Статистика витрат виробництва і цін

Таким чином, в умовах ринку виробники проявляють виправданий раціоналізм, намагаючись виробляти такі товари, які можуть принести їм у даних умовах максимальну економічну вигоду. Зрозуміло, що вони ніколи не вироблятимуть продукт, на який немає попиту або якщо його ціна не забезпечує достатнього з точки зору виробника рівня доходності.

Водночас раціоналізм покупців виявляється в тому, що вони купують товар того продавця, який пропонує нижчу ціну за аналогічний товар або ж ту саму ціну, але за умови його кращої якості. Таке діалектичне протиріччя між інтересами виробників і споживачів стимулює виробництво в напрямі збільшення випуску потрібних і якісних товарів з одночасним забезпеченням економічно необхідного рівня доходності.

Як бачимо, ринкова ціна, по суті, є якісним показником ефективності, одним з вирішальних факторів, що впливає на прийняття управлінських рішень при виборі структури (асортименту) виробництва продукції й встановленні обсягу її виробництва.

Ціни в умовах ринку повинні бути адаптивними, тобто оперативно реагувати на зміни в попиті й пропозиції, конкурентному середовищі, у витратах самих виробників.

Адаптація може здійснюватися різними способами залежно від конкретної ситуації, що склалася на ринку: встановленням різних надбавок і знижок, зниженням або підвищенням рівня ціни, виплатою компенсацій тощо. Наприклад, фірми країн Заходу застосовують знижки до ціни на несезонні товари, дилерські знижки для посередників зі збуту продукції, вибіркові знижки, що надаються лише окремим категоріям покупців, у замовленнях яких заінтересований продавець (виробник), знижки за повернення раніше купленого товару, експортні знижки тощо.

В економічному виграші перебувають підприємства, які за інших однакових умов досконало використовують адаптивний механізм цін на товари власного виробництва.

Важливим аспектом розвитку інформаційної економіки є застосування єдиної прийнятої термінології щодо визначення різних понять, в тому числі витрат як самостійних категорій.

В окремих монографіях, підручниках, наукових періодичних виданнях автори в одне і теж поняття вкладають різний зміст. Існування різних тлумачень можна пояснити великою різноманітністю витрат, які виникають в результаті споживання матеріальних, трудових і грошових ресурсів.

Розширення спектру витрат, які не є однорідними ні за своїм складом, ні за

значенням в діяльності підприємства, в умовах відсутності єдиного підходу до розкриття їх економічного змісту, спонукає до подальших досліджень.  Різне розуміння тлумачення поняття «витрати» знайшло відображення в роботах як вітчизняних вчених, так і зарубіжних науковців. Кожен з авторів має своє уявлення про поняття «витрати виробництва».

Витрати в економіці – зменшення економічних вигод в результаті вибуття грошових коштів або іншого майна.

Економічними витратами називаються витрати виробництва, які включають в себе середню або ж нормальний прибуток.

У сучасній економічній теорії економічними витратами називаються витрати підприємства, які спрямовані на поліпшення господарського виробництва або ресурсів, використовуваних у виробництві.

За своїм значенням головним елементом ціни є витрати, які виступають у формі собівартості. Собівартість – це виражені в грошовій формі витрати підприємства, які пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції, товарів та послуг.

Собівартість, як обов’язковий елемент ціни, відіграє різну роль у її формуванні. Якщо на продукцію встановлюються фіксовані або регульовані ціни, то в цьому разі собівартість – вихідна база ціни і є основою для визначення в її складі прибутку та інших елементів. При формуванні вільних цін собівартість продукції безпосередньо їхній рівень не визначає. Роль собівартості зводиться до того, що вона показує нижню межу, мінімальну ціну товару і є одним із чинників її визначення [8, c. 114].

Незважаючи на такі розбіжності, облік собівартості продукції має особливе значення в ціноутворенні. Правильне визначення витрат необхідне для встановлення ціни пропозиції і, найголовніше, для вироблення ефективної цінової стратегії підприємства.

Виробничі витрати, проходячи всі етапи, поступово змінювалися, доповнювалися, але витрати на придбання сировини, матеріалів, витрати на оплату праці, витрати на обов’язкові платежі, витрати на амортизацію, що є основними та й найголовнішими на цей час, залишилися незмінними у складі виробничих витрат.

 

 

Система показників статистики цін включає показники рівня, структури та динаміки цін. В економіці існує наступна система цін і тарифів: роздрібні ціни, тарифи на послуги, оптові (оптово-від-випускним) ціни підприємства, закупівельні, кошторисні ціни (ціни настрій-тільні об'єкти), ціни зовнішньої торгівлі.

В умовах ринкової економіки статистика цін має важливе значення. Конкуренція веде до диференціації цін, тому об'єктом вивчення стають не тільки ціни, а й покупки з урахуванням коригування цін на можливі знижки або надбавки (наприклад, знижка за кількість покупок, постійним клієнтам, за покупки поза сезону або надбавки за розстрочку платежу, за упаковку, тару, додаткові послуги і т. п.).

Завдання статистики цін різноманітні:

1. Характеристика стану ринку. Для цього слід відстежувати поведінку цін як відповідну реакцію на зміну економічної ситуації (емісія грошей, зміна доходів населення і т. д.).

2. Вивчення ціни та її динаміки як фактора рівня життя, какінді-катор інфляційних процесів.

3. Вивчення ціни з позиції виробника і продавця для виявлення рентабельності, визначення структури ціни і частки