Статистика витрат виробництва і цін

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

на корми. Характерно, що щорічно збільшується питома вага покупних кормів, вартість яких значно вище, ніж кормів власного виробництва. В результаті при зменшенні витрат кормів в натуральному вигляді протягом 1990-2009 рр. на 11, 6% питома вага витрат на корми підвищилася з 48, 6% до 53, 9%. Також відмітимо, що витрати на амортизацію основних засобів мають тенденцію до зниження і в порівнянні з 1990 роком у 2009 році зменшилися в два рази. На нашу думку подібну ситуацію викликали різні причини. Насамперед, це зміни у складі виробничих фондів. Сільськогосподарські підприємства в обмеженій кількості купують нову техніку та обладнання. Основні засоби вибувають з виробничого потенціалу господарств, а заміни їм сучасною, більш прогресивною технікою відбувається дуже повільно.

Поряд з іншими чинниками цьому сприяло також підвищення рівня прибутковості виробництва молока.

Тенденції останніх років безпосередньо пов’язані з тим фактом, що сьогодні лише за рахунок високих реалізаційних цін неможливо забезпечити конкурентні переваги виробництва молока, оскільки прибутковість також залежить від рівня собівартості продукції.

Простежується також інший важливий тренд – за останні роки динаміка зміни чисельності поголів’я корів виявилася менш залежною від коливання рівня рентабельності виробництва молока, а отже, є більш стійкою до впливу ринкової кон’юнктури.

Аналіз даних Державної служби статистики України щодо розподілу господарств за рівнем рентабельності виробництва молока наглядно демонструє пряму її залежність від собівартості, яка сьогодні є чи не головним показником конкурентоспроможності продукції на ринку поряд із ціною реалізації, а відтак, потребує додаткової уваги.

Так, у групі сільськогосподарських підприємств із мінімальним рівнем рентабельності виробництва молока 0-5% загальний обсяг виручки виявився нижчим порівняно до групи із рівнем збитковості від 0, 1 до 10%. Проте за рахунок нижчої собівартості молока виробництво виявилося прибуткове саме в першій групі, а не в порівнювальній, при майже однаковій їх частці у загальної кількості господарств і вищій питомій вазі обсягу одержаного чистого доходу.

Також постійно зменшується поголів’я продуктивної худоби. Також причиною цього може бути причина, пов’язана з процесом реформування, що відбувався в аграрному секторі [3, c. 62].

Так, підприємства обліковують основні засоби на позабалансовому рахунку, як взяті в оренду, і амортизацію на них не нараховують, тобто не створюється фонд для їх відтворення.

Аналіз структури витрат на виробництво окремих видів продукції показує, що питома вага витрат на оплату праці має значні коливання від 21, 3% при виробництві молока до 4, 7% при виробництві м’яса птиці. Звичайно, це залежить від технології виробництва та механізації виробничих процесів. Відстежується також коливання і у витратах на корми, але вони незначні (від 46, 2% у виробництві молока, до 65, 9% у виробництві яєць), у зв’язку з тим, що вони залежать від типів годування тварин.

Структура витрат на виробництво основних видів продукції тваринництва за елементами у 2009 р., %

Підвищення урожайності залежить від багатьох факторів, але найбільша частка у прирості врожаю належить саме мінеральним добривам.

Цей висновок вченого-агрохіміка підтверджується багаторічним досвідом вітчизняного і зарубіжного сільськогосподарського виробництва. Також і сучасні автори звертають увагу на необхідність підвищення витрат саме по мінеральним добривам.

Окремо слід наголосити на тому, що рівень витрат на мінеральні добрива в структурі витрат в Україні явно недостатній і потребує подальшого збільшення. Так, відмітимо, що реальна інтенсифікація виробництва через натуральні фактори впливу на урожайність культур катастрофічно скоротилася, а за рахунок здорожчання (цінового фактора) – вона зросла. Створилася оманлива ситуація, в грошовому виразі витрати ростуть, а віддачі немає.

Сільське господарство України є однією з найважливіших галузей економіки. Воно забезпечує 8, 2% валової доданої вартості, тут зайнято понад 3 млн. населення, використовується основних засобів вартістю понад 100 млрд. грн., функціонують майже 56, 5 тисяч господарюючих суб’єктів, що використовують 21, 6 млн. га сільськогосподарських угідь. Вироблена в сільському господарстві 1 гривня продукції дає змогу одержувати понад 12 гривень продукції в інших галузях.

Сільськогосподарські підприємства виробляють 44, 9% валової продукції сільського господарства, у т. ч. 45, 1% продукції рослинництва і 44, 7% продукції тваринництва. Господарства населення виробляють більшу частину валової продукції сільського господарства – 55, 1%, у т. ч. продукції рослинництва – 54, 9%, тваринництва – 55, 3%. Починаючи з 2001 р. виробництво сільськогосподарської продукції в сільськогосподарських підприємствах є прибутковим, рівень рентабельності у 2011 р. становив 21, 1%, що є найвищим показником за останні 10 років. При цьому до 2008 року спостерігається стійка тенденція до збільшення доходів підприємств.

Сільське господарство як галузь має низку особливостей, що значною мірою визначають результати діяльності аграрних підприємств. Водночас, як і в інших галузях народного господарства, тут діють загальні економічні закони, хоча вони виявляються саме з урахуванням цих специфічних особливостей.

1. В сільському господарстві дія економічних законів тісно переплітається з дією природних законів, тому, що засобами виробництва тут є живі організми рослини і тварини, які розвиваються згідно з біологічними законами.

2. Головним засобом у сільськогосподарському виробництві виступає земля. Для аграрних підприємств вона головний і незамінний засіб виробництва.

3. Аграрні підприємства працюють в умовах ризику та невизначеності, оскільки на ефективність виробництва значно впливають природні умови.

4. Виробництво в аграрних підприємствах діє на