Управління використанням ресурсів

;

де ВБВКГ.Т.З.П. - вартість базової частини власного капіталу господарчого товариства в звітному періоді, %;

ЧПВ.В.З.П. — чистий прибуток господарчого товариства, який спрямовується на виплату власникам підприємства в звітному періоді, грош. од.;

СТКЗ.П., ДКЗ.П. — відповідно середньорічна сума статутного і додаткового капіталів господарчого товариства в звітному періоді, грош. од.

Процес оцінки вартості базової частини власного капіталу для державних підприємств має певні особливості. У цих підприємствах власником капіталу виступає держава або муніципальний орган, яким належить і частина прибутку від його використання. Якщо державне підприємство є акціонерним товариством з 100-процентною часткою державної власності в акціонерному капіталі, то методика оцінки базової частини власного капіталу така ж сама, як і для звичайних акціонерних товариств. В інших типах державних підприємств чистий прибуток може розподілятися відповідно до затверджених нормативів, які передбачають виділення певної частини прибутку і передачу її в бюджет відповідного рівня. Саме ця частина чистого прибутку і може бути основою для оцінки вартості базової частини власного капіталу державного підприємства. При цьому ми пропонуємо таку формулу для розрахунку:

,

де ВБВКД.П.З.П. - вартість базової частини власного капіталу державного підприємства в звітному періоді, %;

ВЗЧПЗ.П. - вільний залишок чистого прибутку державного підприємства, який направляється в бюджет відповідного рівня в звітному періоді, грош. од.;

СКЗ.П., ДКЗ.П. - відповідно середньорічна сума статутного і додаткового капіталів держпідприємства в звітному періоді, грош. од.

Визначення вартості позикового капіталу (довгострокового і короткострокового банківського кредиту, облігаційної позики, фінансового лізингу, пайових внесків, державних і муніципальних позик), нерозподіленого прибутку, сукупного капіталу наведено у навчальній літератури [22].

Визначення оптимальної структури фінансового капіталу

Оцінка вартості капіталу підприємств тісно пов'язана з оптимізацією його структури. Проблема формування оптимальної структури капіталу підприємств виникла порівняно недавно у зв'язку з ринковими перетвореннями в країні. Суб'єкти господарювання, особливо недержавної форми власності і, у першу чергу, акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю стали розробляти свою політику фінансування активів. При формуванні такої політики менеджери підприємств вирішують досить складне завдання: як забезпечити фінансування господарської діяльності, з одного боку, не сильно збільшуючи обсяги позикових коштів, а з іншого боку — не маючи достатньої величини власних джерел фінансових ресурсів. Вирішення цього завдання можливе тільки в процесі оптимізації структури джерел коштів, які забезпечують формування фінансового капіталу підприємств.

Для того щоб забезпечити ефективність формування і використання фінансового капіталу суб'єктів господарювання необхідно обґрунтувати його раціональну структуру.

Обґрунтування структури капіталу — це оптимізація питомої ваги власних і позикових джерел у сукупному обсязі коштів, використовуваних для фінансування бізнесу з позиції інтересів суб'єкта господарювання. Вирішення даної проблеми є досить складним завданням фінансового менеджменту підприємства.

Оптимізацію структури капіталу пропонують здійснювати на основі трьох моделей, у яких використані такі критерії оптимальності: мінімум середньозваженої вартості капіталу, максимум рівня рентабельності капіталу, фінансування активів з урахуванням мінімального рівня ризику. У кожному конкретному випадку можна вибрати ту чи іншу модель для прогнозування раціональної структури капіталу. Однак у своїх дослідженнях, ми запропонували використовувати методику, у якій кінцевий результат визначався як усереднене значення оптимізації структури капіталу по кожній з трьох моделей. При цьому оптимізація структури капіталу здійснювалася в шість етапів.

1.Оцінка підприємства з позиції доцільності формування капіталу в минулому, сьогоденні і майбутньому. На цьому етапі проводиться оцінка діяльності підприємства, порівнюються його цілі і завдання з можливостями залучення грошового капіталу з різних джерел.

2.Аналіз сформованого складу і структури джерел формування капіталу. Аналізується фактичний склад і структура капіталу, виявляються сформовані закономірності і можливі варіанти їх зміни під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів.

3.Виявлення основних факторів, які визначають склад і структуру джерел формування капіталу та їх оцінка. Відбираються ті фактори, які найбільше впливають на формування структури капіталу. Це здійснюється з використанням факторного, регресійного і кореляційного аналізу.

4.Вибір критерію оптимальності структури капіталу. Для оптимізації структури капіталу доцільно використовувати кілька критеріїв оптимальності. На наш погляд, найточнішими критеріями оптимізації структури капіталу можуть бути: 1) вартість капіталу; 2) рівень рентабельності капіталу; 3) урахування рівня ризику.

5.Вибір моделі оптимізації структури капіталу. На основі теоретичного аналізу існуючих моделей для оптимізації структури капіталу підприємств реального сектору економіки можна рекомендувати такі три моделі: а) модель середньозваженої вартості капіталу; б) модель фінансового левериджу; в) модель фінансування активів підприємства з урахуванням диференціації рівня ризику, розглянута в ряді наших робіт.

Обрані моделі дозволяють проводити оптимізацію структури капіталу тільки у відповідності зі своїм критерієм оптимальності. Тому результати оптимізації будуть суттєво відрізнятися. У зв'язку з цим доцільніше застосувати комбінований підхід, суть якого полягає в усередненні значень, отриманих на основі трьох базових моделей оптимізації [22]. Для цього можна запропонувати такі формули:

,

де ЧВКОПТ - оптимальне значення частки власного капіталу, отримане на основі усереднених розрахунків по трьох моделях;

ЧВКС.З.В, ЧВКЛ, ЧВКФ.А.Р. - відповідно частки власного капіталу, отримані на основі трьох моделей;

ЧПЗОПТ - оптимальне значення частки позикових коштів, отримане на основі усереднених показників по трьох моделях.

6.Проведення розрахунків з оптимізації структури капіталу. На цьому етапі проводяться розрахунки оптимізації структури капіталу по трьох обраних моделях і визначаються усереднені оптимальні значення