Управління використанням ресурсів

По-п'яте, економічною і політичною стабільністю в країні, злагодженою роботою законодавчої і виконавчої влади.

При розгляді суті інвестиційної політики підприємства необхідно враховувати такі положення:

а) інвестиційна політика підприємства — це не тільки частина фінансової стратегії, а й важлива частина виробничо-комерційної (збутової) і соціальної стратегії підприємства;

б) інвестиційна політика — це постійний процес управління інвестиційною діяльністю, спрямований не тільки на вибір і реалізацію найбільш ефективних форм різних інвестицій, а й на забезпечення можливості відтворення самого інвестиційного процесу;

в) інвестиційна політика в остаточному підсумку має на меті оптимізацію різних економічних інтересів у процесі формування і використання фінансових, матеріальних й інших ресурсів підприємства.

Інвестиційна політика підприємства — це частина загальногосподарської політики суб'єкта підприємництва, яка спрямована на реалізацію стратегії економічного розвитку за рахунок використання внутрішніх і зовнішніх ресурсів з метою розширення інвестиційних можливостей підприємства і підвищення добробуту його власників. 

Основною метою інвестиційної політики підприємства є створення оптимальних умов для вкладення власних і позикових фінансових та інших ресурсів, які забезпечують зростання доходів на вкладений капітал, для розширення економічної діяльності підприємства, створення кращих умов для перемоги в конкурентній боротьбі.

Поряд з основною метою підприємства в процесі здійснення інвестиційної політики прагнуть до досягнення таких підцілей:

1) вироблення стратегії і тактики економічної діяльності підприємства на короткостроковий і довгостроковий період,

2) пошук найбільш ефективних об'єктів для інвестування;

3) вибір оптимального варіанта інвестиційного проекту;

4) пошук і оцінка альтернативних джерел інвестиційних ресурсів для здійснення інвестиційних проектів;

5) досягнення максимального результату в процесі реалізації інвестиційної політики при мінімально можливому обсязі капіталу, тривалості експлуатації активів і докладених зусиль.

Вироблення інвестиційної політики є невід'ємною частиною загальної системи управління інвестиційним процесом. Така система повинна бути спрямована на реалізацію кінцевої мети інвестування капіталу — максимізацію доходів і, у першу чергу формування чистого прибутку підприємства.

У сучасних умовах розвитку економіки України інвестиційна політика суб'єктів господарювання повинна містити такі основні етапи (рис. 8.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 8.2. Алгоритм здійснення етапів інвестиційної політики підприємства

Інвестиційна привабливість підприємства

Інвестиційна привабливість окремого підприємства містить:

1) загальну характеристику підприємства, тобто основні види діяльності, характер технологій, тривалість операційного циклу, наявність сучасного устаткування, наявність і стан складського господарства, наявність і стан власного транспорту, географічне розміщення, віддаленість від основних комунікацій і центрів реалізації товарів, послуг;

2) характеристику технічної бази — наявність і стан основних виробничих фондів, терміни їхньої експлуатації, продуктивність устаткування, співвідношення активної і пасивної частини основних фондів, рівень зносу основних фондів, коефіцієнт відновлення основних фондів;

3) номенклатуру виготовленої продукції, попит на неї, стан ринку даної продукції, його ємність;

4) виробничу потужність підприємства, динаміку її зміни за останні кілька років;

5) місце підприємства в галузі, на ринку, рівень його монополізму;

6) характеристику системи управління;

7) статутний капітал, власників підприємства, ціну акцій в акціонерних товариствах;

8) структуру витрат на виробництво;

9) обсяг чистого прибутку і напрямки його використання;

10) оцінку фінансового стану підприємства.

У світовій і вітчизняній практиці для визначення інвестиційної привабливості підприємств використовується методика визначення стану підприємства за даними бухгалтерської фінансової звітності, що містить у собі розрахунок групи показників, вибір яких залежить від цілей, поставлених інвестором.

В Україні методика визначення інвестиційної привабливості підприємства базується на Положенні «Про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємства, яке підлягає приватизації», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України і Фондом державного майна України від 26.01.2001 року №49/121 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8.02.2001 року №121/5312.

Відповідно до цього Положення оцінка суб'єкта господарювання проводиться на основі даних, присутніх у фінансовій звітності підприємства за два останні календарні роки. При цьому використовується: бухгалтерський баланс (ф.1, річна), звіт про дебіторську і кредиторську заборгованість (ф. 1-6), звіт про фінансові результати (ф.2), звіт про рух коштів (ф. 3), звіт про рух власного капіталу (ф.4), примітка до річної фінансової звітності (ф.5), а при необхідності — розшифровка дебіторсько-кредиторської заборгованості, структури запасів, готової продукції, основних фондів і т.д.

Оцінка фінансового стану суб'єкта господарювання містить кілька етапів:

оцінка майнового становища підприємства і тенденції в його зміні (ф.1, ф.5);

оцінка фінансових результатів діяльності підприємства (ф.2, ф.З);

оцінка ліквідності балансу підприємства (ф. 1);

аналіз ділової активності (ф.1, ф.2, ф.1-б);

аналіз фінансової стійкості і платоспроможності (ф.1, ф.З);

аналіз рентабельності (ф.1, ф.2).

Оцінка майнового становища підприємства дозволяє визначити абсолютні і відносні зміни статей бухгалтерського балансу за визначений період, простежити тенденції в його зміні і визначити структуру коштів підприємства. Оцінка фінансових результатів передбачає дослідження динаміки і структури фінансових результатів за даними ф.2