Трансформація зайнятості і проблеми соціалізації ринку праці в перехідній економіці

Відповідно до обґрунтованої в дисертації сутності соціально орієнтованого ринку праці важливим його елементом і показником розвитку є стан соціально-трудових відносин, оскільки вони визначають умови поєднання і використання факторів виробництва та методи розподілу новоствореної вартості між суб'єктами цих відносин. В роботі доведено, що розробка ефективної системи співробітництва праці і капіталу в особі найманих працівників і роботодавців повинна виходити з положення, що соціально-трудові відносини є підсистемою економічних відносин між людьми в процесі виробництва та привласнення матеріальних і духовних благ. Як підсистема економічних відносин вони формуються в результаті взаємодії з такими їх підсистемами, як техніко-економічні, організаційно-економічні та соціально-економічні відносини, що створює основу для зближення інтересів суб'єктів соціально-трудових відносин. Зокрема, техніко-економічні відносини як форма розвитку системи продуктивних сил ґрунтується на принципі адекватності робочої сили засобам виробництва, що зумовлює необхідність безперервного підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працівників відповідно до техніко-технологічних нововведень. Організаційно-економічні відносини реалізуються в сфері сучасного менеджменту і маркетингу, метою яких є забезпечення високої ефективності виробництва, мотивація персоналу в досягненні кінцевих результатів організації.

Соціально-економічні відносини виражають відносини економічної власності на фактори виробництва і реалізуються як соціально-трудові відносини між власниками капіталу і власниками робочої сили. Збалансованість інтересів учасників ринку праці в ринковій економіці може бути забезпечена на основі досягнення граничної продуктивності факторів виробництва – праці і капіталу, яка визначає рівень прибутку власників засобів виробництва і рівень заробітної плати найманих працівників відповідно до затрат праці.

Виходячи з цих методологічних посилань сутність соціально-трудових відносин визначена дисертантом як співпраця найманих працівників і роботодавців, спрямована на раціональне використання виробничих ресурсів (факторів), збільшення обсягів і підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг, справедливий розподіл новоствореної вартості, забезпечення сприятливих умов праці та розвитку особистості працівників, демократизацію управління.

Дослідження показало, що розвиток нових, ринкових форм залучення, розподілу, вивільнення і перерозподілу робочої сили за недостатньої керованості з боку держави соціальними процесами у сфері праці призвів до зниження якості трудового життя працівників, що виявляється в низькій заробітній платі та невиплатах її, погіршенні умов праці, відчуженості працівників від власності і управління на багатьох підприємствах, незацікавленості підприємців у розвитку персоналу. Недосконалість соціально-трудових відносин в Україні проявляється в недостатній структурованості та нечіткості визначених функцій їх суб'єктів, нерозвиненості організаційно-статусних форм, нерівноправності найманих працівників і роботодавців як партнерів.

В дисертації доведено, що соціально-трудові відносини повинні зайняти належне місце в інституціональній структурі управління. З цією метою необхідно чітко визначити статус партнерів і зафіксувати його в нових законах про соціальне партнерство, передбачити створення інститутів, які здійснювали б моніторинг соціально-трудових відносин на всіх рівнях.

У роботі викладені розроблені дисертантом методологічні та методичні підходи до формування ефективної соціальної політики, адекватної соціально орієнтованій ринковій економіці. З'ясовано, що в соціологічній, економічній, філософській та політологічній науковій літературі відсутнє чітке загальноприйняте визначення поняття соціальна політика як наукової категорії. Виходячи з стратегічних цілей становлення соціально орієнтованого ринку праці, в роботі обґрунтовується сутність соціальної політики, яка полягає у цілеспрямованих діях держави по забезпеченню прав і створенню можливостей кожному члену суспільства на гідний рівень життя та гармонійний розвиток.

В роботі доведено, що методи і форми соціальної політики повинні бути диференційовані за конкретними об'єктами впливу, які можна розділити на три групи. До першої групи віднесені найменш забезпечені верстви населення – інваліди, пенсіонери з мінімальною соціальною пенсією, багатодітні сім'ї, матері-одиначки. По відношенню до них соціальна політика виконує захисну функцію, підтримуючи їхні доходи через систему соціального забезпечення. Другу групу впливу становить економічно активне населення. Функція соціальної політики стосовно цієї групи активна і пов'язана із створенням умов для трудової діяльності, регулюванням зайнятості і доходів, удосконаленням механізмів мотивації продуктивної праці. Третім, найбільшим об'єктом соціальної політики виступає все населення країни, вплив на яке здійснюється за допомогою конструктивної функції і спрямований на розвиток трудового потенціалу, підтримку здоров'я, підвищення культурного рівня, надання послуг соціального характеру через розвиток соціальної інфраструктури. В роботі викладені розроблені автором методологічні підходи до формування та групування методів і форм соціальної політики.

Основними напрямками вдосконалення соціальної політики в роботі визначені більш глибока диференціація підходів до окремих її об'єктів, надання пріоритетності активним методам соціальної захищеності економічно активного населення, наукове обґрунтування розмірів адресної допомоги соціально вразливим верствам населення, поступове підвищення соціальних стандартів. З цією метою необхідно організувати повномасштабний моніторинг соціальної політики з створенням відповідних інституцій на національному та регіональному рівнях, розробити ринкову модель соціальної політики. В цій моделі акцент необхідно зробити на формуванні психології ринкової поведінки економічно активного населення, зниженні патерналістських орієнтацій, посилення економічних методів регулювання зайнятості і самозайнятості, забезпеченні умов для підвищення конкурентноздатності робочої сили на ринку праці, в першу чергу молоді, для чого необхідно розробити Концепцію рівних можливостей.

Цим цілям відповідають розроблені в дисертації основні принципові положення формування соціальної політики на сучасному етапі соціально-економічного розвитку.

 

 

На захист виносяться результати комплексних досліджень з проблем розвитку соціально орієнтованого ринку праці та трансформації зайнятості населення за напрямами, що випливають з мети та поставлених завдань для її досягнення. В дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми щодо