регулювання. В умовах України державне регулювання формування фінансового капіталу містить: встановлення мінімального розміру статутного капіталу тільки для акціонерних підприємств і товариств з обмеженою відповідальністю; механізм формування статутного капіталу підприємств різних форм господарювання; порядок емісії акцій, облігацій та інших корпоративних цінних паперів; регулювання процесу утворення додаткового і резервного капіталу; податкове регулювання формування окремих елементів фінансового капіталу; порядок утворення нерозподіленого прибутку; регулювання кредитних і позикових операцій; валютне регулювання; регулювання лізингових та інших орендних операцій; регулювання фондового ринку і ряд інших напрямків формування фінансового капіталу.
Пошук
Управління використанням ресурсів
Предмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
155
Мова:
Українська
2.Система методів, прийомів і способів управління формуванням і відтворенням фінансового капіталу. Для управління формуванням і відтворенням фінансового капіталу підприємства можуть використовувати найрізноманітніші методи, прийоми і способи, за допомогою яких можливе досягнення поставлених цілей і завдань. З усієї сукупності методів, прийомів і способів можуть бути використані: аналіз і синтез; прогнозування і планування; кредитування; самофінансування; оподатковування; система розрахунків; страхування; заставні операції; фінансова й оперативна оренда; фондоутворення; прибуток і амортизаційні відрахування; орендна плата; дивіденди; відсотки; дисконт; цільові внески, форми розрахунків; аналітичні, балансові, економіко-статистичні методи. Вибір конкретних методів, прийомів і способів управління формуванням фінансового капіталу визначається цільовими настановами підприємства і реальних можливостей щодо їх використання.
3.Система формування фінансового капіталу за рахунок власних джерел коштів. Формування фінансового капіталу повинне здійснюватися в першу чергу за рахунок використання різних зовнішніх і внутрішніх власних джерел коштів. При цьому управління формуванням фінансового капіталу повинне бути спрямоване на оптимізацію різних джерел з урахуванням їх вартості, можливості залучення, своєчасності надходження, потреби в обсягах. Вибір власних джерел коштів визначає можливості підприємства щодо розширення виробничо-збутової і фінансово-інвестиційної діяльності, сприяє зміцненню фінансової стійкості підприємства і підвищенню його ринкової вартості.
4. Система формування фінансового капіталу за рахунок позикових джерел коштів. Недолік власних джерел/коштів, а також їхня висока вартість спонукають підприємницькі структури до пошуку позикових коштів. У процесі управління позиковими джерелами грошових ресурсів оптимізується склад і структура цих джерел, виходячи з їхньої вартості, можливості залучення, потреби і наявності реальних обсягів позикових коштів.
5. Внутрішньогосподарське регулювання процесу формування фінансового капіталу. Механізм внутрішньогосподарського регулювання фінансового капіталу створюється в процесі господарської діяльності підприємства. Частина питань внутрішнього регулювання визначені або в статуті підприємства, або в установчому договорі. Однак значна частина питань внутрішнього регулювання формування фінансового капіталу визначається в положеннях про фінансову діяльність і облікову політику підприємства.
6. Державне регулювання використання фінансового капіталу. Використання фінансового капіталу знаходиться під меншим державним контролем, ніж процес його утворення. Разом з тим держава регулює процеси використання фінансового капіталу практично у всіх підприємницьких структурах. Це знаходить відображення в порядку обліку формування основних і оборотних активів; регулювання придбання цінних паперів; регулювання інвестиційної діяльності; регулювання придбання валюти тощо.
7. Система методів і прийомів управління використанням фінансового капіталу. Ця система спрямована на управління вкладенням фінансового капіталу в основні й оборотні активи підприємства. При цьому застосовуються методи: аналітичний, балансовий, економіко-статистичний, моделювання, регресійно-кореляційного аналізу, прогнозування. Вибір методів і прийомів визначається напрямками використання фінансового капіталу.
8. Система використання фінансового капіталу в процесі формування необоротних активів. У процесі управління використанням фінансового капіталу для формування необоротних активів приділяється увага вибору найбільш вигідних вкладень з позиції оцінки «витрати-результат». З цією метою вкладення фінансового капіталу оптимізується за видами необоротних активів. Основним критерієм може бути або мінімум приведених витрат, або максимум прибутку.
9. Система використання фінансового капіталу в процесі формування оборотних активів. Формування оборотних активів є найважливішим напрямком використання фінансового капіталу. При цьому приділяється увага вибору елементів фінансового капіталу для фінансування оборотних активів.
10. Внутрішньогосподарське регулювання процесів використання фінансового капіталу. На кожному підприємстві повинна розроблятися система заходів щодо раціонального довгострокового і короткострокового вкладення фінансового капіталу. Для цього складаються різні види фінансових планів і програм, найважливішими з яких є плани і програми інвестиційної діяльності.
У сучасних умовах управлінські структури і фінансові менеджери повинні користуватися найрізноманітнішими технічними засобами. Як головний технічний засіб використовуються персональні комп'ютери, а також засоби збирання, оброблення, збереження і передачі інформації.
В умовах інтернаціоналізації економічної і фінансової діяльності особливо висока роль міжнародних систем передачі інформації і, зокрема, системи «Інтернет», завдяки якій в усьому світі передається найрізноманітніша інформація, що дозволяє в найкоротший термін одержати чи передати великі обсяги необхідної інформації.
Інший напрямок розвитку технічних засобів управління — це мобільний телефонний зв'язок, який дозволяє оперативно зв'язатися з потрібним абонентом і передати чи одержати інформацію, необхідні вказівки, інструкції тощо, виходячи з мінливого становища (особливо це важливо для роботи на товарних, фондових і валютних біржах, при укладенні фінансових контрактів).
Вартість і структура фінансового капіталу.
У ринковій економіці фінансовий (грошовий) капітал розглядається як товар, який має свою вартість чи ціну. Оцінка цієї вартості займає центральне місце в системі управління фінансовим капіталом.
Вартість фінансового капіталу — це виражена у процентах середньозважена ціна джерел коштів, які сплачують підприємства за їхнє залучення в процесі здійснення фінансової діяльності.
Аналіз проблеми визначення, сутність і призначення оцінки вартості капіталу в процесі залучення коштів з різних джерел дозволив сформулювати такі методологічні положення:
1. Вартість фінансового капіталу служить економічною базою для прийняття рішень про доцільність і про організаційну форму створення