+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Тестові завдання
К-сть сторінок:
90
Мова:
Українська
style="text-align: justify;">b.Єдино можливий метод вивчення психіки;
c.Системна модель експертизи психічних явищ;
d.Стандартизована система запитань і задач, що мають визначену шкалу значень.
До професійних психодіагностичних тестів пред’являються вимоги на відповідність:
a.Перевірці;
b.Відтворюванності;
c.Достовірності;
d.Точності;
e.Валідності;
f.Надійності.
Поняття „конструктна валідність тесту” передбачає його відповідність щодо:
a.Зовнішньої очевидності того, що вимірюється;
b.Повноти, точності і широти психодіагностичної проекції;
c.Визнаної в науці теоретичної концепції;
d.Підтвердження діагностичного матеріалу іншими методами.
Валідизація тестів пов’язана з їх перевіркою;
a.На зручність у використанні;
b.На відповідність предмету діагностики;
c.На повторюваність результатів при всіх тестуваннях;
d.На допустимі інтервали точності, тобто мінімальний інтервал погрішностей;
e.На інтерес до тестового завдання, як і до процедури обстеження.
Надійність тестів перевіряється шляхом (три правильні відповіді) :
a.Повторного застосування тесту на одній і тій же вибірці;
b.Набору одного статистичного матеріалу на різних вибірках;
c.Використання різних тестових методик;
d.Застосування двох еквівалентних форм тесту;
e.Розподілу тесту на дві чи більше частини;
f.Розосередження тестових шкал.
Надійність тесту – це:
a.Однозначність досліджуваних властивостей і якостей психіки;
b.Стійкість процедури щодо об’єктів дослідження, забезпечення стабільності вимірів;
c.Істинність тестової інформацї.
Достовірність тестів – це:
a.Допустимий рівень в точності вимірів;
b.Переконливість результатів для підтвердження гіпотези психодіагностики;
c.Безпомилковість вимірів.
Поилка вимірів при перевірці тесту на достовірність визначається:
a.Мірою розсіювання середніх значень у заданому діапазоні, тобто величиною середньоквадратичного відхилення (дисперсією) ;
b.Середньоарифметичним значенням (Х) ;
c.Коефіцієнтом варіації (V).
Психодіагностичні методи Б. Г. Ананьєв поділяє на таку кількість категорій:
a.3;
b.4;
c.5;
d.8.
Згідно з висновками Б. Г. Ананьєва, за основу тестової категоризації взято такий принцип:
a.Логічної наступності і взаємної доповнюванності тестових методик;
b.Предметної спрямованості, що виходить з мети дослідження;
c.Завершеності циклу психологічного дослідження.
Стимульний матеріал у психологічних тестах поділяється на такі види:
a.Вербальні;
b.Відкриті;
c.Невербальні;
d.Закриті.
Визначте, які з перерахованих тестів належать до тих, у яких стимули – вербальні стандартизовані; відповіді закриті, типу „вибір”:
a.16-факторний особистісний тест Р. Кеттела;
b.Методика „ціннісні орієнтації” М. Рокича;
c.Коректурна таблиця Бурдона;
d.Прогресивні матриці Равена;
e.ШТРР (шкільний тест розумового розвитку).
Визначте методику, у якій використовуються стимули – вербальні стандартизовані, відповіді – відкриті, типу „доповнення”:
a.Незавершені речення;
b.Асоціативний есперимент;
c.Фрустраційний тест Розенцвейга;
d.ШТРР (шкільний тест розумового розвитку).
Визначте методику, у якій використовуються стимули – невербальні, вербальні; відповіді – відкриті, типів „доповнення” і „вільне конструювання”:
a.Контент-аналіз;
b.Час реакції;
c.Малюнок „будинок – дерево – людина”.
Визначте методику, де основний принцип конструювання – „стимули – вербальні (невербальні) індивідуально орієнтовані; відповіді – відкриті”:
a.Контент-аналіз;
b.Психодіагностичний тренінг;
c.Рівень домагань Ф. Хоппе.
В основу дослідження простої реакції людини покладена така логіка конструювання тестів:
a.Стимули – невербальні, індивідуально орієнтовані; відповіді – відкриті;
b.Стимули – невербальні, динамічні; відповіді – регулювання через органи управління;
c.Стимули – невербальні; відповіді – типу „вільне конструювання”.
