висновків, зроблених істориками.
Необхідно також виділити джерела, які дозволяють характеризувати історіографічні та суспільно-політичні чинники розвитку досліджень українських істориків щодо питань становлення Гетьманщини. Ці аспекти знайшли відображення в матеріалах діяльності громадських об’єднань діячів українського національного руху в Наддніпрянській Україні та Східній Галичині, в офіційних урядових документах того часу, в періодичних виданнях, у працях публіцистичного характеру, епістолярній спадщині істориків, мемуарних творах вчених та громадсько-політичних діячів, архівних матеріалах.
Чисельні публікації документів та матеріалів дозволяють характеризувати процес накопичення джерельної бази дослідження проблем становлення козацької держави, археографічну діяльність українських істориків.
Періодичні видання Наддніпрянської України (“Громадська думка”, “Киевлянин”, “Рада” – в Києві; “Добра порада” – в Катеринославі; ), Східної Галичини (“Діло”, “Зоря Галицка”, “Правда” – у Львові; “Зоря” – в Коломиї), закордонні видання (“Громада” – в Женеві) містять цікаві публікації, які характеризують різні аспекти розвитку історіографічного процесу в українських землях у 40-х роках ХІХ – на початку ХХ ст., наукову та громадську діяльність істориків, мотивацію їх інтересу до питань становлення Гетьманщини.
Матеріали особистого характеру: епістолярна спадщина, мемуари, щоденники, автобіографії істориків та громадсько-політичних діячів того часу, які розглядаються в дисертації, містять цінні відомості щодо формування історичних поглядів вчених, їхньої участі у розвитку українського національного руху, впливу різноманітних об’єктивних та суб’єктивних чинників на українську історіографію козацької держави.
Важливу роль при висвітленні історіографічної ситуації в Україні, яка обумовила розвиток історичних досліджень Гетьманщини, відіграють матеріали фондів Центрального державного історичного архіву України у м.Києві, Центрального державного історичного архіву України у м.Львові, наукового архіву Інституту історії України НАН України, державного архіву Львівської області, Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім.В.Вернадського, Російського державного історичного архіву (м. Санкт-Петербург).
В цілому, широка та різноманітна джерельна база даного дослідження дозволяє повно та всебічно проаналізувати проблеми розвитку української історіографії становлення Гетьманщини.
У третьому підрозділі “Принципи та методи дослідження” розглядаються використані для написання дисертації принципи та методи наукового пізнання.
Дисертаційне дослідження обраної теми, як і кожна наукова праця, грунтується на застосуванні різноманітних наукових принципів, підходів та методів. Важливу роль при написанні дисертації відігравали принципи історизму, об’єктивності, всебічності, наступності, що дозволило здійснювати необхідний науковий аналіз даної теми в цілому та окремих її аспектів зокрема. Принцип історизму дає можливість аналізувати різноманітну науково-дослідницьку діяльність вчених та їхні теоретичні концепції при висвітленні проблем становлення Гетьманщини в різні періоди розвитку української історіографії, враховуючи особливості суспільно-політичних умов та різноманітних історіософських впливів.
Оскільки в історіографічному дослідженні ми часто маємо справу з суб’єктивними поглядами вчених, то тут особливо важливо дотримуватися принципу об’єктивності. Це дозволяє виявляти та пояснювати суперечності, які мали місце у працях істориків, свідчили про упередженість поглядів тих чи інших вчених при висвітленні процесів державотворення в Україні. Це обумовило також необхідність застосування принципу всебічності історіографічного дослідження.
Історіографічна праця пов’язана з використанням принципу наступності. За його допомогою з’ясовано зв’язок між різними періодами розвитку української історіографії становлення козацької держави, вплив наукової спадщини українських дослідників історії Гетьманщини на творчість наступних поколінь вчених.
Дисертація грунтується на застосуванні проблемного та системного підходів. Проблемний підхід орієнтує на необхідність чітко визначити основну наукову проблему дослідження, а також конкретні історіографічні проблеми. Їх вирішення пов’язане із застосуванням системного підходу, який дозволяє комплексно аналізувати історичні погляди вчених щодо питань утворення козацької держави. Системний підхід базується на аналізі структури елементів предмета історіографічного дослідження.
В якості методологічного інструментарію застосовано філософські методи діалектики, аналізу і синтезу, дедукції та індукції. Діалектичний метод вказує на необхідність розглядати історіографію становлення Гетьмащини в розвитку, виявляти та пояснювати зміни, які відбувалися в наукових концепціях українських істориків в різні історіографічні періоди. Метод аналізу дає можливість з’ясувати суть історичних поглядів українських вчених на проблеми становлення козацької держави, розглядаючи окремі аспекти цього питання. Синтезуючи їх, зроблено висновки та узагальнення щодо формування історіографічних напрямків, тенденцій, які простежувалися в українській історичній літературі протягом 40-х років ХІХ – початку ХХ ст. при вивченні питань історії Гетьманщини.
Дедуктивний метод допомагає з’ясувати на основі загальної характеристики української історіографії вказаного періоду конкретні аспекти наукової діяльності вчених, пов’язаної з дослідженням проблем становлення Гетьманщини. Метод індукції дозволяє, виходячи з наукових поглядів українських вчених, зробити узагальнення щодо формування історіографічних напрямків, які вони репрезентували.
Важливе місце в дисертаційному дослідженні посідають проблемно-хронологічний, синхронний, порівняльний, біографічний методи. Перший з них використовується для визначення історичної та історіографічної періодизації. За допомогою проблемно-хронологічного методу з’ясовані періоди розвитку української історіографії Гетьманщини, виділені конкретні дослідницькі проблеми кожного з них.
Поряд з проблемно-хронологічним активно використовувався метод синхронного дослідження, завдяки якому з’вилася можливість аналізувати праці різних істориків, які діяли протягом одного історіографічного періоду. Методи ретроспективи та перспективи дозволили простежити наступність у розвитку української історіографії проблем виникнення та становлення Гетьманщини, краще усвідомити сучасні проблеми вивчення історії козацької держави.
Необхідним засобом історіографічного дослідження є порівняльний метод. Він дає можливість виявляти історичні та історіографічні аналогії та відмінності, простежувати якісні зміни, які відбувалися у різні періоди розвитку української історіографії щодо висвітлення проблем становлення козацької держави. Він дозволяє також порівняти наукові концепції дослідників Гетьманщини.
Одним із важливих засобів досягнення дослідницької мети у