Управління використанням ресурсів

2. Вартість фінансового капіталу служить мірилом прибутковості операційної й інвестиційної діяльності суб'єкта, що господарює. Суть даного положення полягає в тому, що прибуток виявляється основним джерелом платежу за формований фінансовий капітал. Тому показником вартості фінансового капіталу є мінімальна межа по формуванню прибутку (рівня рентабельності) підприємницьких структур.

3. Вартість фінансового капіталу повинна використовуватися в процесі реального і фінансового інвестування. Показник вартості фінансового капіталу виступає як дисконтна ставка, за якою майбутня вартість формованого фінансового потоку суб'єкта господарювання приводиться на теперішній час. Даний показник є індикатором доцільності реалізації реального і фінансового інвестиційного проекту. Якщо внутрішня норма прибутковості менша або дорівнює показнику вартості фінансового капіталу, то такий інвестиційний проект не варто реалізовувати. При інвестуванні коштів у цінні папери показник вартості фінансового капіталу дозволяє оцінити прибутковість як окремих їх видів, так і всього портфеля цінних паперів.

4. Вартість фінансового капіталу є ефективним інструментом для прийняття рішень щодо придбання необоротних активів чи використання фінансового лізингу. Якщо вартість лізингу вища або дорівнює вартості фінансового капіталу, то вигідніше придбати необоротні активи у власність. У протилежному випадку фінансовий лізинг буде мати переваги перед придбанням основних активів у власність.

5. Вартість фінансового капіталу підприємницьких структур е надійним мірилом ринкової вартості суб'єкта, що господарює. З підвищенням вартості фінансового капіталу помітно знижується рівень ринкової вартості підприємства і навпаки. Для АТ це наочно простежується в ціні звичайних акцій, яка коливається або у бік підвищення, або у бік зниження відповідно до зміни вартості фінансового капіталу. Згідно з цим, керуючи вартістю фінансового капіталу, можна впливати на показник ринкової ціни підприємства.

6. Вартість фінансового капіталу впливає на розробку і здійснення політики фінансування основних і оборотних активів. В залежності від вартості фінансового капіталу підприємства розробляють і реалізують свою політику фінансування активів. При цьому перевага може бути надана або власним зовнішнім чи внутрішнім джерелам коштів, або позиковим фінансовим ресурсам. Однак найчастіше вибирається компромісний варіант, оптимальний для сформованих умов.

7. Показник вартості фінансового капіталу використовується для оптимізації його структури. З цією метою застосовується механізм фінансового левериджу або середньозваженої вартості, який дозволяє оптимізувати структуру фінансового капіталу підприємства в процесі фінансової й інвестиційної діяльності.

8. Вартість фінансового капіталу є одним з можливих критеріїв економічної ефективності формування і використання загальної суми фінансового капіталу в господарському обороті. З цих позицій вартість усього фінансового капіталу виступає як мінімальна норма рентабельності звичайної господарської діяльності підприємства.

Базові методологічні принципи проведення оцінки вартості фінансового капіталу:

1. Принцип поелементної оцінки вартості фінансового капіталу. Фінансовий капітал утворюється за рахунок різних зовнішніх і внутрішніх джерел коштів, що істотно відбивається на вартості окремих його елементів. Тому всі джерела коштів і елементи фінансового капіталу повинні бути об'єктами відповідних економічних розрахунків. Для порівняння оцінки вартість кожного елемента фінансового капіталу доцільно виражати у процентах.

2. Принцип оцінки загальної вартості фінансового капіталу. Неоднакова ціна джерел утворення фінансового капіталу призводить до різних оцінних значень, що робить абсолютно необхідним процес визначення середньозваженої вартості загальної суми фінансового (грошового) капіталу. Для забезпечення ефективного управління може визначатися кілька варіантів середньозваженої вартості: а) фактична середньозважена вартість капіталу; 6) прогнозована чи планована середньозважена вартість капіталу; в) оптимальна середньозважена вартість капіталу.

3. Принцип порівнянності окремих елементів фінансового капіталу при вартісній оцінці. Елементи капіталу мають різну фінансову і ринкову вартості. Власні зовнішні і позикові джерела утворення фінансового капіталу, як правило, наближені до ринкової вартості (ціни). У той же час вартість власних внутрішніх джерел, а також вартість раніше сформованого капіталу, як правило, значно занижена. Тому при розрахунках середньозваженої вартості фінансового капіталу можуть бути отримані некоректні значення. Для забезпечення порівнянності і коректності розрахунків середньозваженої вартості сукупного капіталу величина власного капіталу приводиться до даної ринкової вартості.

4. Принцип постійної оцінки вартості фінансового капіталу. Зміна вартості окремих елементів фінансового капіталу передбачає коректування середньозваженої вартості загальної суми фінансового капіталу. Цей процес повинен проводитися постійно, тому що формування і використання фінансового капіталу має безперервний характер.

5. Принцип обліку граничної вартості фінансового капіталу у процесі його оцінки. Сутність граничної вартості полягає в тому, що в процесі формування фінансового капіталу з об'єктивних чи суб'єктивних причин відбувається зміна (зростання) вартості окремих джерел коштів. Тому підприємства змушені залучати джерела коштів за вищою вартістю. Через те, що зміна вартості елементів фінансового капіталу відбувається не одночасно, величина граничної вартості по кожному з них настає в різні періоди, що практично формує картину немовби постійного зростання середньозваженої вартості загальної суми капіталу.

6. Принцип економічної доцільності залучення додаткового обсягу фінансового капіталу. Економічна доцільність залучення додаткової суми фінансового (грошового) капіталу виникає у зв'язку з необхідністю поліпшення капітальної структури підприємства, значного розширення обсягів операційної й інвестиційної діяльності, здійснення диверсифікованості виробництва і послуг. Основним критерієм при ухваленні рішення про додаткове залучення грошового капіталу, на нашу думку, може бути показник граничної ефективності фінансового капіталу, який ми пропонуємо розраховувати за формулою:

,

де ГЕФК —