Вессекський цикл оповідань Т. Гарді: жанрово-стильова своєрідність

Структура роботи. Структура дисертації обумовлена метою й завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (261 позиція) та додатків. Загальний обсяг дисертації – 214 сторінок, з яких 187 сторінок основного тексту. Додатки є частиною дослідження та містять схеми, що унаочнюють композицію вессекського циклу Т. Гарді та ілюструють специфіку будови сюжетів оповідань збірок «Вессекські оповідання», «Група шляхетних дам», «Маленькі іронії життя».

 

 

У Вступі обґрунтована актуальність дослідження, визначені його мета, завдання, наукова новизна, методологічні засади, теоретичне й практичне значення дисертації, схарактеризовано вессекський цикл оповідань Т. Гарді, ступінь вивченості проблематики наукового дослідження у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві.

Перший розділ «Жанр англійського оповідання кінця ХІХ – початку ХХ ст. в історико-літературознавчій проекції», що складається з трьох підрозділів, присвячений аналізу жанрової дефініції «короткого оповідання» / «оповідання» / «short story» в літературознавстві. У розділі також проаналізовані дослідження малої прози письменника у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві, історія створення вессекського циклу оповідань.

У підрозділі І. 1 «Визначення жанрової дефініції «короткого оповідання» / «оповідання» / «short story» в літературознавстві» розглянуті проблема диференціації жанрів малої прози у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві та особливості процесу розвитку жанру оповідання в англійській літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Проблема визначення жанрів малої прози є об’єктом постійної уваги науковців, проте жанрова природа творів, які в англомовному світі позначені за допомогою дефініції short story, вивчена недостатньо, оскільки в українській літературознавчій термінології такі структурні форми, як «оповідання» та «новела», лише умовно можуть бути співвіднесені з short story. Відтак у сучасному літературознавстві є потреба в аналізі жанроутворювальних факторів, проблеми взаємодії жанрової традиції та новаторства, внутрішньожанрової типології, співвідношення жанрових різновидів малої прози тощо. З’ясування жанрової специфіки оповідання відбувалося в комплексному порівнянні з новелою. Проте відсутність чіткого розмежування дефініцій жанрів малої прози свідчить не лише про розмитість жанрових кордонів, але й про наявність тенденції до рухливості складників жанрових структур у межах окремих творів.

За результатами опрацювання досліджень з жанрології, зокрема з проблеми визначення системи жанрів малої прози в радянському та вітчизняному літературознавстві (Б. Ейхенбаум, Є. Мелетинський, Г. Поспєлов, Б. Томашевський, В. Фащенко, В. Шкловський) та зарубіжній літературній критиці (В. Аллен, Т. Бічкрофт, Г. Гуд, Б. Метьюс, Е. М. Олбрайт, Г. Орел, А. Паско, М. Л. Пратт) були виділені аспекти різнотлумачення жанрової дефініції оповідання між традиціями, з одного боку, європейської та американської, а, з іншого боку, української та російської літературної критики. Розв’язання завдань дисертаційної розвідки потребувало визначення основних об’єктів аналітичних спостережень, а саме, проблеми обсягу текстів, різновидів зв’язків оповідання з романом (існування першого як залежної чи самостійної жанрової форми), тематики, структури тощо.

Незважаючи на варіативність та міжмовну термінологічну неузгодженість у визначені жанрів малої прози («оповідання», «новела», «short story», «story» тощо), у сучасному українському літературознавстві існують чіткі визначення термінологічних понять «оповідання» та «новела». Так жанроутворювальними ознаками оповідання є наявність однієї події, одного конфлікту, невеликої кількості дійових осіб. Дія в таких творах відбувається в короткий проміжок часу (Н. Берковський, Г. Поспєлов, В. Тюпа). До жанрових ознак новели теоретики літератури відносять виразно зображену дію, стрімкий і напружений розвиток сюжету, несподіваний фінал та кульмінацію, що збігається з розв’язкою (Б. Ейхенбаум, М. Епштейн, О. Михайлов).

За результатами аналізу процесу утворення жанрових форм малої прози в історичній перспективі стверджується, що утворення нових жанрів на межі століть пришвидшилося з появою великої кількості періодичних видань, у яких уперше були надруковані невеликі за обсягом прозові твори, а також романи у форматі «творів з продовженнями».

В Англії паралельно зі світовими літературними процесами була сформована своя специфічна школа малої прози (і перш за все, оповідання), що характеризувалася національними тематикою й характерами, змістовністю інтонації, схильністю до об’єктивного та докладного стилю тощо.

Специфіка малої прози Т. Гарді полягає в синкретичному поєднанні ознак оповідання та новели, що унаочнює багатоваріантність можливостей реалізації цієї жанрової форми в літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст. Риси новели у творах Т. Гарді (виразне зображення подій, стрімкий та напружений розвиток сюжету, несподіваний фінал тощо) ускладнюють структуру оповідання. Проте відносно сповільнена розв’язка не збігається з кульмінацією, існує як епілог, а умовна статичність та відкритість фіналів значною мірою уповільнює стрімку динаміку новели. Дія в оповіданнях Т. Гарді має тенденцію до незавершеності. Характер виявлених особливостей малої прози Т. Гарді дозволяє дійти висновку про утвердження у творчій практиці письменника нового різновиду малого епосу, який має ознаки новелістичного оповідання.

У підрозділі І. 2 «Мала проза Томаса Гарді в оцінках вітчизняних та зарубіжних літературознавців» проаналізований рівень вивченості малої прози письменника у