+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
33
Мова:
Українська
до максимуму прибутковості, загалом важко але необхідно усвідомити значимість високого рівня корпоративної культури, яку все частіше називають нематеріальною основою конкурентоспроможності організації. Проектування високого рівня культури для створення конкурентоспроможної організації, що має як індивідуальність поведінки, так і загальні цінності, можливе лише в результаті послідовного формування цілісної системи поглядів, переконань та норм такої професійної поведінки, складовою якої є особиста внутрішня культура гуманістичного напряму усього персоналу. Таким чином, проектування та наступне формування сильної корпоративної культури повинно починатися з кожного співробітника, І ця культура має бути гуманістичною за своїми принципами.
Корпоративна культура – це певний рівень майстерності, вміння як керівництва, так і персоналу працювати ефективно на всіх рівнях і у всіх функціональних сферах. Це буде означати, що ефективність і конкурентоспроможність підприємства суттєво залежать від рівня його культури. Отже, про те, наскільки високий рівень культури, можна судити за рівнем економічної ефективності та конкурентоспроможності підприємства, і навпаки. Низька конкурентоспроможність і незначний економічний ефект дозволяють говорити, що принаймні один з структурних елементів корпоративної культури підприємства слабкий, а якість виконання визначених йому функцій – низька.
Отже, Корпоративна культура – це базовий елемент внутрішнього сере-довища організації, який забезпечує оптимальну внутрішню інтеграцію та зовнішню адаптацію і виступає інтегральною характеристикою рівня її розвитку; формується в результаті міжособистісної взаємодії членів організації в процесі її еволюційного розвитку та цілеспрямованого впливу керівництва; включає імпліцитну (переконання, цінності, принципи, соціально-психологічний клімат) та експліцитну (документально-нормативне забезпечення управління, символи, традиції, імідж, бренд) складові [4].
Корпоративна культура базується на основоположних етичних принципах та цінностях, які поділяються членами компанії. Ці цінності в різних корпораціях можуть бути різними і в тому числі в залежності від того, чиї інтереси лежать в основі діяльності компанії: самої компанії в цілому або окремих її членів.
Існує кілька типів корпоративних культур. Відповідно до загальних характеристик компанії корпоративні культури класифікують на: кланові або патерналістські, адхократичні або венчурні, ієрархічні або бюрократичні, ринкові або підприємницькі.
Організації з клановою культурою фокусують увагу на гнучкості в ухваленні рішень усередині організації, турботі про людей, доброму почутті до споживачів. Лідери в таких організаціях – вихователі. Організація об’єднується за рахунок відданості і традицій. Високе значення надається моральному клімату та згуртованості колективу.
В адхократичному типу культури фокусують увагу на зовнішніх позиціях у поєднанні з високою гнучкістю і індивідуальним підходом до людей, люди готові йти на ризик. Лідери в таких організаціях – новатори.
Ієрархічна культура характерна для організацій, які фокусують увагу на внутрішній підтримці поєднанні з потрібною стабільністю і контролем. У організаціях з ієрархічною культурою формалізоване і структуроване місце роботи для кожного. Лідери в таких організаціях -раціонально мислячі координатори і організатори. Організацію об’єднують формальні правила.
Організації з ринковою культурою акцентують увагу на зовнішніх позиціях у поєднанні з необхідною стабільністю і контролем. Головною турботою організації є виконання поставленого завдання і досягнення мети. Лідери в таких організаціях – тверді керівники і жорсткі конкуренти. Організацію зв’язує бажання перемагати.
В залежності від орієнтації компанії на внутрішнє або зовнішнє середовище корпоративні культури поділяють на інтровертні та екстравертні. Інтровертна корпоративна культура характеризується акцентуванням уваги на внутрішньому середовищі організації (структурі, процесах, ресурсах), на внутрішніх зв’язках і стосунках фірми (між підрозділами, працівниками). Організації з екстравертною культурою зосереджують увагу на зовнішніх зв’язках і стосунках, активно взаємодіють із зовнішнім середовищем [13. с. 215].
Завдяки цій взаємодії компанія може видозмінюватись через вплив різних чинників. І завжди існує можливість того, що вони здатні трансформувати організацію в негативний напрям. Сувора дійсність починається тоді, коли не замітивши можливих ризиків, в підприємстві розпочинається криза. Вона не поширюється локально, а впливає на всі сфери людської діяльності.
Криза – це крайнє загострення протиріччя в соціально-економічній системі, що загрожує навколишньому середовищі. Причини криз, що виникають на підприємствах, можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Перші пов'язані з тенденціями і стратегією макроекономічного розвитку чи навіть розвитку світової економіки, конкуренцією, політичною ситуацією в країні. Другі – з ризикованою стратегією маркетингу, внутрішніми конфліктами, недоліками в організації виробництва, недосконалістю управління, інноваційною й інвестиційною політикою. Якщо кризу розуміти саме таким чином, то можна констатувати ту обставину, що небезпека кризи існує завжди і її необхідно передбачати і прогнозувати[1].
В сучасному бізнесі управління компанією під час кризи називається кризис-менеджментом. Кризовий менеджмент – це мистецтво оволодіння складною ситуацією, усунення більшою мірою ризику і невизначеності, що дозволяє підпорядкувати своїй волі більшість небажаних процесів і взяти контроль над подіями. Інакше – це відповідь на питання про те, як зберегти на місці свою голову тоді, коли всі навколо її втрачають. Він застосовується для регулювання проблем у світі бізнесу.
Основні його принципи можна сформулювати так: співчуття, відкритість, правдивість, своєчасність, запобігання. Одна з ключових ідей – пророкування і профілактика кризи. Для цього та чи інша фірма повинна уважно відстежувати і аналізувати багато факторів своєї життєвої середовища, виявляти ті з них, які несуть потенційну небезпеку для її прибутку, іміджу, конкурентоспроможності.
У бізнес-школах рідко де викладається кризовий менеджмент. І щоб визначити свої небезпечні зони, проблеми, вразливі місця, щоб скласти спеціальний план на випадок кризи і навчити керівний склад поведінки в кризовій ситуації, багато західних компаній волають до