Артефакти, що пов’язані з умовами обстеження, відносяться до таких перемінних:
a.Особистості випробовуваного;
b.Особистості експериментатора;
c.Ситуативних перемінних.
Інструкція в психодіагностичному обстеженні:
a.Завжди жорстко регламентує однозначність виконання тестового завдання, як і поведінку пацієнта в процедурах тестування;
b.Визначається цілями дослідження і допускає вибір дій на розсуд випробовуваного.
Перевірка гіпотези (діагностичного задуму, припущення) здійснюється в такому психодіагностичному експерименті:
a.Що орієнтований на „пілотажне” дослідження;
b.Критичному дослідженні;
c.Методичному дослідженні.
Щоб уникнути недоліків у психологічній діагностиці, до тестових завдань висуваються такі вимоги (три правильні відповіді) :
a.Логічної комбінованості, наступності;
b.Непрогностичності і неочевидності в рішеннях тест-завдань;
c.Індиферентності результатів і оцінок.
Спотворення, тобто інсценування різних форм, специфічних станів чи їх симптомів людиною, якій вони не притаманні, називається (відзначити неправильну назву) :
a.Симуляція;
b.Дисимуляція.
Спотворення відповідей у бік соціальної бажаності називається:
a.Депривація;
b.Агравація;
c.Симуляція;
d.Дисимуляція.
У психодіагностичній практиці вдаються до тактичних прийомів: маскування дійсної мети дослідження, раптової постановки запитань, нечіткості цілей тестування, відволікання від головного, а також до використання статусних форм психіки, психофізіологічних і статусних індикаторів психіки, інших принципів. Це робиться для того, щоб:
a.Приховати від випробовуваного істинне пізнання його психіки;
b.Додати психологічному обстеженню риси науковості, загадковості;
c.Забезпечити об’єктивність психодіагностичних вимірів.
Коли у стимульному матеріалі тесту використовуються помилки сприйняття, установча готовність діяти, оцінювати і поступати певним чином, актуалізація особистісних сенсів, конструктивних домінант, вибірковість, заміщення цінностей і переживань, то йдеться:
a.Про тести на сприйняття і діагностику пізнавальних процесів;
b.Про тести на визначення здібностей;
c.Про проективні тести;
d.Про тести на визначення умінь і навичок.
У психодіагностиці застосовують два види статистичних досліджень: суцільне і вибіркове. При вибірковому дослідженні отриманий результат допускає деяку неточність – помилку репрезентативності. Зі збільшенням кількості спостережень допущена помилка неточності:
a.Зменшується;
b.Збільшується;
c.Не змінюється.
Проблема оцінки й оцінювання в психодіагностиці розглядається як:
a.Результат зображення кількості вимірюваного явища психіки;
b.Процес оцінювання, своєрідна кваліметрія, осмислення і тлумачення властивостей, змісту і якості психічних проявів досліджуваного;
c.Розміщення вивченого факту в дихотомічній шкалі „добре – погано”.
Ймовірне прогнозування в психологічній діагностиці здійснюється за допомогою:
a.Інтуїції і осяяння, досвіду і внутрішнього „чуття” діагноста;
b.Точних математичних розрахунків;
c.Практично виключається з психологічних досліджень.
Тестові завдання
з курсу «Психологічне консультування»
До групи професійних консультантів належать:
a.психологи;
b.учителі;
c.священнослужителі;
d.психотерапевти.
Шкільний психолог:
a.допомагає учням адаптуватися до шкільного навчання;
b.має справу головним чином з такими проблемами, як конфлікти між учителями й учнями;
c.займається розвитком здібностей учнів;
d.розглядає проблеми взаємин у родині учня.
Сучасні консультанти успадкували наступні принципи з учень древніх релігійних мислителів і філософів:
a.на будь-яке запитання існує одна єдина правильна відповідь;
b.є безліч можливих інтерпретацій одного і того ж досвіду;
c.будь-яка філософія абсолютно марна, якщо її не можна використовувати в повсякденному житті
Існують три основні підходи до психологічного консультування:
a.проблемно-орієнтоване консультування, що фокусується на аналізі сутності внутрішніх і зовнішніх причин проблеми, пошуку шляхів її вирішення;
bособистісно-орієнтоване консультування, спрямоване на виявлення ресурсів для розв'язання проблеми;
c.консультування орієнтоване на рішення, спрямоване на аналіз індивідуальних, особистісних причин виникнення проблемних і конфліктних ситуацій та шляхів запобігання їх у майбутньому.
