Технології приготування настоїв та відварів

Не дивлячись на зовнішню простоту приготування настоїв та відварів процес вилучення, який при цьому протікає є досить складним. Речовини, які вилучається з рослинної сировини знаходяться в клітинах, через оболонки яких повинен спочатку проникнути розчинник (вода), а потім повернутися назад в утворений розчин.

Процес вилучення включає такі стадії, як дифузія, осмос, вимивання, десорбція. При вилученні лікарської рослинної сировини сухий матеріал, багатий на гідрофільні речовини (білки, целюлоза, дубильні речовини), при дотику з водою набухає. При цьому вода спочатку вимиває із зовнішніх клітин (переважно зруйнованих) розчинні і нерозчинні речовини, а потім під дією капілярних сил вона потрапляє в міжклітинний простір, звідти – через пори стінок і частково безпосередньо через стінку всередину клітини. Всередині клітини рідина взаємодіє з речовинами, які там знаходяться, утворюючи істинні розчини. При цьому необмежено набухаючи колоїди пептизуються, а обмежено набухаючи утворюють гелі. Деякі розчинні речовини адсорбційні зв'язані з нерозчинними компонентами, які містяться всередині клітини, і для їхнього вилучення розчинник повинен володіти властивостями десорбента. Таким чином, всередині клітин утворюється концентрований розчин, який створює значний осмотичний тиск, який викликає осмотичну дифузію між вмістом клітин і рідиною, яка їх оточує з меншим осмотичним тиском. Процеси осмосу протікають самовільно до тих пір, доки осмотичний тиск зовні і всередині клітин не стане рівним. При цьому відбуваються молекулярна і конвективна дифузії. Молекулярна дифузія обумовлена хаотичним рухом молекул і залежить від температури (прямо пропорційно), величини поверхні, яка розділяє речовини, товщини шару, через який приходить дифузія. Крім того, переміщення речовини залежить від тривалості процесу (чим довша дифузія, тим більша кількість речовини переходить із одного середовища в інше). Конвективна дифузія представляє собою перенос речовини в результаті дії, Які викликають переміщення рідини (струси, зміни температури, перемішування). Цей вид дифузії здійснюється значно швидше і здійснюється за рахунок явища конвекції (переносу маси із одного місця рухомого середовища в інше). Стан рухомої дифузної рівноваги, який настає в результаті цих процесів, відповідає завершенню екстракційної стадії. Використовуючи дану теорію вилучення, в більшості випадків можна забезпечити максимальний перехід рухомих речовин із рослинної сировини у витяжку в достатньо короткий строк. Наприклад, з метою прискорення процесу екстракції при виготовленні витяжок необхідне часте перемішування рідини. для полегшення проникнення води в товщу матеріалу, який має клітинну структуру, сировину подрібнюють. Крім того, подрібнення здійснюють і для збільшення площі поверхні дотику води з частинками матеріалу так, як кількість вилучених речовин знаходиться в прямій залежності від поверхні дифузії. Щоб збільшити швидкість дифузного обміну, а отже і екстракції, процес проводять при підвищеній температурі. Цей фізичний фактор, як правило, збільшує й розчинність речовин.

 

 

На динаміку екстракційного процесу, а отже, і якість настоїв та відварів впливають такі фактори: стандартність лікарської рослинної сировини, ступінь подрібнення рослинного матеріалу, співвідношення кількості сировини і екстрагенту, вплив гістологічної будови сировини, фізико-хімічний склад сировини, режим екстракції, значення рН екстрагенту, вплив ферментів і мікрофлори, різниця концентрацій.

1. Стандартність ЛРС

Для більшості рослин в ДФ Х і ДФ ХІ регламентується визначений вміст діючих речовин. Наприклад, в 1, 0 г трави конвалії містяться 120 жаб'ячих одиниць дії (ЖОД) ; в 1, 0 г трави адонісу весняного чи наперстянки – 50-60 ЖОД; в траві термопсису за ДФ ХІ – 1, 5% алкалоїдів; в листі м'яти перцевої ефірної олії не менше 1%.

Якщо в аптеку надійшла сировина з меншим вмістом діючих речовин, то його використовувати не можна. Якщо вміст діючих речовин більший, ніж в стандартному, то сировину використовують, зробивши попередній перерахунок за формулою:   де

x – кількість сировини із завищеним вмістом діючих речовин;

a – кількість сировини, яку необхідно взяти за рецептом;

b – фактичний вміст діючих речовин (указаний на етикетці тари) ;

c – стандартний вміст діючих речовин в 1, 0 г сировини.

2. Ступінь подрібнення ЛРС

Для одержання водних витяжок рослинну сировину застосовують у висушеному, подрібненому й просіяному вигляді. Подрібнення рослинної сировини викликається необхідністю полегшити проникнення розчинника в товщу матеріалу, що має клітинну структуру різної анатомічної будови і містить неоднакову кількість гідрофільних речовин, які поліпшують змочуваність сировини.

Не можна забувати, що зі збільшенням ступеня подрібнення рослинної сировини збільшується поверхня їх зіткнення з екстрагентом, що полегшує проникнення його в клітини, а отже, прискорюється і сам процес витягання.

Проте дуже тонке подрібнення практичне виявляється не раціональним. Дрібний порошок злягається, а при значному вмісті в ньому пектинових речовин, слизу і крохмалю полегшується розчинення і набухання цих речовин і утворюються грудки (за рахунок склеювання ослизнених клітин), які осідають на дно посудини.

Все це дуже уповільнює процес витягання. Крім того, зі збільшенням клітин зі зруйнованою оболонкою посилюється процес вимивання, що веде до одержання каламутної витяжки, яка швидше піддається псуванню.

Відповідно до ДФ Х було прийнято, що для приготування настоїв і відварів листя, квітки, трави подрібнюють і просіюють через сито № 50 з отворами діаметром не більше 5 мм; листя мучниці, евкаліпта, брусниці та інші шкірясті листки – не більше