Управління використанням ресурсів

показник рентабельності капіталу є хорошим критерієм для оцінки оптимальності його структури, тому що будь-які зміни в структурі джерел коштів безпосередньо позначаються на рівні рентабельності капіталу.

Таким чином, прийнявши як вихідний критерій для оцінки вартості й оптимізації структури фінансового капіталу показник його рентабельності по підприємству, можна обґрунтовано проводити відповідні розрахунки. При цьому необхідно чітко уявляти, що показник рентабельності капіталу може служити максимальною межею при оцінці вартості окремих джерел коштів і загальної суми фінансового капіталу, а також мінімальною межею при прийнятті рішення про оптимальність структури капіталу.

Методичні аспекти оцінки вартості фінансового капіталу

Оцінка вартості капіталу дуже важлива для забезпечення ефективного формування прибутку підприємства. При цьому така оцінка вартості капіталу повинна проводитися на всіх етапах життєвого циклу підприємства, починаючи з розробки бізнес-плану по його створенню і закінчуючи періодом ліквідації. Визначення вартості капіталу слід обов'язково проводити при розробці поточних і перспективних фінансових планів підприємств.

Основним показником оцінки вартості є середньозважена ціна загальної суми капіталу. На цей показник впливають багато факторів, зокрема: а) середня ставка процента, що склалася на кредитному ринку; б) доступність різних зовнішніх власних і позикових джерел фінансових ресурсів; в) обсяг внутрішніх власних і позикових джерел фінансових ресурсів; г) галузеві особливості суб'єктів господарювання; г) форми його організаційного устрою; д) співвідношення обсягів операційної і фінансово-інвестиційної діяльностей; е) рівень підприємницького і фінансового ризиків; є) особливості менеджменту підприємства.

Вплив перерахованих факторів на показник оцінки вартості фінансового капіталу не однозначний. Тому їх урахування не завжди буває можливим, особливо в умовах трансформаційної економіки.

На нашу думку, оцінка вартості фінансового капіталу може здійснюватися з двох можливих позицій.

По-перше, з позиції вже фактично сформованого фінансового капіталу. У цьому випадку проводиться оцінка сформованої вартості капіталу. Розрахунок такої вартості дуже важливий для проведення ретроспективного аналізу фінансової діяльності, а також є основою для розробки прогнозів і планів формування фінансового капіталу на найближчу і віддалену перспективу.

По-друге, з позиції утворення фінансового капіталу. У цьому випадку виробляється оцінка не фінансового капіталу, а джерел коштів, які можуть бути залучені для його утворення. Оцінка вартості джерел коштів важлива як на стадії створення нового підприємства, так і в процесі його розвитку і розширення, що передбачає додаткове залучення власних і позикових джерел коштів.

Обидва напрямки оцінки вартості капіталу є абсолютно необхідними для ефективного управління фінансовим капіталом.

Методика оцінки реалізується послідовним визначенням вартості окремих компонентів і загальної суми фінансового капіталу.

1. Оцінка вартості власного капіталу. Така оцінка має ряд особливостей, пов'язаних з функціонуванням власного капіталу:

1) у процесі здійснення вартісної оцінки власного капіталу виникає постійна потреба в коректуванні його обсягу, що пов'язано з необхідністю приведення до сучасної величини, для забезпечення порівнянності всіх елементів сукупного капіталу;

2) вартість власного капіталу може виявитися вищою вартості позикових джерел коштів через діючий порядок оподаткування прибутку підприємств;

3) власний капітал визначає фінансову безпеку підприємства, забезпечуючи необхідний рівень платоспроможності і фінансової стійкості, тим самим стимулюючи формування більшої його величини, навіть при досить високій вартості.

У діючих підприємствах, незалежно від форми власності й організаційно-правового устрою, власний капітал представлений такими елементами, як статутний, додатковий, резервний капітал і нерозподілений прибуток.

Статутний і додатковий капітали становлять базову частину функціонуючого власного капіталу діючого підприємства. Оцінка вартості базової частини власного капіталу має певні відмінності в залежності від типу суб'єкта господарювання.

При оцінці вартості базової частини власного капіталу слід враховувати: а) джерела і порядок утворення статутного і додаткового капіталу діючого підприємства; б) середньорічну суму цих видів капіталів у звітному році за балансовою вартістю, відображеною у фінансовій звітності підприємства; в) середньорічну суму статутного і додаткового капіталів за поточною ринковою вартістю; г) порядок формування виплат доходу власникам підприємства; д) суму виплат доходу власникам підприємства за рахунок чистого прибутку; е) можливу відсутність чистого прибутку і виплат доходу власникам підприємства.

Сума виплат власникам підприємства — це та ціна, яку необхідно заплатити за базову частину власного капіталу.

Статутний капітал, а також значна частина додаткового капіталу акціонерного товариства утворюється в основному за рахунок надходження коштів від емісії і продажу привілейованих та звичайних (простих) акцій. Власникам акцій виплачується дохід у залежності від виду акцій, їхньої вартості і фінансових, можливостей підприємства. Тому вартість базової частини власного капіталу акціонерного товариства в звітному періоді ми пропонуємо визначати за формулою:

,

де ВБВКА.Т.З.П — вартість базової частини власного капіталу акціонерного товариства в звітному періоді, %;

ДП.АЗ.П., ДЗ.А.З.П. - відповідно дивіденди з привілейованих і звичайних акцій, виплачувані в звітному періоді, грош. од.;

СТКЗ.П., ДКЗ.П. — відповідно середньорічні суми статутного і додаткового капіталів акціонерного товариства в звітному періоді, грош. од.

У господарчих товариствах (крім акціонерних) статутний капітал формується за рахунок установчих або пайових внесків власників підприємств. Такі внески здійснюються в грошовій чи іншій формі у певній частці відносно загальної суми оголошеного статутного капіталу. У зв'язку з цим доходи на капітал власники підприємства можуть одержати тільки пропорційно внесеній сумі коштів. Тому вартість базової частини власного капіталу інших типів господарчих товариств у звітному періоді