Основна мета психологічного консультування:
a.надання психологічної допомоги, тобто розмова із психологом повинна допомогти людині у вирішенні її проблем і налагодження міжособистісних стосунків з оточуючими;
b.консультативний контакт клієнта з психологом, який дозволяє клієнтові перебороти себе і опанувати справжні почуття;
c.один із найважливіших елементів створення психологічного клімату.
Головними сферами застосування психологічного консультування вважають:
a.психологічний та духовний розвиток дитини;
b.шлюб та сім’я;
c.проблеми похилого віку.
Основна техніка психологічного консультування:
a.це основний засіб, що стимулює удосконалення особистості клієнта;
b.це засіб, що проявляє глибокий інтерес до людей та спілкування з ними;
c.це засіб надання емоційної стабільності та об’єктивності клієнтові.
Моделі особистості ефективного консультанта:
a.автентичність;
b.відкритість власному досвіду.
Клієнт має такі права:
a.отримати інформацію про освіту та кваліфікацію психолога;
b.немає жодних прав.
У психологічному консультуванні найчастіше використовуються такі методи дій впливу:
a.прояв професійної чесності у роботі;
b.демонстрація теоретичних знань і досвіду консультанта;
c.утвердження загального погляду;
d.розробка стратегій і тактики реалізації змін у консультуванні.
Типові помилки консультативної бесіди:
a.не встановлено, необхідний психологічний контакт, що заважає створенню сприятливого для бесіди клімату;
b.довга розповідь про проблеми соціально-політичного життя людей;
c.думка співрозмовника не вислуховується або дискредитується.
Етапи процесу психологічного консультування:
a.етап входження до ситуації психологічної допомоги;
b.етап дії та прожиття ситуації психологічної допомоги;
c.етап входження до нового досвіду.
Психологічний клімат складається:
a.структурування консультативного простору;
b.структурування обстановки консультування.
Психолог не має права:
a.обирати клієнта;
b.надати клієнтові максимальну можливість висловитись;
c.зберігати професійну таємницю.
Клієнт має такі права:
a.обрання психолога;
b.всю увагу слід приділити психологу.
Професійний етикет психолога повинен бути:
a.часті запізнення;
b.ведення записів;
c.орієнтування клієнта в часі;
d.куріння.
У процесі консультації консультант відповідає за:
a.умови безпеки консультації;
b.технологію доступу до розв'язання проблем клієнта;
c.бажання здійснити зміну рольової поведінки клієнта;
d.нерозголошення отриманої інформації
Технологія проведення бесіди у психологічному консультуванні:
a.встановлення контакту;
bвстановлення заохочення до обговорення проблематики клієнта;
c.встановлення мети бесіди.
Сфери невербального контакту у психологічному консультуванні:
a.контакт очей;
b.вираз обличчя;
c.тон і гучність голосу;
d.розпитування клієнта.
Основні аспекти роботи консультанта:
a.уміння розуміти;
b.співпереживати;
c.підтримувати і аналізувати почуття клієнта;
d.мовчати і уважно слухати.
Принципи психологічного консультування:
a.надання порад;
b.анонімність.
Визначте типові помилки під час психологічного консультування:
a.не встановлено необхідний психологічний контакт;
b.прояв професійної чесності у роботі.
Тривалість бесіди консультант визначається:
a.на початку зустрічі;
b.в середині зустрічі;
c.в ході зустрічі;
d.в кінці зустрічі.
Залучення клієнта до процесу консультування полягає в тому, що:
a.клієнт бере на себе відповідальність за те, що з ним відбувається;
b.клієнт вчасно приходить на консультацію;
c.консультант доручає клієнту виконувати його завдання самостійно.
Визначте поняття «Психологічне консультування»:
a.надання психологічної допомоги, тобто розмова з психологом повинна допомогти людині у вирішенні її проблем і налагодженні міжособистісних стосунків з оточуючими;
b.допомога клієнтові подивитись на свої проблеми і життєві складності з боку, продемонструвати й обговорити ті аспекти взаємин, які є джерелами труднощів, що, зазвичай, не усвідомлюються і не контролюються;
c.надання психологічної допомоги клієнтові у вирішені його психологічних проблем.