Предмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
155
Мова:
Українська
поміщений капітал. Завжди існують галузі і сфери діяльності, де віддача на одиницю вкладення коштів значно вища, ніж у середньому по економіці:
оптова і роздрібну торгівлю;
паливна промисловість;
харчова промисловість;
промисловість будівельних матеріалів;
металургія і металообробку;
деревообробна промисловість;
допоміжні транспортні послуги;
зв'язок;
-послуги у сфері санаторно-курортного, туристичного, готельного бізнесу і т.д.
На величину інвестиційного прибутку при фінансовому інвестуванні істотний вплив роблять такі фактори, як інфляція. інвестиційний ризик і ліквідність інвестицій, які повинні бути вчасно враховані при здійсненні вкладення капіталу в ті чи інші фінансові інструменти;
4) специфічні особливості об'єкта інвестування. Ці особливості пов'язані не тільки з об'єктивними умовами існування об'єкта, а також із суб'єктивними аспектами господарювання, рівнем менеджменту на тому чи іншому підприємстві. Крім того, специфічні особливості об'єкта інвестування виконують немаловажну роль при прийнятті рішення інвесторів про вкладення капіталу. Іноді саме специфічні особливості об'єкта визначають рішення інвесторів вкладати кошти, а також величину цього вкладення.
Модель формування інвестиційного прибутку по окремих інвестиційних об'єктах, може бути подана у вигляді:
ІП = (( СМІП+ СП+ СП+ СП) ± СПІО) (1+n)
де ІП — інвестиційний прибуток по конкретному об'єкту інвестування;
СМІП— сума мінімального інвестиційного прибутку на вкладений капітал (визначається на основі мінімальної норми прибутку на фінансовому ринку);
СП — сума прибутку за рахунок фактору інфляції;
СП — сума прибутку за рахунок фактору ризику;
СП — сума прибутку за рахунок фактору ліквідності;
СПІО — сума прибутку (збитків) за рахунок індивідуальних особливостей об'єкта інвестування;
n — процентна ставка, використовувана для визначення майбутньої вартості інвестиційного прибутку;
t — тривалість процесу одержання інвестиційного прибутку.
Сутність і функції управління інвестиціями підприємства
Процес управління інвестиційною діяльністю в теорії і практиці одержав назву «інвестиційний менеджмент». Інвестиційний менеджмент – це система заходів цілеспрямованого впливу на всі аспекти інвестиційної діяльності суб'єкта підприємництва.
Управління інвестиціями на підприємствах усіх форм власності господарювання базується на ряді принципів, основними з них є:
взаємозв'язок і взаємозумовленість із загальною системою управління господарською діяльністю підприємства;
комплексний характер формування управлінських рішень по залученню інвестиційних ресурсів і їхньому використанню;
мінливість інвестиційної ситуації і мобільність у прийнятті управлінських рішень;
багатоваріантність інвестиційних рішень;
орієнтація на тривалу перспективу і фінансові результати.
Метою управління інвестиціями є забезпечення розробки і реалізації комплексу заходів, спрямованих на досягнення найбільш ефективної інвестиційної діяльності на кожному конкретному підприємстві. Для того щоб реалізувати цю мету, необхідно вирішити такі основні завдання:
забезпечити оптимальний темп економічного розвитку суб'єкта підприємництва шляхом здійснення ефективнішої інвестиційної діяльності, збільшення обсягів інвестицій, а також шляхом галузевої, асортиментної і регіональної диверсифікованості діяльності;
забезпечити максимізацію прибутку від використання інвестиційних ресурсів за рахунок оптимізації управлінських рішень по їхньому вкладенню, а при необхідності — своєчасного переміщення цих ресурсів у більш вигідні інвестиційні проекти;
мінімізувати інвестиційні ризики шляхом усебічного обґрунтування інвестиційних рішень, використання внутрішньо-фірмового і зовнішнього страхування і перестрахування;
абезпечити фінансову стабільність і платоспроможність підприємств у процесі реалізації інвестиційних програм;
виявити можливі варіанти прискорення реалізації інвестиційних проектів і програм;
забезпечити оптимальні обсяги і структуру інвестиційних ресурсів для задоволення потреби конкретного етапу інвестиційної діяльності.
При цьому серед розглянутих завдань управління інвестиціями пріоритетними є завдання, які забезпечують оптимальний темп економічного розвитку за умови достатнього формування інвестиційних ресурсів, їх оптимального використання та забезпечення фінансової стабільності і платоспроможності.
Основна мета і завдання управління інвестиціями підприємства визначають такі базові функції інвестиційного менеджменту:
наліз інвестиційної ситуації і прогнозування кон'юнктури інвестиційної діяльності для кожного підприємства;
розробка стратегії формування і використання інвестиційних ресурсів;
розробка інвестиційних проектів і оцінка їхньої реальної корисності для конкретного підприємства на певному історичному етапі його життєдіяльності;
оцінка інвестиційних якостей тих чи інших фінансових інструментів і доцільності їхнього використання в процесі вкладення капіталу на тривалу перспективу;
формування й оцінка інвестиційного портфеля цінних паперів за критеріями: прибутковості, ризику й ліквідності;
поточне й оперативне планування реалізації інвестиційних проектів на підприємстві;
організація контролю реалізації інвестиційних проектів і програм;
підготовка управлінських рішень по своєчасному виході з неефективних інвестиційних програм і проектів.
Інвестиційна політика підприємства
В управлінні інвестиціями важливе місце виділяється проблемі інвестиційної поведінки підприємства, формування ним своєї поточної і довгострокової інвестиційної політики. У ринковій економіці інвестиційна політика підприємств визначається багатьма факторами: їхніми довгостроковими цілями і поточними завданнями, фінансовими можливостями, ефективністю інвестиційних проектів, існуючим фінансово-інвестиційним ризиком, реальною тривалістю окупності вкладеного капіталу, фінансово-економічною політикою держави, поведінкою основних і потенційних конкурентів і споживачів продукції та послуг.
Інвестиційна політика підприємства значною мірою визначається інвестиційною політикою держави, яка базується, на нашу думку, на таких положеннях:
По-перше, на довгострокових цілях і стратегічних програмах розвитку національної економіки.
По-друге, на зв'язках національної економіки зі світовою господарською системою і на тій ролі, яку відіграє країна в міжнародному поділі праці.
По-третє, вона обумовлена фінансовими можливостями країни, розмірами дохідної частини консолідованого бюджету, джерелами формування бюджетних ресурсів, грошово-кредитною і податковою політикою держави.
По-четверте, попитом та пропозицією на інвестиційні ресурси по окремих галузях і